Про трагічні події вересня 1941 року, що відбулися в урочищі Шумейкове, написана не одна стаття і видана книга. Навіть офіційно окреслено число загиблих – в межах 800 чоловік. Щовесни і щоосені тут відбуваються заходи по вшануванню полеглих у тому нерівному бою з фашистськими окупантами. Меморіальний комплекс постійно відвідують сотні туристів. Все це так. Але є й інше.

Якраз напередодні Нового року у козацькому селі Хрулі відбулася вікопомна подія. Тут з’явився храм Божий. І хай він невеликий за розмірами, свого роду капличка, але в цьому освяченому приміщенні можна здійснити всі церковні таїнства.

Людська пам’ять… Цупка, вічна, істинна. Вона тримає в собі не лише ореол сьогодення, а й осколки минувшини, що особливо цінно з огляду нашої непростої історії. Голод 33-го – в її переліку. Пригадую, як відразу після школи, у 1975 році, привелося побувати в одній сім’ї, що мешкала у доволі давньому за віком будинку на Подолі у Полтаві. І зараз перед очима високий на зріст, лисий, як Котовський, господар того дому. Але не це так врізалося в пам’ять, як його майже посинілі, опухлі ноги, які він безперестану грів у гарячій воді.