Свої улюблені з раннього дитинства заняття Надія Буциченко зробила і бізнесом, і хобі одночасно.
Наше знайомство із майстринею-рукодільницею виявилося неочікуваним і спонтанним. Побачені у майстерні «Світ рукоділля», що в самісінькому центрі Пісок, витвори вмілих і працьовитих рук господині так зачарували автора статті, що слова не в’язалися в речення, коли намагався взяти інтерв’ю.
– Рукоділлям я захопилася, мабуть, від моменту народження, – Надія Дмитрівна проводить імпровізовану екскурсію майстернею. – Я з багатодітної сім’ї, батьки не могли купити всім дітям усе, що вони бажають. Якось малою я розрізала штору й пошила спідницю. А потім навчилася і вишивати, і шити. У мами була звичайнісінька швейна машина «Подольск». Бувало, потайки від мами спробую шити – нитку замотає. Тоді мама сердиться. А вже у 8 класі я придбала власну машинку. Навчилася шити сама. А потім, уже в дорослому житті, я власною працею заробила на всі необхідні машини.
Надія показує вишиті рушники, сорочки, вишиті картини, вишиті краватки, різноманітні прикраси, наволочки в оригінальній техніці «буфи», яка нагадує плетиво зі стрічок. Очі розбігаються: подушки у вигляді тортів і хмаринок, куртки, шапки, картузи, ламбрекени, м’які іграшки…
Особливе місце займають вази із квітами, які важко відрізнити від живих. Це не просто сувеніри – у квіти вмонтовані світлодіодні гірлянди і вони покликані заповнювати інтер’єр м’яким інтимним світлом. Електричну частину виготовляє чоловік Надії.
Квіти трапляються чи не на всіх світлинах, які майстриня показує з екрана смартфона. Вони самі кидаються в очі квіти – і скромні та тендітні, і великі та яскраві. Доводиться придивлятися, щоб відрізнити, де вирощені, а де виготовлені Надією. Вона захоплюється величезною кількістю видів рукоділля і постійно опановує щось нове. Дивлячись на її роботи, не віриться, що одна людина стільки може і стільки встигає. Якось систематизувати твори Надії складно, бо тут поруч, наприклад, магніт на холодильник у формі морозива й вишита емблема пісківського футбольного клубу «Прогрес». Чимало й в’язаних виробів. Головне – Надія не копіює чужі твори, а втілює власні ідеї, придумує візерунки й орнаменти. Майстриня вміє навіть створювати з гіпсокартону фігурні стелі. Володіє перукарською справою, безкоштовно стриже школярів.
У майстерні – дві швейні машини та два оверлоки. Біля крайньої машини з рідкокристалічним екраном, під’єднаної до ноутбука, висять котушки ниток усіх кольорів райдуги.
– Це комп’ютеризована вишивальна машина, – пояснює Надія. – Вона виконує заданий візерунок. Можна відсканувати малюнок і перенести його в пам’ять машини із комп’ютера, можна використовувати вже закладені в її пам’яті візерунки, змінювати за бажанням кольори. Я задаю машині роботу й займаюся своїми справами. Але й ручну вишивку не залишаю. Учора в мене купили дві вишиті вручну сорочки. Втім, часто замовляють звичайнісіньке шиття без елементів мистецтва.
Майстриня постійно бідкається, що залишилося мало робіт на показ – те купили, те подарувала. Показує фото, розповідає, як створені вироби. Їх одразу купують, бо ціни або «демократичні», або й зовсім символічні. За 100 грн Надія продає таку ляльку ручної роботи, за яку в Інтернеті правлять 600.
Надія Дмитрівна систематично співпрацює зі школою, Будинком культури, виготовляє для художніх колективів костюми. Запрошує до своєї майстерні школярів, пропонує їм безкоштовно передати знання і вміння.
– Діти постійно заходять до майстерні на перервах, після уроків. Пропоную їм безкоштовно навчитися, але зараз бажаючих мало. Лише одна дівчинка була по-справжньому наполегливою, приходила до мене щонеділі й навчилася добре вишивати. Коли мої діти ходили в школу, я вчила їхніх друзів і товаришів. Хлопці сплели собі теплі шкарпетки! Тепер троє моїх дорослих дітей живуть у Мадриді, вже ощасливили мене онуками. А тут мені нема кого вчити, а так хочеться передати свої вміння…
Цього року мені виповнюється 50, маю час на творчість. Але й у молодості, коли діти малими були, я все одно знаходила час на улюблену справу. Вишивала вручну рушники, сукні, спідниці… Працювала завжди удома.
В мене помірні ціни, бо це рідне село. Мені приємно бути корисною людям, займаючись справою до душі. А заробіток… Хоча б на хліб! У лютому цій майстерні буде 2 роки. Спасибі, за оренду приміщення плачу небагато, машини економні. Значні затрати йдуть лише на опалення взимку (обігріваю приміщення газовим конвектором).
Працю Надії важко назвати бізнесом. Бо не зрозуміло, як можна щось заробити, якщо придбавши все обладнання й матеріали, заплативши за електрику і опалення, сплативши податки і внески, вона продає дитячу сорочку-вишиванку, яку сама пошила й вишила, за 250 грн. Стільки ж коштує найдешевша китайська, ширпотреб. Сувеніри зі стрічок, поролону та прикрас коштують від 20 грн. А ще значну частину своїх витворів Надія дарує. І без приводів – просто так.
С. НІКОНОВ
