Лохвицька районна газета «Зоря» – одна з найстаріших районок у Полтавській області: їй виповнилося 109 років! Вперше видання вийшло в світ 2 січня 1912 року під логотипом «Вісник Лохвицького земства», пізніше змінило назву на «Лохвицкое слово», а після звільнення Полтавщини від фашистів газета отримала нову назву – «Зоря», що залишається й донині.

В довгій історії видання були різні періоди, кожна епоха накладала відбиток свого часу. Та одне завжди залишалося і залишається незмінним: журналісти правдиво пишуть історію свого славного краю. Газета неодноразово виходила переможницею в республіканських і обласних конкурсах, нагороджена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 

На чолі колективу редакції газети завжди стояли потужні, творчі особистості, які добре відчували потреби читацького загалу, вміли відстоювати журналістську думку. Достойним їх послідовником від 1994 року є заслужений журналіст України Олександр Москаленко. Його праця відзначена державними нагородами, неодноразово він був визнаний кращим редактором області і свого часу не один рік поспіль очолював раду редакторів районних комунальних видань Полтавщини.

А коли від редактора чуєш, які творчі і активні люди працюють з ним поруч, розумієш, у чому запорука успіху «Зорі».

 

На запитання: «Як пережили високосний 2020-й?» редактор Олександр Москаленко посміхається: «Аби не було гірше». І пояснює:

– Не пропустили жодного виходу в світ, адже відповідальні перед своїм читачем, якому в ході передплати обіцяли безперебійно давати цікаву і потрібну інформацію. Не зменшували обсяг газети і виходили, як завжди, у кольорі і на дванадцяти шпальтах. А під час виборчих кампаній, чи коли набирається більше, ніж зазвичай, реклами, обсяг газети збільшується і до 16, і до 24 шпальт.

 

Про тираж редактор каже, що він «плаває» в районі 4000 примірників і продовжує:

– Звичайно, нинішній тираж далекий від 18 000, що мала «Зоря» у 80-90-х роках минулого століття. Але й такий наклад не має собі рівних серед друкованих видань, що розповсюджуються в Лохвицькому районі. Треба сказати, що останніми роками передплатниками «Зорі» стали мешканці судніх районів. І ця тенденція набула стабільності.

Як засвідчують результати передплати на 2021 рік, навіть зміни, що внесла територіальна реформа (коли великий і потужний Лохвицький район приєднали до Миргородського), на тираж практично не вплинули, він залишається у межах 4000. 70 відсотків тиражу складає передплата, решта – роздріб. Реалізують «Зорю» в торговельних центрах, приватних книжкових кіосках як у самій Лохвиці, так і розташованому за 12 кілометрів від неї місті Заводському (на території Лохвицького району є два міста). У селах – тільки передплата.

 

Є у газети свій сайт. Вона доволі активна в соціальних мережах. Хоча це не основний профіль часопису, але часто-густо публікації «Зорі» збирають тисячні перегляди. Як і в більшості інших місцевих видань, інтернет ресурсами більше цікавляться молодші покоління, старші віддають перевагу друкованому слову.

 

У штаті редакції – восьмеро співробітників, що на сьогодні, погодьтеся, не так часто можна зустріти в районних газетах. Журналістів у редакції разом з активно пишучим редактором – троє. Поряд з ними працюють бухгалтер, верстальник-дизайнер, фахівець з реклами, кур’єр-прибиральниця і… є ще рідкісна на сьогодні в редакціях посада – водій.

 

– Ми стараємося реагувати на запити людей. Можливо, це прозвучить банально, але наші читачі є водночас найбільшими спонсорами і саме вони часто підказують нам тематику редакційних матеріалів, – каже пан Олександр. – Отже, пишемо про все важливе для наших земляків, які нам телефонують, надсилають листи, спілкуються через соціальні мережі. Нинішнього року до традиційної тематики про все, чим живе край, область і держава, приєдналася тема боротьби з коронавірусом, актуальні для всієї країни теми територіальної реформи, тарифних протестів, зміни газових постачальників і т. д.

 

Усталених рубрик газета майже немає, і, як правило, актуальна на сьогодні рубрика до матеріалу слугує підсиленню заголовку. Наприклад, сталася резонансна подія, і тоді до заголовку може стояти, наприклад, рубрика «Ситуація» або «Про це говорять», «За сигналом читача»…

 

Коли почалися карантинні обмеження, в редакції стали частіше користуватися телефоном та інтернетом, але все-таки тут віддають перевагу живому спілкуванню з людьми. Розповідають:

– Газета розходиться по всьому району, її передплатники є у найвіддаленіших селах. То ж коментар чи посадової особи, чи фахівця в тій чи іншій галузі завжди доречний і не викликатиме додаткових запитань.

На допомогу журналістам приходять редакційні автомобілі, на яких і виїжджають у села. Зараз у редакції є два автомобіля (а були часи, коли в редакційному автопарку нараховувалося і чотири авто). І в цьому, думається, є певна унікальність лохвицької «Зорі».

 

Склалося так, що редакція газети «Зоря», за радянськими стандартами, була розташована в одному приміщенні з районною друкарнею, а редактор газети Олександр Москаленко від 1996 і до 2012 року був одночасно і директором лохвицької друкарні. Друкарня була, як на той час, потужною, мала замовників не тільки серед місцевих підприємств та організації, а й серед установ Полтави. Тоді автомобілі працювали з повним навантаженням, розвозили продукцію замовникам.

І «Зорю» друкували тут же, у лохвицькій друкарні.

 

Але з часом якість друку вже не могла задовільнити ні редакцію, ні читача. Тож газету вирішили друкувати у сусідній Миргородській друкарні. І знову без автомобілів нікуди.

Олександр Москаленко ділиться наболілим:

– Завдяки «реформі» Укрпошти, наша газета після того, як її надрукують у Миргороді, що за 60 кілометрів від Лохвиці, «мандрує» ще 60 кілометрів до Лубен, де розташована сортувальна дільниця. А вже звідти - маршрут до Лохвиці. Тож і вийшло, що оскільки пошта «оптимізувала» ще й власний транспорт, то, щоб запобігти проблем з вчасною доставкою «Зорі» читачеві, ми десять років час брали такі «мандрівки» на себе.

Сьогодні «Зоря» друкується вже в іншій, сучасній друкарні, що взяла на себе і транспортні витрати по доставці газети до вузлової сортувальної дільниці.

 

Їх заробляють, як і у всіх редакціях: передплата, реклама, іміджеві матеріали. Але у «Зорі» є своя «фішка» у співпраці з об’єднаними територіальними громадами. Особливо це стосується Сенчанської ОТГ – однією з найпотужніших у нашій державі. Спеціально для цієї громади редакція «Зорі» щомісячно випускає «Вісник Сенчанської громади» на восьми шпальтах з повнокольоровим друком. Така співпраця дозволяє доповнювати редакційну казну.

 

Із Лохвицькою і Заводською ОТГ прослідковується ситуативна співпраця. Можливо тому, що тут мають свої власні друковані видання, що чималими тиражами розповсюджуються серед населення безкоштовно.

Тому журналісти «Зорі» не дають собі розслаблятися, усвідомлюючи відповідальність перед людьми, які голосують за «Зорю» передплатою.

І, схоже, їм це вдається, бо «Зоря» упевнено тримається на інформаційному полі Лохвицького району на відміну від видань, що виникали, трималися певний час, а потім усе-таки не витримували і з різних причин зникали…

Отже – нинішня сучасна «Зоря» впевнено крокує до свого 110-річного ювілею…

 

Публікація у журналі "Журналіст України" від 5.02.2021 р.