Про нинішню російсько-українську війну напишуть не одну книгу, знімуть не один фільм, бо ця рана ятритиме серця ще багато, багато років. Тому і презентація книги Олександра Терещенкова «Він на вівтар поклав життя за Україну» органічно вплетена у цю канву, наймення якої Пам’ять. Характерною особливістю цієї книги є те, що в ній розповідається про нашого земляка із Заводського Григорія Юрійовича Продайводу.
Презентація книги відбулася нещодавно у Заводському міському Будинку культури № 1. Її поява теж не є випадковістю. Пригадую маму Григорія Тетяну Петрівну, в якої після похорону сина від розпачу якось вирвалося: «Як я дізнаюся, як загинув мій Гриша?»
Але так розсудила доля, що Тетяна Петрівна познайомилася з письменником Олександром Терещенковим, поділилася своєю материнською тугою і разом із ним почали втілювати свій задум у конкретні обриси книги про життя й жертовність її сина, її Героя.Про те, як було створено книгу, Олександр Миколайович поділився під час презентації. Йому вдалося зібрати щирі спогади побратимів, рідних, друзів, учителів, однокласників, земляків, знайомих…Окремою щемливою канвою вирізняються спогади Тетяни Петрівни про її Гришаню від самого його дитинства й аж до того моменту, коли Григорій, учасник АТО, 31 серпня 2022 року вдруге добровольцем пішов захищати Батьківщину від московитів.
«Ма! Немає такої сили, яка мене може зупинити. Мене вже давно там чекають. Я вмію, знаю свою військову справу. Ти хочеш, щоб я сидів у підвалі, як багато моїх ровесників? А хто тоді буде боронити нашу країну від ворога? Якщо не я, то хто?» Це були останні слова мого сина, коли я його бачила ще живого…», – пригадує вона.
14 червня 2023 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу Бахмута командир мінометного розрахунку 77-ї бригади Григорій Юрійович Продайвода загинув.На основі спогадів Олександр Терещенков створив відеофільм, присвячений Григорію. На презентації Олександр Миколайович разом із Тетяною Петрівною вручив книги всім тим людям, які долучилися до створення правдивої, без прикрас, розповіді про мужнього і водночас світлого Героя сьогодення.
Як пригадує побратим Григорій Кондрат, який воював із ним поруч ще в зоні АТО: «Коли поруч був Гриша, то ми не відчували, що знаходимось на війні. З ним завжди був позитив, психологічне розвантаження. Наче після дуже поганої погоди з’являлося сонечко».Сам захід презентації книги був наповнений щирими емоціями, вдячністю та глибоким сумом за Героєм. Слід віддати належне Юлії Краснолуцькій, начальнику відділу культури і туризму виконкому Заводської міської ради, яка зуміла об’єднати зміст, емоції в єдину цілісну художню історію, що мала щире, глибоке людське звучання.На початку всі присутні вшанували хвилиною мовчання всіх тих, хто поклав своє життя за Україну.
А потім у залі полинули спогади про Григорія Продайводу.Лідія Голінченко, заступник директора з виховної роботи Заводського ліцею № 2, розповіла як формувалася особистість Григорія, якими були його перші мрії.Павло Плужник, як людина, яка торкнулася серцем цієї книги, хто відчув її біль і її правду, людина, яка давно знає маму Григорія, поділився своїми враженнями.Вікторія Мірошник, заступник директора Лохвицького механіко-технологічного коледжу (на той час – технікуму), де Григорій здобув свою професію і де працював його батько Юрій Продайвода, який передав йому любов до праці, честі й гідності, розповіла про юнацькі роки Гриші.
Олексій Оніщенко, голова боксерського клубу «Алекс», де займався Григорій, повідав, як тут гартувався його характер.Виступили також Сергій Кириченко, представник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Віталій Карножицький, однокласник Григорія, нині військовослужбовець, Світлана Клименко, знайома мами, яка розділила її біль і допомогла вистояти, коли та потребувала звичайної людської підтримки після загибелі сина, Руслан Сімонов, лубенський волонтер руху «Із рук у руки», який був знайомий із Григорієм іще з часів АТО.
Мистецьким обрамленням заходу стали виступи учасників художньої самодіяльності будинків культури м. Заводського та м. Лохвиці.Насамкінець усі присутні на презентації рушили до Алеї Слави в центрі Заводського, де поклали квіти до стели Героя – Григорія Продайводи, схиливши голову в журі та шані за тими, хто поклав своє життя за свободу нашої країни, за світле майбутнє нових поколінь…
