Спілкуючись із головою спілки учасників та ветеранів російсько-української війни «Свідомість» Олегом Козорізом про те, чим займається спілка, ми зачепили ряд гострих проблем щодо мобілізації, захисту ветеранів, їх лікування після поранень. Ці проблеми викликають гостру реакцію в суспільстві. Олег Миколайович вважає, що їх не варто замовчувати, якщо держава хоче уникнути соціальної несправедливості, а обов’язок захищати країну має стати справді священним для кожного.
– Олегу Миколайовичу, які проблеми найчастіше доводиться вирішувати спілці?
– Найчастіше родичі воїнів звертаються з проханнями допомогти по господарству: нарубати-напиляти дров, полагодити паркан чи дах, викосити траву. Також ветерани просять юридичної підтримки (допомагає один із кращих юристів Лохвиччини): отримати невиплачені військовими частинами кошти за поранення, за лікування; перерахувати неправильно нараховані пенсії; отримати посвідчення УБД (є випадки коли штабісти свідомо ховають документи, затягують процес видачі свідоцтв).
На даний момент у спілці – 53 учасники, серед яких як ветерани, так і воїни. Ми підтримуємо бойові бригади, в яких воюють наші хлопці. Наприклад, надаємо плівку на бліндажі, купуємо аптечки (недавно нас підтримала Лохвицька міськрада, придбавши для 10 бійців аптечки й військову амуніцію). Так допомогли хлопцям із бригади, яка вийшла з-під Покровська, де майно згоріло. Їздимо з волонтерськими місіями, возимо хлопцям одяг, продукти. Я неодноразово так відвідував 72 бригаду, у складі якої раніше воював.
Також допомагаємо ветеранам, сім’ям загиблих, зниклих безвісти.
– Українські волонтери постійно збирають гроші на якісь потреби воїнів. Бачачи, на що витрачають державні кошти (наприклад, різні програми на зразок «Зимової Є-підтримки») дивуюся: чому держава не може забезпечити протиповітряну оборону прицілами, забезпечити поранених ліками і т. д.? Чому на лікування, наприклад, лохвицького воїна, який втратив одну ногу, а друга паралізована, десятки тисяч гривень витрачає його дружина, збирають гроші на концерті мешканці Гаївщини, а його військова частина перераховує суму порядку 6 тис. грн?
– На жаль, на сьогоднішній день це – норма. І лікують солдатів здебільшого не в повній мірі. Багатьох ліків просто немає. Половину ліків хлопці купують за власні кошти.Більшість ветеранів отримали баротравми, контузії, травми голови, порушення нейронних зв’язків. У когось через це виникли дефекти мовлення, у когось відмовляють ноги… Двоє членів нашої спілки періодично зненацька непритомніють, після «відключки» не пам’ятають навіть, як падали. Доводиться приймати дорогі ліки, які не передбачені ніякою програмою.Але є й багато позитиву. З-поміж багато чого обіцяного державою ми відчули турботу у вигляді путівок на реабілітацію. Недавно я з дружиною побував на курорті в Миргороді. Якщо їдеш сам, дають путівку на 18 днів, якщо з дружиною чи дитиною – на 10. Усе безкоштовно. Повне забезпечення. Комплекс лікувальних та оздоровчих процедур.
– Чи звертаються по допомогу воїни, які після поранень отримали значні травми, в яких на службі загострилися хронічні хвороби, але вони змушені служити далі?
– Влада посіяла в цьому плані цілий ряд несправедливих «перекосів». Вийшло, що захищати країну мають прості «сірі» люди – комбайнери, машиністи, водії… Хто завгодно, але тільки не прокурори, не поліція… Хоча згідно з Конституцією під час воєнного стану першими на захист країни мають стати військові, поліція, депутати, державні чиновники… А вони – за бронею. Поліція кричить: «Нас цього не навчали!» А «бусифікувати» хвору людину з села – будь ласка. Бажання воювати виявляють одинці з-поміж поліцейських.Недавно до мене звернувся хлопчина. Каже, брата «зробили» здоровим, відправили на службу з гіпертонією, артеріальний тиск зазвичай сягав 200 на 130 мм. рт. ст. На полігоні під час навчання стався мікроінсульт. Зараз чоловік у госпіталі. Я пояснив, що тепер, якщо воїн уже в штаті бригади, його не комісують. Будуть постійно підліковувати в госпіталях. А якщо піде в бій у спеку, в гіпертоніка із 40 кілограмами амуніції й боєприпасів просто зупиниться серце.
Нині здоровані, цілком придатні для захисту Вітчизни, відпочивають, загоряють і купаються в річці. Натомість мобілізують хворих, навіть із гіпертонією, цукровим діабетом. Доходить до того, що хворого зараз на рак АТОвця, у якого на 4 стадії метастази вже в легенях, змусили проходити ВЛК.Ті здоровані думають: «Сьогодні ти, сірий, простий піди й умри за мене, а я потім, можливо…»
Дехто має по два громадянства, два паспорта й у будь-який момент можуть виїхати за кордон. Мрію, щоб хоча б у нашому краї було не так, а по закону й по справедливості.
Спілкувався С. НІКОНОВ
