У виставі «Сватання на Гончарівці» за однойменною п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка, яку подарували лохвичанам актори Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича, Кохання перемогло гроші, а в житті часто трапляється і навпаки. Про це «Зоря» поспілкувалася із Романом МАРДАРІЄМ (СТЕЦЬКОМ) та Олександрою ФІЛІМОНОВОЮ (УЛЯНОЮ):

15 грудня в старовинній будівлі Лохвицької ЦРБ відбулися вечорниці «Хто ми? Чиїх батьків діти?». Організаторка заходу Яніна АЛЄЄВА, засновниця громадської ініціативи «Моя провінція», а головний партнер – Центр вивчення генеалогії «Пращур».

У надвечір’я 27 листопада в Лохвицькому СПТУ-27 відбувся «PR-Дівичник» – жіночі посиденьки, присвячені Творчості, Коханню та Часу для себе. Організатор – приватний підприємець Людмила ЗАЇКА, яка, надихнувшись даним проектом, започаткованим у Києві ресторатором Віталіною ЛАВРІНЕНКО і маркетологом Юлією БЕРҐЕ, влаштувала його лохвицьку версію. А музою вечора виступила поетеса Валентина БЕЛЯ.

Інколи, щоб зловити серед зграї невгамовних думок ту, яка найближча до істини, треба покавувати. Наодинці чи з кимось – неважливо. Адже цей напій імпонує не тільки нашим смаковим рецепторам, а й нашій інтуїції.

Колись давно в Османській імперії юна Роксолана-Гюрем побажала навчитися танцю живота, щоб захопити собою султана Сулеймана, і – не прогадала – червону хустку, призначену фаворитці, правитель кинув до її ніг…
Виявляється, еротичні елементи цього танцю несуть сакральний зміст – про зачаття та виношування дитини…
Про танцювальне мистецтво «Зоря» поспілкувалася із викладачкою хореографії, керівником популярного гурту «Естрелла» Ольгою ЙОВЖІЙ.

Ми з вами, дорогі читачі, маємо не лише зовнішній портрет, а й внутрішній. Якщо дзеркала ловлять нашу зовнішність, то література бачить кожного цілком, відображаючи як образ, так і душу у прототипах героїв. До служителів Літератури належить і наша землячка, яка нині мешкає в Сумах, – дитяча письменниця Анна КОРШУНОВА, родом із Заводського (масив Брисі).
Анна – переможниця престижних українських літературних премій – «Коронація слова-2015» та «Книга року ВВС-2017» за твір «Комп і компанія». Крім того, ще й Почесна громадянка Заводського, яка на отриманий гонорар від Заводської міської ради за це звання придбала для місцевої бібліотеки нові популярні книги для дітвори.

15 листопада в Лохвицькому РБК відбувся захід, присвячений звитяжцям сільськогосподарської діяльності, до яких в Україні з діда-прадіда було шанобливе ставлення, а Батьківщина наша із покон віків називалася житницею Європи.

Урочистості з нагоди Дня працівників культури і майстрів народного мистецтва

26 вересня на засіданні колегії Лохвицької РДА, яке провів її голова Володимир РЯЗАНОВ, обговорювали життя дітей-сиріт та підготовку до опалювального сезону.

Переглядаючи сімейний архів, натрапила на посвідчення про завершення Лохвицької музичної школи імені Ісаака Дунаєвського. Воно належало моєму дідусеві Володимиру Воробйову, який у 1960-му здобув спеціальність «баяніст-хормейстер». Згадалося, як бабуся розповідала, що неймовірно пишалася цим. І навіть у листі своєму старшому брату в Київ писала: «Мій майбутній чоловік – артист!»…
Напередодні свята Знань захотілося побувати в стінах не звичайної загальноосвітньої школи, а в тій, де плекають високе мистецтво музики і пісні, артистизму й харизматичності. Чим насичене життя Лохвицького музичного осередку – «Зоря» дізналася від його директора Едуарда ЧАВДАРА: