Мова – це душа народу.

З мови починається народ.

Без мови немає народу.

Кожен із нас знає ці вислови, але не всі замислюються над глибиною цих слів. Зважаючи на сьогоденну ситуацію в нашій країні, ми маємо надати більшого значення переосмисленню своїх поглядів і відношення, перш за все, до себе як складової частини єдиного цілого – українського народу.

Спершу, хочеться, щоб ви відчули глобальне значення самого слова «мова». Мова – це душа всього живого на землі. Кожна травинка та листочок, кожна тварина та людина має свою мову.

Йдучи парком, нам здається, що дерева навкруги спілкуються між собою шелестінням листя. Вітерець також підтримує їхню розмову кружлянням між могучими дубами. Повз пробігають два маленьких песика, граючись, гавкаючи один на одного – це також їхня мова. На лавці сидить молода мама, спілкуючись зі своєю маленькою дитиною, яка згодом скаже своє перше слово.

Мова – це спілкування. Мова – це душа. Ніхто не може уявити своє життя без неї. Ми маємо оберігати свою мову, плекати її у своєму серці, творити нею прекрасне.

Мова – це витвір історії народу. Відношення до неї – свідчення національної свідомості і патріотизму.

Жодне суспільство не може існувати без рідної мови. Втрачаючи її, поступово зникає і нація. Завдяки мові кожна людина, а цілому і народ, постає перед іншими як особистість, яка може відкривати та розвивати свій внутрішній світ і культуру.

Ми називаємо себе й оточуючих нас громадян – українською нацією. Наш народ має давню історію. Віками він викарбовував свою мову – від літери, слова – до пісні й книжки. У боротьбі проти всіляких негараздів і заборон, українська національна мова не лише вистояла й утвердилася законом про державність, а й успадкувала надбання попередніх століть.

Відлунням у душі українського народу та мови є Тарас Шевченко. Це ім’я лунає в пам’яті нації, кожен з нас знає, що він – батько нашої рідної мови. Кобзар плекав українську мову у своїх творах і поезіях. Він бажав бачити у майбутньому вшановану національну мову, якою у кожному народжуються думки і надії.

Серед семи тисяч існуючих на сьогодні мов, українська перебуває на 21 місці! Нею розмовляють від сорока до п’ятдесяти мільйонів людей у всьому світі.

Українська мова ввібрала в себе все найніжніше, наймилозвучніше, наймудріше, найпоетичніше…

Мова – це найцінніший скарб кожного народу. І як писала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в неї відбирають мову.» Ось істина сьогодення! Найголосніше гасло нашої країни та нації! Боріться за них та за себе! Українці, любіть свою рідну українську мову, говоріть та оберігайте свій народ і націю від «інфаркту». Силою єдності ми зможемо подолати все!