Про цю мирну акцію було повідомлено заздалегідь. Тож 25 жовтня з 6-ї до 8-30 ранку в Сенчі й Вирішальному люди перекрили дорогу Лохвиця – Миргород. Вимога єдина – відремонтувати нарешті цей шлях обласного значення, хоча правильним, мабуть, буде вжити тут термін «напрямок». Бо місцями це нагадує полігон для випробування техніки й людей. Недарма ціле літо і осінь водії їздять, де можна, полями, уникаючи в такий спосіб чисельних вирв розтрощеного асфальту.Про цю мирну акцію було повідомлено заздалегідь. Тож 25 жовтня з 6-ї до 8-30 ранку в Сенчі й Вирішальному люди перекрили дорогу Лохвиця – Миргород. Вимога єдина – відремонтувати нарешті цей шлях обласного значення, хоча правильним, мабуть, буде вжити тут термін «напрямок». Бо місцями це нагадує полігон для випробування техніки й людей. Недарма ціле літо і осінь водії їздять, де можна, полями, уникаючи в такий спосіб чисельних вирв розтрощеного асфальту.Дорога Лохвиця – Миргород перебуває на балансі Агентства місцевих доріг Полтавської області. Але останнє постійно посилається на відсутність коштів, з також постійно ігнорує чисельні звернення керівництва Сенчанської громади щодо капітального ремонту даної дороги.Тому і рядових мешканців громади, і депутатів Сенчанської сільської ради, і саме її керівництво ця ситуація вже просто дістала. І люди вирішили протестувати. Може, хоч у такий спосіб їх почує влада і вже згадане Агентство місцевих доріг. Власне, про це говорили й самі учасники акції.

Сталося це завдяки кільком людям, імена яких уписані як у історію духовного життя нашої древньої Лохвиці, так і в літопис Лохвиччини загалом.Сталося це завдяки кільком людям, імена яких уписані як у історію духовного життя нашої древньої Лохвиці, так і в літопис Лохвиччини загалом.Але спочатку, мабуть, потрібно роз’яснити, що означає ця частина будівлі православного храму. Її називають по різному – приділ, храм-приділ, бічний вівтар. Є ще зовсім застаріла назва параеклесія, що означає «прихрам’я».Як правило, це або прибудова в храмі, або окрема, виділена частина основної будівлі для розміщення додаткового (бічного) вівтаря з престолом. Приділи влаштовуються для того, щоб в один день (наприклад, у великі свята чи по неділях) проводили декілька літургій (за кількістю вівтарів), через те, що в православній церкві прийнято виконувати не більше однієї літургії на день на одному престолі. Так само, як і священик не може проводити більше однієї літургії на день.У Лохвицькій Благовіщенській церкві приділ міститься в основній будівлі. Принагідно нагадую, що її вік становить більше 220 (!) років. І це єдина уціліла церква в Лохвиці, де свого часу нараховувалося 6 храмів.Заодно пригадаю, як із 1959 по 1990 роки тут знаходилася Лохвицька дитячо-юнацька спортивна школа. Юнаком я її відвідував і в цьому приділі ми займалися гімнастикою, піднімали гирі, штанги та набивні м’ячі.(Тут я був присутній на таїнстві хрещення. Так що можу порівнювати, як із роками змінювалася ця частина приміщення церкви).Ось так трохи історії цього древнього храму, поважний вік якого й досі несуть уцілілі ікони-розписи на його стінах.

Напередодні професійного свята поштовиків ми зустрілися з територіальним менеджером «Укрпошти» Валерієм Ритченком, у підпорядкуванні якого – «кущ» із колишніх Лохвицького, Гадяцького й частини Чорнухинського району. Тож читайте про 11 екіпажів пересувних поштових відділень, удосконалення роботи «Укрпошти» й можливість поповнити лави листонош.Напередодні професійного свята поштовиків ми зустрілися з територіальним менеджером «Укрпошти» Валерієм Ритченком, у підпорядкуванні якого – «кущ» із колишніх Лохвицького, Гадяцького й частини Чорнухинського району. Тож читайте про 11 екіпажів пересувних поштових відділень, удосконалення роботи «Укрпошти» й можливість поповнити лави листонош.

Сотні машин, тисячі людей приїхали 19 вересня в урочище Шумейкове. Цього дня тут відбувалися заходи, приурочені одній із трагічних сторінок Другої світової війни – загибелі штабу Південно­Західного фронту. Трапилося це рівно 80 років тому. Саме тоді прийняв свій останній бій і командуючий фронтом генерал­полковник Михайло Кирпонос.

Щоправда їх було всього п’ятеро. Але, тим не менше, вони вийшли на футбольне поле і провели товариську гру з ветеранами ФК «Сенча».