У своїх піснях на честь святого Миколая Церква співає: «На висоту чеснот підніс ти себе і славним Чудотворцем у мирях явився; почиваючи тілом у Барі, духом ти всюди одвідуєш вірних і всіх із біди визволяєш, достойно честь приймаючи, між святителями прославлений угоднице Хрестовий».
Барвистим, ніби веселка в небі, місточком пам`яті я повертаюся в дитинство, а саме – в садибу своїх дідуся й бабусі, які проживали в смт Нова-Басань, що на Чернігівщині.
Людська пам’ять… Цупка, вічна, істинна. Вона тримає в собі не лише ореол сьогодення, а й осколки минувшини, що особливо цінно з огляду нашої непростої історії. Голод 33-го – в її переліку. Пригадую, як відразу після школи, у 1975 році, привелося побувати в одній сім’ї, що мешкала у доволі давньому за віком будинку на Подолі у Полтаві. І зараз перед очима високий на зріст, лисий, як Котовський, господар того дому. Але не це так врізалося в пам’ять, як його майже посинілі, опухлі ноги, які він безперестану грів у гарячій воді.
