Олександр Москаленко

Олександр Москаленко

Dolor donec sagittis sapien. Ante aptent feugiat adipisicing. Duis interdum sed arcu et nullam eu accumsan nam gravida vulputate sed. Dolor urna integer consectetuer. Quam duis ligula viverra. Vitae turpis elementum donec massa at vitae tortor. Eget vitae est sed.

Лохвичан же безумовно цікавить те, як це реформування безпосередньо відобразиться на їхніх стосунках із медичними закладами. Чи вдасться їх зберегти у тій мережі, що є нині? Як зміняться підходи у стосунках лікар – пацієнт? Що нам взагалі очікувати від медичних реформ?

Понеділок, 19 червня 2017 00:00

ПРОБАЧ МЕНЕ, МАМО, ПРОБАЧ МЕНЕ, ТАТУ...

Йому виповнилося лише 25 (!) років, але вони насичені такими яскравими і зразковими моментами, яких декому бракує за все довге буття.

Лохвицький район останнім часом знову «на слуху». Жвава дискусія у мережі Інтернет, полярні думки у приватних розмовах пересічних лохвичан і куди ж ти дінешся від сарафанного «БіБіСі» (баба бабі сказала) – лише посилюють актуальність теми.  А причиною всього цього є лише ідея створення Лохвицького національного природного парку. Що він собою представляє, яку користь чи шкоду принесе – кожен трактує на свій розсуд, виходячи з власного розуміння чи зацікавленості, а подекуди – й через упередженість та необізнаність. Тож спробую і сам вникнути у суть теми, бо порозмірковувати є про що. А розглядати ситуацію лише в контексті конфлікту – значить звужувати суть проблеми. А вона лежить на поверхні, коли мова йде про збереження природи.

 

Минулого року у господарствах, що обробляють землю у Харківцях, Гаївщині, Бербеницях, змінилося не тільки керівництво, а й безпосередньо їх власники. Що змінилося з їх приходом? Яку стратегію діяльності вони сповідують? На яку перспективу розраховують? Про це ми вели мову з директором ТОВ «Гаївщина Агро», ТОВ «Стоколос» Анатолієм Петровичем Заславцем та директором ТОВ «Харківецьке» Олегом Юрійовичем Карабкою. З їхньої спільної відповіді й викристалізувалася картина господарської діяльності цих господарств у складі холдингу.

 

Понеділок, 30 січня 2017 00:00

ЗАСЯЯВ ЗОЛОТАВИЙ КУПОЛ У ХРУЛЯХ

Якраз напередодні Нового року у козацькому селі Хрулі відбулася вікопомна подія. Тут з’явився храм Божий. І хай він невеликий за розмірами, свого роду капличка, але в цьому освяченому приміщенні можна здійснити всі церковні таїнства.

Які ще епітети можна віднайти, щоб вихлюпнути ту бурю емоцій, що охопила суспільство після оприлюднення електронних декларацій так званої політичної еліти країни – високопосадовців, народних депутатів, суддів, прокурорів, податківців… Те, про що й так говорили в народі, випливло на поверхню. Хай невеличка верхівочка цього айсберга, однак... Захід, навіть МВФ приходять до тями. Навіщо Україні позичати гроші, коли лише у народних депутатів на руках задекларовано 12 мільярдів гривень!

Людська пам’ять… Цупка, вічна, істинна. Вона тримає в собі не лише ореол сьогодення, а й осколки минувшини, що особливо цінно з огляду нашої непростої історії. Голод 33-го – в її переліку. Пригадую, як відразу після школи, у 1975 році, привелося побувати в одній сім’ї, що мешкала у доволі давньому за віком будинку на Подолі у Полтаві. І зараз перед очима високий на зріст, лисий, як Котовський, господар того дому. Але не це так врізалося в пам’ять, як його майже посинілі, опухлі ноги, які він безперестану грів у гарячій воді.

У районному Будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства. У залі зібралися представники  всіх сільськогосподарських підприємств району, лідери виробництва.