У Лохвиці показали документальну стрічку «Війна химер»

Нещодавно у Лохвицькому РБК показали художньо-документальну стрічку «Війна химер». Режисерами є донька й мати – Анастасія та Марія Старожицькі. Вони змонтували її у своїй квартирі, без будь-якої фінансової підтримки.

Анастасія пригадує, що спочатку була ідея зробити фільм про Майдан. Але події розвивалися так бурхливо, що зрештою вирішили просто знімати...

Стрічка «Війна химер» – це правдива історія про Валерія Лавренова, добровольця із Яремівщини, що поблизу села Піски Лохвицького району, якому вдалося вийти живим із «Іловайського котла», а також про його дівчину, Анастасію Старожицьку. Це історія двох закоханих. З Анастасією вони познайомилися на Майдані у січні 2014 року.
Насправді закадрового тексту тут мало, трохи діалогів, і ніякої пропаганди.

На перших секундах фільму всі люди у залі замовкли і ще довго не могли говорити, навіть коли світло ввімкнулося...
Авторам важливо було показати цей фільм саме на батьківщині героя. Використане у фільмі відео відзняте Валерієм, його військовими побратимами та, власне, героїнею – Анастасією. Стрічка вже отримала численні схвальні відгуки, а ще – Гран-прі Рівненського міжнародного кінофестивалю та включена до програми Мандрівного фестивалю документального кіно Docudays UA.

Марія Старожицька:
– Це креативна документалістика. Треба було якось провести глядача через події отаким діалогом, який вони насправді вели і в реальності.
Якщо казати про найкраще кохання, яке може існувати в житті, то це, напевно, революційне кохання, ось воно виникло практично на барикадах.

Анастасія Старожицька:
– Фільмували просто все навколо себе, тому що ніхто не знав, як будуть розвиватися події. І що зараз там, на Донбасі...Ми просто розповімо, що і як, і люди зрозуміють.

Головний герой на показ фільму не приїхав – завадили обставини. Утім, в залі серед глядачів – його шкільні вчителі. Зокрема, Ілля Максимович, викладач історії Пісківської середньої школи. Він розповідає, що його колишній учень Валерій Лавренов не так щоб і вчив історію у школі, але став творити її власноруч.
Також на показі були присутні представники Лохвицької міської та районної рад, відомі журналісти – Ольга Герасим’юк та Костянтин Грубич, до речі, обоє – з Полтавської області.

Ольга Герасим’юк, журналіст, телеведуча:
– Я взагалі дуже обережно ставлюся до книжок, до фільмів, до всього, що пишеться про війну сьогодні, тому що вважаю, що це – така відкрита рана, до якої не можна торкатися сценарієм, придумкою чи ще чимось. Це можна розповісти, тільки відкривши вени.
Стрічка дуже вирізняється з-поміж всього, що мені доводилось бачити про війну, і перш за все – чистотою і правдивістю.
Тут для того, щоби досягти оцього надзвичайного ефекту, ніхто не старався показати розтерзані тіла, трупи, як це роблять ті, хто на комерційній основі показує війну. Цього всього тут немає… Тут все – через погляд, через пару якихось слів…

Анастасія та Марія Старожицькі планують і далі знімати фільми. Але вже – на мирну тему. Вони дуже сподіваються, що цей фільм стане таким, який би завершив війну.
Також режесерки передали до Лохвицького краєзнавчого музею та музею школи у с. Піски, де навчався головний герой, артефакти з Майдану та зони АТО: особисті речі Валерія та знайдене на місці ведення військових дій.