Що краще 4 чи 25? Чи навпаки? Кому як. Дивлячись, з якого ракурсу подивитися. І як оцінити.
Власне, не буду більше говорити загадками, а поясню по суті. Минулого тижня в райдержадміністрації відбулася доволі цікава нарада. Якщо говорити суто офіційною мовою, то на ній розглядалися критерії формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня з урахуванням сучасних вимог та європейських стандартів, відповідно до розпорядження нинішнього Кабінету Міністрів України, в якому йдеться про реформування територіальної влади в Україні на 2019-2021 роки.
А якщо висловитися по простому, то на цій нараді, на якій були присутні як керівники районних структур, так і міські та сільські голови, лохвичани мали «одобрити» чи висловити свої пропозиції щодо приєднання Лохвицького району, або правильніше – входження, до Миргородського району. Ось виходячи з цього, спробую проаналізувати, на які манівці історії зводить наш Лохвицький край такі урядові ініціативи, а конкретніше Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Саме воно є розробником даної стратегії майбутнього територіального устрою нашої держави.
Концептуально вони бачать Полтавську область у складі 4 районів замість нинішніх 25. Їх об’єднання має відбутися навколо Полтави, Кременчука, Лубен та Миргорода. До останнього хочуть приєднати і Лохвицький регіон. Чому саме до Миргорода? Тому що тут визначено центр госпітального округу, а, отже, і головний центр здоров’я буде тут. Перефразовуючи відомий вислів, всі дороги ведуть сюди.
Ще однією характеристикою проектних одиниць адміністративно-територіальних утворень (далі АТУ) є те, що тут має проживати не менше 150 тисяч населення. По Миргородському АТУ передбачається, що тут згуртується трохи більше 15 відсотків від загальної чисельності населення області, а конкретніше – майже 220 тисяч осіб. Додам ще кілька штрихів з методичних розробок Мінрегіону щодо цих територіальних утворень. Як заявляють їх розробники, вони визначені для здійснення законодавчих повноважень та надання відповідних послуг.
Зона доступності до таких центрів визначається по автомобільних дорогах і має складати до 60 кілометрів. Правда, автори додають, що якщо якість доріг погана, то може бути й більше. Як на мене, було трохи незрозуміло, доки не подивився на карту територіальної доступності госпітальних округів Полтавської області. То по ній від наших Жабок чи Нижньої Будаківки, та навіть Заводського, як не крути, а до Миргорода виходить більше.
А дорога яка туди, якщо це можна назвати дорогою! Чи можна по ній доставити тяжко хворого без сумних для нього наслідків? Там і здорова людина захворіє, доки доїде.
Тому, що в Лохвиці на нараді, що в інших райцентрах, відбувалися такі ж зустрічі, повсюди лунало одне і теж – побудуйте дороги, підготуйте відповідну законодавчу базу та інше, а потім можна буде вести мову про якесь укрупнення. Зараз це не на часі, говорять люди.
Ще один важливий нюанс. У Конституції України чітко прописаний територіальний устрій України. Тому нинішньому уряду, що посилається на досвід європейських країн, зокрема тієї ж Польщі щодо адмінреформи, варто було б на законодавчому рівні визначити основоположні засади державної політики. Взагалі підготувати всі необхідні для реформи закони. Про це зауважила у своєму виступі і перший заступник голови Лохвицької РДА Ольга Папірненко.
А так виходить, що урядовці штучно підштовхують і громаду, і владу до «добровільного» схвалення їхніх дій і рішень. Мовляв, це ж не ми прийняли, а ви на місцях таке вирішили – тож схиляємося «до волі народу».
Десь якось так виходить. Тому й така непослідовність, як на мій погляд, дій у втіленні тієї ж адмінреформи. Бо є питання, на які немає відповіді.
Якщо Кабінет Міністрів затвердив межі госпітальних округів 22 березня 2019 розпорядження №198 і визначив міста, що мають стати центрами укрупнених районів, то відповідно сюди мали б перенести і служби Центральних органів виконавчої влади. А що виходить на практиці? Про Лохвицький район я ще скажу, а для наочності наведу «яскравий» зразок на прикладі Котелевського району.
Щоб вирішити свої проблеми, жителям цього району потрібно більш ніж за сто кілометрів (в один бік) добиратися до Гадяча в управління Державної фіксальної служби (податкова) чи Гадяцький відділ поліції. Щоб дізнатися про пенсійні справи, треба їхати до Чутового за 60 кілометрів. А щоб потрапити до окружного суду, слід їхати до Диканьки за 50 кілометрів, а до прокуратури їхати удвічі далі – до Миргорода за 106 кілометрів від Котельви. Скільки ж потрібно добиратися до Нових Санжар, де знаходиться міжрайонне управління водних ресурсів. Оце так нині доводиться котельвчанам.
А що ж лохвичанам? Міжрайонні територіальні підрозділи центральних органів виконавчої служби теж розкидали по різних кінцях області. Прокуратура, окружний суд, правова допомога – це в Лубнах. Податкова, МРЕО, санстанція (висловлююсь, як люди звикли говорити – прим. автора) у Гадячі.
До речі, влада Гадяцького району заявляє, що не проти, щоб до них приєднали і Лохвицький, і Зіньківський райони, мовляв, це так склалося історично. Де це вони таку «історію» вичитали?
Зараз стоїть на повістці денній, причому дуже гостро, щоб до Гадяцького ПТУ приєднати обидва наші профтехучилища – Лохвицьке і Заводське! Вважаю, що в цьому плані мала б бути консолідована позиція всього лохвицького загалу – не можна опускати Лохвицю до ролі безправного пасинка! Хоча б тому, що наш район займає друге (!) місце після Кременчука за надходженнями до державної скарбниці. Але що ми маємо взамін?
Розбиті дороги, ріст захворювань, особливо онкологічних, екологічні негаразди – це не повний перелік всього «добра», що припадає нам, а взамін з Лохвицьких надр сучасні нувориші видобувають вуглеводнів на мільйони чи можливо мільярди. Тому Лохвиця має розраховувати на більш гідне і, пропорційно внеску, шанобливіше ставлення до себе.
Бо коли читаєш проект моделі нового адміністративно-територіального утворення (АТУ) де Миргород має стати полюсом економічного, соціального та культурного розвитку району, то запитується – а що залишиться від Лохвиці? Бути біля підніжжя АТУ?..
О. МОСКАЛЕНКО
ПІСЛЯМОВА. Кажуть, що адмінреформа – незворотня. Ще кажуть, що вона принесе розквіт і процвітання регіонам. Може. Не знаю.
Якщо буде так краще для моєї любої Лохвиччини, то хай буде так і я краще помилюся. Однак, мені все одно важко повірити в те, що знову воскреснуть в нас заводи і фабрики, що з’являться нові підпрємства, а молоді не доведеться шукати роботу за кордоном.
Якщо так буде – то дай Бог. А поки що, адмінреформа подолала ще один етап. На сьогодні Полтавщина отримала свій Перспективний план.
Документ, який визначає формування територій громад області, розроблений облдержадміністрацією та погоджений обласною радою, пройшов розгляд міністерств, отримав погодження від урядових комісій та затверджений розпорядженням Кабінету міністрів України. Про це на своїй сторінці у соцмережі повідомляє Департамент економічного розвитку Полтавської ОДА.
Ось такий вигляд, за цим планом має Лохвицький район.
Історія продовжується...
