Чудернацький заголовок, як калька від назви колись відомого радянського фільму, прийшов на думку, коли сів обмірковувати ситуацію, що склалася в Лохвицькій міській раді після двох останніх її сесійних засідань.Власне, вона (ситуація) не нова, бо фабула протистояння між двома групами депутатів, коли фактично одна підтримуює діючого голову громади Віктора Радька (12 депутатів з 26-ти), а інша (14 – група «Лохвиччина») – ні, плавно перейшла з минулого року в нинішній.
В останньому передноворічному номері «Зорі», коли ми повідомляли про дивом прийнятий бюджет Лохвицької міської ради на 2022 рік, також передбачали, що в сесійній залі ще не раз окунемося в атмосферу протистояння, кулуарних інтриг і домовленостей. Тут і до ворожки не ходи, як говориться у тому рекламному ролику. Цьому підтвердження хід першої у цьому році, а загалом 25-ої за ліком для нинішньої каденції, сесії Лохвицької міської ради.
Сесію відкрили ще 27 січня, провели два засідання. 2 лютого мали провести 26 позачергову сесію, але вона не відбулася через брак кворуму. Група «Лохвиччина» так і не з’явилася у сесійній залі.Хоча перелік питань порядку денного включав у себе цілий ряд вкрай важливих для функціонування громади пунктів. Зокрема прийняття програм, через які здійснюється фінансування тієї чи іншої галузі життя громади.Однак першими у порядку денному стояли три питання, що стосувалися обрання нового секретаря Лохвицької міської ради.
Хоча міський голова запропонував перенести їх розгляд на наступну 26-у сесію, бо ще тривають політичні перемовини, більшість не підтримала цю пропозицію.Тож приступили до процедури таємного голосування. Хоча «таємного» – це так для слівця. Бо ще ніхто не оголошував прізвища кандидата (про яке й так знали), а у заготовленому бюлетні воно вже фігурувало. Тож репліка – дотримуватися хоч якоїсь формальної пристойності спрацювала і бюлетень набув інтригуючої чистоти.
А саме таємне голосування проходило у незвичному режимі. У всякому випадку, ця сесійна зала, що бачила всяке, з таким зіткнулася вперше. За запропоновану кандидатуру Олександра Лісовського менша частина депутатів не тільки не голосувала, а й до скриньки не підходила. А група «Лохвиччина» у складі 14 депутатів, як і передбачалося, підтримала свого висуванця.
Перед початком цього голосування міський голова Віктор Радько, як попередження, зачитав витяги із антикорупційного законодавства, зіславшись на статті Закону України, де йдеться про конфлікт інтересів. Зокрема, якщо на виборну посаду висунуто окремо взятого депутата, то він має публічно заявити про конфлікт інтересів і за себе не голосувати.
Але Олександр Лісовський проголосував і попросив депутатський корпус його кандидатуру підтримати. Про програму його дій на посаді секретаря у нього не йшлося. Тож у підсумку прогнозованих 14 «за» він отримав.
Після цього, мабуть не в одного мене, затеплилася надія: «Ну, все – тепер міська рада запрацює». «Секретаріада», як її вже влучно охарактеризували лохвичани, і яка занадто затяглася, можливо нарешті завершилася. Впадало в око лиш те, що Олександр Лісовський, так і залишився сидіти на своєму депутатському місці, а обов’язки тимчасового секретаря продовжував виконувати депутат Петро Чорний.
До речі, я не міг не зробити фотокадр для історії, коли поруч у президії опинилися два непримиримих опоненти – міський голова Віктор Радько і Петро Чорний.
Ще додам, що поки тривала процедура голосування, головуючий на сесії зачитав дві заяви, в яких йшлося про утворення двох фракцій у міській раді. Це – «Рідне місто» у складі депутатів Анатолія Заславця і Олега Карабки та Соціал-демократичної партії у складі Тетяни Даценко та Юрія Фоміна.
Між тим, після озвучення підсумків таємного голосування, сесія приступила до розгляду чергових питань порядку денного.Перше «Про передачу майна, що перебуває на балансі Центру надання соціальних послуг Лохвицької міської ради, територіальній громаді Заводської міської ради» не викликало жодних запитань. Всі – «за».А ось вже наступне, можна сказати із цієї «опери», «Про утворення комісії з інвентаризації медичного обладнання, предметів, матеріалів, які знаходяться в користуванні Заводської АЗПМС №2 КНП «Лохвицький ЦПМСД», як і прогнозувалося із виниклої ситуації, більшість не підтримала.Дехто із заводчан, які прибули на сесійне пленарне засідання, не отримавши вкотре позитивне рішення по цій злополучній Заводській амбулаторії, залишили сесійну залу. Зауважу, що амбулаторія стала і каменем спотикання, і розмінною монетою в розбірках різного характеру, та ще на сесії прозвучало, що на сьогодні близько 700 заводчан розірвали декларації із сімейним лікарем даної амбулаторії. Тож цілком логічно виникає запитання – чи варта вона того, щоб за неї так чіплятися?
На сесії двічі оголошували перериви. Депутати від «Лохвиччини» радилися. Не завжди це спрацьовувало. Приміром, питання затвердження «Програми розроблення комплексного плану просторового розвитку Лохвицької територіальної громади на 2022–2024 роки» вони так і не підтримали, хоч доповідач з цього питання Рагім Абдулкадиров наголошував, що цю програму вимагає Кабінет міністрів і що Лохвицька громада одна з небагатьох, що отримала два з половиною мільйони гривень державної субвенції на її розробку. Якщо за неї не проголосувати, то виділені кошти доведеться повернути. Однак його аргументи все одно не переконали. Лише 13 – «за», з потрібних 14.Зате всі повністю підтримали комунальників по програмі «Благоустрій міст та сіл громади».
А далі знову «гойдалки». Питання «Вуличне освітлення громади» знову заблокували. Знову радилися. Мабуть, потрібні слова знайшов перший заступник міського голови Сергій Шрамко, бо під час повторного голосування нарешті знайшлися необхідні 15 голосів «за».Втім вже наступне питання, де йшлося про надання коштів дітям-сиротам, знову лише 13 «за».
Тож міський голова Віктор Радько запропонував зробити перерву на сесії до понеділка.Але ні в понеділок, ні через день, у середу 2 лютого, сесія так і не продовжила свою роботу. До того ж Віктор Радько наклав вето на рішення про обрання секретарем міської ради Олександра Лісовського, посилаючись на порушення законодавства у площині конфлікту інтересів.
– Матеріали передані до відповідних органів, – зауважив Віктор Іванович. – Тож хай прокуратура і суд визначать, хто правий у даній ситуації.
А заручниками її стали, як це не прикро, жителі громади.
Протистояння у Лохвицькій міській раді давно вже вийшло з орбіти містечкового конфлікту. Знають про це навіть поза Полтавщиною.Лише за останні дні до Лохвиці приїздили представники від народного депутата України Олега Кулініча, голова обласної ради Олександр Біленький, голова обласної організації партії Галина Мусієць, голова Миргородської районної ради Наталія Гирка. Все це вертикаль однієї партії під назвою «Довіра». Всі вони приїздили з однією метою – налагодити врешті роботу самоврядного органу Лохвицької громади. Бо крім всього ще є конфлікт і серед самих «довірівців».Як сказала в середу з сесійної трибуни Лохвицької міської ради голова Миргородської районної ради Наталія Гирка: «Раз є конфлікт, то винні обидві сторони, тож і компроміс потрібно відповідно шукати з обох сторін».
Але поки що кардинальних позитивних зрушень немає. І чи й будуть? А ще подібна ситуація, як в Лохвиці, так і в Полтаві, де до цього часу не прийнято навіть бюджет на 2022 рік, та і в інших містах вже вкотре продемонструвала всі вади і недоліки виборів за партійними списками на місцевому рівні. Які там партії?! Фейлетон можна писати про окремих депутатів, які кожні вибори ідуть під різними прапорами.Тож, щоб не вживати тих епітетів, якими рясніють соцмережі щодо ситуації в Лохвицькій міській раді, обмежуся назвою фільму, винесеного в заголовок.Незакінчена п’єса триває…
