Лохвицька загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2 вже неодноразово посідала високі місця у освітніх рейтингах начальних закладів області. Не став винятком і цьогорічний обласний рейтинг, складений за підсумками результатів Національного мультипредметного тесту 2025 року. Із 272 навчальних закладів, де діти мають змогу отримати загальну середню освіту, Лохвицька друга посіла 26 місце. Це найкращий результат з поміж освітніх закладів Лохвицької громади.

Які складові цього успіху? Про них ми поговорили з директором закладу Олесею Солохіною, яка відверто висловила своє бачення і до мультипредметного тесту, і до інших чинників, які впливають на успішність освітнього процесу в школі.У Олесі Юріївни, до речі, цьогоріч свого роду ювілей. Рівно тридцять років тому вона прийшла сюди працювати вчителем математики. З 2004 року була на посаді заступника директора, а в 2017 році очолила цей освітній заклад.

– Так, рівно тридцять років тому, я вперше зайшла у другу школу, – згадує Олеся Юріївна. – Хоча я і закінчувала Лохвицьку першу, яка була для мене рідною, але переступивши поріг другої школи, я знайшла для себе тут другий дім. Це школа, якою я живу. Я, знаєте, однолюб і в питанні сім’ї, і в питанні роботи (сміється).

–  Лохвицька друга школа завжди вирізнялася в плані  навчально-виховного процесу. А як у плані  матеріально-технічного забезпечення?

– Теж усе було на рівні. Хоча час диктує все нові й нові вимоги. Тому можу сказати: за останні сім років, відтоді як заклад став підпорядковуватися Лохвицькій міській раді, наша матеріальна база суттєво поліпшилася. Це – стовідсотково. За цей період у нас повністю оновлена шкільна їдальня, де зроблено капітальний ремонт, де перероблено геть абсолютно все.
У нас зроблено укриття, де встановлена потужна система вентиляції. У цьому році завдяки міській раді ще й придбано потужний генератор. Бо якщо немає електрики, не працює вентиляція в укритті, а в їдальні «гаснуть» електроплити.

Минулого року школа отримала п’ять нових мультимедійних комплексів. Це нове сучасне шкільне обладнання. Прикро, що цього року ніхто з постачальників не вийшов на тендер. Ми б змогли придбати ще такий комплекс.Наш заклад має три спортивні майданчики. Це майданчик, де встановлені вуличні тренажери, мультифункціональний майданчик для ігрових видів спорту і майданчик зі штучним покриттям для футболу.Взагалі скажу як і керівник школи, і як депутат міської ради, що стале функціонування освітньої галузі в громаді – все це завдяки фінансуванню з бюджету громади. Це стовідсотково.

– У Вашому закладі проблема зі спортзалом…

– Є тут певні проблеми. Тендер на ремонт усієї будівлі школи, в тім числі й спортзалу був оголошений іще до війни. І підрядник свою роботу робив швидко. Але потім почала змінюватися цінова політика. Доводилося постійно вносити зміни в проєкт. Врешті договір із підрядником був розірваний. Зараз тривають тендерні процедури. Сподіваємося, що і цю проблему буде вирішено.

 – Настільки я знаю з розповідей лохвичан, то багато сімей воліють, щоб їхні діти навчалися саме в другій школі. Це відбивається на наповнюваності класів?

– Судіть самі: якщо сім років тому в нас навчалося 325 учнів, то зараз 399. Зрозуміло, що ми – опорна школа і дітей привозять зі Свиридівки, Яшників, Степук. Але привозять і з інших мікрорайонів міста, навіть із Безсал, Риг…

– Учні школи доволі часто перемагають у різних обласних і національних конкурсах. Це ознака, що вони мають високі знання.

– Наші педагоги прагнуть дати дітям ці знання. Зверніть увагу, що наш заклад цього року має найбільше стипендіатів Лохвицької міської ради. Всього таких стипендій по громаді 10 і чотири сертифікати вручені саме нашим учням. Більше того, є ще одна дитина, яка здобула стипендію у нашій школі, але цього року перейшла в інший навчальний заклад.

– Успіх учня – це, насамперед, успіх і вчителя…

– Стовідсотково. У школі працює 38 педагогів – усі стараються дати дітям знання, щоб вони працювали над собою. По правді, зараз не так і просто зацікавити дітей. Вони обізнані, у них гаджети. Словом, у них усе є, чого, припустимо, не було у дітей іще років 20–30 тому. Але ми стараємося. Педагоги зацікавлені у професійному зростанні.

У нашій школі є два педагоги, які пройшли на сьогодні державну сертифікацію. Це вчитель початкових класів Яна Іванівна Заліська  і вчитель історії Людмила Анатоліївна Костоглод. Вона, до  речі, єдиний сертифікований учитель історії у Лохвицькій громаді.

– Не дивно, що Ваш заклад має високі бали в рейтингах…

– На це впливають різні фактори. І я це оцінюю трохи суб’єктивніше. Для прикладу – українську мову, історію й математику здає увесь клас. І вже по загальній оцінці можна судити про рівень знань. А, наприклад, іспит із біології складає лише троє сильних учнів. І у них, відповідно, високі бали. Але чи так би було з усім класом?Під час здачі тестів треба враховувати різний психологічний стан дітей на той момент. Бо діти різні за своїм характером, темпераментом і по-різному реагують на якісь труднощі. Є дитина, яка дуже розумна, толкова, знає матеріал, але розхвилювалася і написала щось неправильно. А інша – везучіша.  Хоча зрозуміло, що на високий бал на одній везучості не витягнеш.

– Слухаючи Вас, Олесю Юріївно, розумієш настільки це непросто – об’єднати зусилля і вчителів, і учнів у досягненні певного вагомого результату. На Ваш погляд, у чому запорука успіху?

– Від вмотивованого колективу. Перш за все педагогічного. Це стовідсотково.Є три головні чинники цього – колектив, який вміє, який може і в якого є бажання досягти успіху. Приємно зазначити, що у нашому закладі такий педагогічний колектив є…