Коханій

Люблю тебе я круглий рік,
Не тільки в день закоханих,
Тому сумні думки гоню,
Немов гостей непроханих.
Коли ти поряд,
Я немов аж трішки підростаю,
Немов той сніг весняний, я
Від благоденства таю.
Життя прожитого не жаль,
Бо ти була зі мною,
А душу огорта печаль,
Що мало був з тобою.
Любима жіночка моя,
Не передать словами,
Як хочеться тебе любить
І вранці, й вечорами.
Люблю тебе, коли в снігу
Тобі я стежку пробиваю,
Люблю тебе, коли кажу:
«Тебе одну кохаю».
Люблю тебе, коли кричиш,
Все справедливо – знаю.
І тихо я кажу: «Пробач.
Так більше не вчиняю».
Люблю тебе, коли ти спиш,
Спокійно й рівно дишеш.
Лежу тихенько, згадую життя
І серцем вірші пишу.
Люблю дивитись, як ідеш
Ти втомлена з роботи,
З тобою хочу розділить
Усі твої турботи.
Прости, якщо коли не так
Повівся я з тобою.
Прости, ще є кому прощать.
Я поряд, я з тобою.
На зло статистиці сумній –
Ми будем довго жити.
Я до останніх днів своїх
Буду тебе любити.

В. ГОРБАТЕНКО,
с. Погарщина