Настала осіння пора, а з нею з’явилася одна з найгостріших екологічних та соціальних проблем – масове спалювання громадянами листя, сухої рослинності та всілякого непотребу. Деякі мешканці вважають своїм «обов’язком» підпалити суху траву чи листя в дворах, на прилеглих територіях, полях, сінокосах та лісосмугах.

Переглядаючи сімейний архів, натрапила на посвідчення про завершення Лохвицької музичної школи імені Ісаака Дунаєвського. Воно належало моєму дідусеві Володимиру Воробйову, який у 1960-му здобув спеціальність «баяніст-хормейстер». Згадалося, як бабуся розповідала, що неймовірно пишалася цим. І навіть у листі своєму старшому брату в Київ писала: «Мій майбутній чоловік – артист!»…
Напередодні свята Знань захотілося побувати в стінах не звичайної загальноосвітньої школи, а в тій, де плекають високе мистецтво музики і пісні, артистизму й харизматичності. Чим насичене життя Лохвицького музичного осередку – «Зоря» дізналася від його директора Едуарда ЧАВДАРА:

У зразках ґрунту, взятих поліцією в березні цього року в місцях, де сенчанське комунальне підприємство «Паросток» виливало взяту на «китайській» буровій установці рідину, експерти Харківського науково-криміналістичного центру досліджень виявили речовини, які підтверджують, що рідина містила компоненти бурового розчину.