І це не голослівна красива фраза, а сувора статистика роботи волонтерського колективу протягом чотирьох років російсько-української війни. А скількох наших воїнів ці маскувальні сітки вберегли від ока ворога! Честь і хвала цим невтомним жіночим рукам, що творять нову історію боротьби українського народу за свою свободу!І це не голослівна красива фраза, а сувора статистика роботи волонтерського колективу протягом чотирьох років російсько-української війни. А скількох наших воїнів ці маскувальні сітки вберегли від ока ворога! Честь і хвала цим невтомним жіночим рукам, що творять нову історію боротьби українського народу за свою свободу!Пишучи про волонтерів, укотре повторююся: це сила, яка, можливо, тримає наших хлопців там, на фронті. Бо вони знають, що в тилу є люди, які допомагали і допомагатимуть їм стільки, скільки треба, лише б наші титани вистояли. І роблять це вони за покликом серця, а не за гроші, як, можливо, дехто думає.У переліку моїх публікацій про волонтерський рух на теренах колишнього Лохвицького району давно явно бракувало розповіді про волонтерів «Відради». Жінки по-скромному все говорили: «Та хай колись, після перемоги». Бо вони її спрагло чекають і роблять усе від них залежне, щоб її наблизити. Але напередодні Дня волонтера ми поговорили. Без пафосу, просто про те, чого прагне їхня душа, що рухає ними робити цю безкорисливу, але вкрай благородну місію. Ось про це сьогоднішня розповідь.
– Наша «Відрада» сформувалася навесні 2023 року, – розповідає одна з трьох засновниць волонтерського хабу Тетяна Галич. – Хоча волонтерити ми всі почали відразу з початком війни – і я, і Наталія Голобородко, і Олена Холоша.
Напередодні міжнародного Дня студента ми зустрілися з директором Лохвицького медичного фахового коледжу Анатолієм Царинним, який очолює навчальний заклад 18 років і 25 працює в ньому викладачем, пройшовши в медицині шлях від студента до головного лікаря Лохвицької ЦРЛ. Від директора ми дізналися, як живе нині навчальний заклад, що змінилося у воєнний час, які проблеми дошкуляють коледжу.
Пенсійний фонд України в останні роки постійно перебуває у стадії реформування. Структура, що роками виконувала свої звичні функції, виходячи, власне, із самої назви, на сьогодні увібрала багато повноважень, які нещодавно виконували різні соціальні служби.
У відомому львівському Палаці Потоцьких 28 вересня відбувся фінальний етап Міжнародного мистецького конкурсу вокалістів «Незабутня Квітка». Цей конкурс проводять не вперше і присвячений він вшануванню пам’яті легендарної співачки Квітки Цісик, яка жила і творила в США, але мала українське походження і дуже цим пишалася. Так ось на цьому конкурсі Полтавщину гідно представляла наша землячка з Вирішального Надія Попова.
Не перестаю захоплюватися нашими простими, звичайними людьми, які за покликом серця не втомлюються допомагати українській армії. Вони не втілюють якісь масштабні, дорого вартісні проєкти, а роблять прості, буденні речі, що допомагають, приміром, нашому захиснику, там, в окопі, бути зігрітим у холодну пору року.