7 січня районна рада прийняла Програму поводження з твердими побутовими відходами на 2018–2021 роки. Про те, які зміни вона передбачає та як утілюватиме її Лохвиччина, «Зорі» розповів заступник голови РДА Олександр ЄСІКОВ.
– Олександре Олександровичу, Програма передбачає колосальні кроки в щодо збереження довкілля. Невже реально за наявності в частини населення звички смітити повсюди запровадити в нас цивілізовану, європейську практику знешкодження сміття?
– Із 1 січня 2018 року вступив у дію Закон України про відходи №187/98, згідно з яким усі ТПВ повинні збиратися на паспортизованих сміттєзвалищах. Вони мають перероблятися, а залишки – захоронюватися. Якщо не будуть цього робити органи місцевого самоврядування чи власники місць зберігання відходів, вони будуть притягнуті до адміністративної відповідальності та платитимуть досить великі штрафи.
У світі є напрацьований досвід поводження з відходами різними шляхами. Наприклад, у кожне домогосподарство ставиться або контейнер для несортованого сміття, або ряд контейнерів різних кольорів для різного непотребу: дерева, скла, пластику… Другий шлях – установлення вуличних контейнерів. У такому разі на полігоні твердих відходів має бути сортувальна дільниця, де відбирають сировину на переробку й відправляють на захоронення те, що переробити неможливо.
– Тобто просто сипати відходи на купу й періодично пригортати грейдером у 2018 році – вчорашній день?
– Перехід на збір сміття в контейнери в усіх населених пунктах не означає, що залишаться й надалі стихійні та легальні, але функціонуючі не відповідно екологічних норм, звалища. Вони мають бути прибрані, ліквідовані. Законом передбачені значні адміністративні стягнення за висипання сміття в не призначених для цього місцях.
– Що являє собою сучасний полігон ТПВ, який замінить численні звалища?
– Це серйозна структура, що виконує функції переробки, захоронення, і запобігання потраплянню забруднюючих речовин на територію, де проживають люди. Для функціонування такої системи потрібно немало техніки – сміттєвози, грейдери, навантажувачі. А також ущільнювачі для трамбування шарів сміття перед засипкою землею кожного наступного шару в котловані. Дно котловану має бути вистелене надійною плівкою, яка не даватиме потрапити отрутам у ґрунтові води. Для відтікання і очищення забрудненої води потрібна ціла система гідротехнічних споруд. Сам полігон, де відбувається захоронення і переробка відходів, має певні вимоги, визначені Державними будівельними нормами, які передбачають на полігоні наявність водопостачання, електрики, різноманітних побутових кімнат для персоналу, зелених насаджень, каналізації та багато чого необхідного для контролю за збереженням довкілля. Має бути не меншою за норму відстань до найближчої оселі, доріг, комунікацій. Також проектом має бути передбачено, як відбуватиметься рекультивація ділянки після закриття полігону.
– Що із запланованого у Програмі вже здійснюється?
– Зараз розробляється проектно-кошторисна документація на полігон у Лохвиці, який будуватимуть згідно ДБН. Під нього відведено 3 гектари. Тепер треба закупити контейнери, 5 сміттєвозів, 3 навантажувачі, а також сміттєсортувальну лінію. Хоча Програмою передбачений контейнер у кожному приватному дворі, одразу закупити таку кількість неможливо. Тож спочатку будуть встановлюватися вуличні контейнери у кожному населеному пункті (Лохвицька міськрада вже придбала 1000 індивідуальних контейнерів та планує придбати стільки ж та найближчим часом запроваджувати роздільний збір сміття. – Авт.). Сільські голови у січні повідомили нам, скільки контейнерів де потрібно.
Поки що у втіленні Програми більше запитань, ніж відповідей. Але першочергові кроки, що маємо зробити цього року – закупка двох сміттєвозів, 1000 вуличних контейнерів для всіх населених пунктів району та їх встановлення. А також прибирання несанкціонованих звалищ (вони обліковані та внесені до Програми).
– Певно, будівництво й утримання справжнього полігону ТПВ обійдеться дуже дорого. Звідки взяти гроші?
