Оцінюючи ті величезні страждання і збитки, які зазнає наш народ і держава внаслідок злочинної агресії російської федерації проти України та аналізуючи факти і події, що відбуваються зараз після майже півторамісячного спротиву ЗС України та нашого народу з відбиттям навали російської орди, хотілося б підняти через нашу газету одне питання, яке напевно хвилює багатьох свідомих та інформованих громадян.
Почну з тієї інформації, яку подав міністр МВС Д. Монастирський, що за цей період війни спецслужбами України було затримано більше 600 диверсантів. У ЗМІ та на сайтах інформагентств їх ще називають: «посібники російської окупації», «прихильники і агітатори «руського міра», «добровольні інформатори загарбників», «колоборанти», «запроданці», «зловмисники киблогери тік-токери», «провокатори з ботофери» (т. з. підпільних інформаційних цехів). І найбільш небезпечні для безпеки нашої держави – це учасники диверсійно-розвідувальних груп, які діють в нашому тилу.
За словами міністра МВС, згідно із задокументованою інформацією, переважна більшість цих ворогів України (особливо під час дії воєнного стану) мають паспорти України або мали дозвіл на тимчасове проживання.
Ті особи, які мали дозвіл на проживання, буцім-то приїхали з Європи і отримали такий документ за рік, півтора до цих страшних подій і, нічим себе не виказуючи, жили в різних містах, чекаючи, напевно, умовного сигналу. А були і ті особи, які під виглядом переселенції з т. з. ЛДНР переїхали в мирну Україну і тихенько існували до певного часу (як їх тепер називають «кроти» або «консерви»). А в цю «рашистську команду» попали деякі громадяни України, які чомусь часто їздили до країни-агресора і, напевно, там були завербовані ФСБ.І от, коли почалося вторгнення московської орди на нашу землю, в багатьох країнах світу виявилися охочі зі зброєю в руках захищати Україну. Велике їм спасибі за цей поклик серця і душі. В цей же час перші особи нашої країни заявили, що цим добровольцям можуть надати громадянство України (звичайно, за їх бажанням). В мене ще тоді виникло таке запитання – чому так юридично легко можна надати громадянство України, а так важко його у явних ворогів нашого народу і держави забрати. Якщо б на законодавчому рівні були прийняті відповідні закони – де було б чітко прописані злочини, які підпадають під графу чи статтю державне зрадництво і колабораціоналізм (та особливо під час війни) і що за такі злочини особи, яким будуть доведені ці звинувачення, в підсумку втратять громадянство і право жити на українській землі, то, напевно, більшість прихованих або явних колаборантів та їх прихвоснів дуже добре і твердо подумала б про свій майбутній вибір. А так за такі злочини та під час війни та воєнного стану – 10–15 років тюрми (повідомлення на сайті України). Але більшість тверезо думаючих та інформованих громадян України знають (і це таємниця так званого полішинеля), що тюрм для злочинців у нас не хватає або вони переповнені (особливо там, де сидять засуджені до довічного ув’язнення). І тепер буває так, що за вбивство людини злочинцю дають 15 років, за смертельне ДТП винуватцю світить до 10 років, ґвалтівнику до 6 років. І при так званій «хорошій поведінці» засуджених можуть випускати після половини терміну ув’язнення – бо тюрми переповнені, а бюджетних коштів на їх будівництво не вистачає. І вийшовши з тюрми, оті кляті зрадники і запроданці в душі і серці, з найбільшою вірогідністю, залишаться прихильниками так званого «руського» і несприйняття нашої держави та народу. Або будуть поводитися в нашому національно-демократичному суспільстві, як сказано в українському прислів’ї – «дивиться лисицею, а думає вовком». Тому я прошу вас, шановні лохвичани та читачі газети «Зоря», підтримати ідею ініціювати перед депутатами всіх рівнів – подання-петицію до ВР України про зміни в законодавстві та Конституції України про те, що зрада нашій державі і народу повинна прирівнюватися до позбавлення українського громадянства всіх колаборантів, держзрадників і прислужників наших ворогів з конфіскацією належного їм майна і негайного видворення (після швидкого судового рішення) з території держави в бік кацапщини. І особливо в умовах війни таке рішення ВР має бути прийнято оперативно швидко і законодавчо грамотно. Також при цьому не озираючись на «дуже обережний і завжди занепокоєний» Захід.Тільки таким чином, на мій погляд, ми зможемо суттєво зменшити «п’яту колону» прихованих ворогів української держави та народу і також знизити навантаження на роботу правоохоронних та судових органів. Це дасть можливість забезпечити в майбутньому стабільність у державі і мирне безконфліктне життя в суспільстві на благо майбутніх поколінь України.
Олександр Красношапка, лохвичанин