– Різні частини Програми фінансуватимуться з різних джерел. Наприклад, закупівля контейнерів, автотехніки та сортувальної лінії – по 50% із місцевих бюджетів і по 50% – із обласного фонду охорони навколишнього середовища. Прибирання та рекультивація існуючих санкціонованих і несанкціонованих звалищ – коштом сільських і міських рад. Маючи районну Програму, ми маємо повне право залучати кошти з обласної Програми, яка називається аналогічно і прийнята обласною радою, різні іноземні гранти.
За більшістю показників нас задовольняють як автомобілі, так і контейнери, вироблені у Кременчуку. Контейнерів там виготовляють близько 200 видів. Директори заводів обіцяють обслуговувати й ремонтувати техніку не лише в гарантійний період, а й після його закінчення. Закупка буде здійснюватися за системою «ProZorro».
– У Програмі я бачу навіть населені пункти, де жилі двори на пальцях порахувати можна. Уявляю, скільки коштуватиме вивезення сміття з віддалених маленьких сіл. Чи обґрунтовано це?
– Іншого шляху немає, адже і жителі цих сіл мають не засмічувати лісосмуги, поля, луки… Плата за вивезення має бути помірною й не має бути різниці для мешканців великих і малих населених пунктів, хоча на їзду до малих і витрачатиметься більше коштів.
– Із появою в Лохвиці контейнерів кількість смітників зменшилась, але повністю вони не щезли. Контейнерами багато людей користується безкоштовно, завдаючи збитків комунальникам (але ж це краще, ніж збиток довкіллю). Як привчити до порядку людей?
– На перших порах необхідно вести агітацію про необхідність підтримання природи в чистоті, можливо, навіть не брати з людей плату і спонсорувати з бюджетів сільських рад. Як приклад того, що це ефективно, згадаймо Піски. Село лише кілька років тому мало проблеми, там загидили навіть цвинтар. Нині у Пісках чисто, встановлені контейнери, стихійні звалища – в минулому.
– Обговорюючи Програму, депутати райради піднімали питання, чому в Лохвиці, а не в Заводському, буде побудований полігон ТПВ. Лохвицький полігон нині й без добудови та реконструкції відповідає багатьом згаданим вище нормам, він вистелений геомембраною, сміття ущільнюється і пересипається суглинком. То чому в Заводському не побудувати новий?
– По-перше, для полігону в Лохвиці виділено 3 га, а Заводський має площу 1,5 га. По-друге, в районі потрібен у найближчі роки лише один полігон, який у перспективі має бути ліквідований і рекультивований. Адже наслідком виконання Програми має бути ліквідація всіх звалищ у районі та вивезення сміття у Пирятин на великий полігон. Таких у області передбачено 5.
Щодо свого полігону міський голова Заводського надав довідку: «Перша черга полігону ТПВ для міста Заводського, введена в експлуатацію згідно з державним актом приймальної комісії 24.11.2000 року у відповідності з робочим проектом. Сміттєзвалище площею 1,5 га, облаштоване на частині незадіяної території полів фільтрації ПрАТ «Райз-Максимко». Розрахунковий термін експлуатації об’єкта з проектним обсягом видалення відходів 100 тис. тонн або 266,14 тис. м3 у неущільненому стані передбачається в межах 20 років (там відходи не ущільнюються й не захоронюються). На 1 січня 2018 року, за уточненими даними, на полігоні накопичено 64,365 тис. тонн, або 171,3 тис. м3 відходів, що складає 65% проектної потужності».
Отже, ставити там переробну лінію немає сенсу, а треба прибирати, захоронювати сміття. Полігон, згідно з паспортом, розрахований лише для Заводського. Фактично існує лише перша черга, до її роботи ніхто не прискіпається. Лише один раз там побував екологічний інспектор і міськрада сплатила 15 тис. грн. штрафу.
– У Програмі я не помітив жодного слова про сміттєпереробний завод. Його нібито починали будувати на звалищі біля Лохвиці кілька років тому, але покинули. Чи буде в нас тепер таке підприємство?
– У Лохвиці сміття лише сортуватимуть і пресуватимуть та відправлятимуть на переробку до Пирятина. Термін окупності сортувальної лінії – 5–7 років у залежності від того, які компоненти містить сміття.
Спілкувався С. НІКОНОВ
Фото Б. Левченка
