Вже кілька тижнів своєрідним епіцентром суспільних протиріч є тема Млинівського мосту, або точніше, гідроспоруди, що пропонується як альтернатива об’їзного шляху на період можливого ремонту мосту. Чому «можливого», бо вочевидь шлях цей і в прямому, і в переносному значенні буде непростим. У всякому випадку, перебіг громадських слухань, що відбулися зо два тижні тому, у районному Будинку культури, якось схиляють саме до цієї думки. Втім, я можу і помилятися.
Тож, спробую абстрагуватися від емоцій, що вирували останнім часом навколо млинівської теми та поро змірковувати з цього приводу. Тим більше, що фактажу не бракує.
ЩЕ РАЗ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ МЛИНІВСЬКОГО МОСТУ
Цього, напевно, не знає ніхто. Як і те, де і в якому місці може обвалитися чергова балка чи опора. На фотокадрах, що демонструвалися того дня на екрані районного Будинку культури, «яскраво» зяяли всі тріщини, розходження, пустоти цієї мостобудівної споруди.
А днями я розмовляв з рибалками, що на човні плавали під мостом, то вони мало не в один голос заявили:
– Якби водії побачили по чому вони їздять, мабуть, половина б повернула назад.
Минуло два роки, коли обвалися частина Млинівського мосту, який, ще раз нагадаю, стоїть на балансі Служби автомобільних доріг Полтавської області. Саме ця служба мала б бути найбільшим ініціатором ремонту мосту і саме на неї повинен бути направлений увесь народний гнів. Але вона далеко і за словами їхнього представника, що приїхав на громадські слухання з Полтави Владислава Піпи, ніяких коштів на ремонт цього злощасного мосту і на цей рік Служба не планує. Додам, що виступав цей представник, на мій погляд, непереконливо і дуже швидко подався у своїх справах.
Пишу це для того, щоб люди зрозуміли, що не від влади району залежить розв’язання цієї проблеми. Можливо б хтось на їхньому місці на все це просто б махнув рукою, мовляв, «воно не моє» і ніяких тобі проблем. Але то вже було б безвідповідально. А в цій ситуації, цього не скажеш. Бо якщо лише перелічити увесь список адресів, куди зверталися керівники району за ці два роки, які озвучив на зібранні голова РДА Володимир Рязанов, то це займе півсторінки.
– Ми цілком усвідомлюємо всю серйозність даної ситуації, – говорить Володимир Володимирович. – Ще десять років тому державна експертиза визнала Млинівський міст непридатним для експлуатації. І дозволило рух лише у реверсному режимі. Відтоді пройшло стільки часу, а проблема так і залишилася на місці.
Тому нами й було прийнято рішення спорудити об’їзний шлях по насипу, де колись стояв старий міст (дерев’яні палі його збереглися й досі – прим. автора). Причому порахували, що можна вирішити кілька проблем – і об’їзд буде, і гідроспоруда, що дасть можливість хоч трохи підняти рівень Сули на 40–50 сантиметрів, і припинити загорання торф’яників, що ми спостерігаємо спекотної пори, – пояснює свою позицію голова РДА.
До гідроспоруди ми ще повернемося, а завершуючи тему мосту (що його потрібно ремонтувати, ні в кого не виникає сумнівів, в тім числі і млинян). Про це говорили головний лікар Лохвицької ЦРЛ Віктор Бурлей, керівник Лохвицького ЦПМСД Микола Лисенко, районний військовий комісар Микола Шиян, депутати обласної ради Микола Бондар та Анатолій Власенко. Тож просто ще раз наголошу на його суперважливості, як автомобільної артерії не лише для району, а й держави загалом.
– Бо якщо з ним щось станеться, то єдиний шлях на Лохвицю через Юсківці, Луку, Свиридівку, – зауважує Лучанський сільський голова Анатолій Лук’янов. – А з транспорту, ми пропустимо тільки «швидку» і пожежників. Тому включайте у план і ремонт дороги Юсківці–Лохвиця, доки не пізно, – вніс пропозицію сільський голова.
Цей пункт додали врешті до резолюції громадських слухань.
Власне, оце і все про аварійний міст у Млинах. Єдине, що додам, і про це нагадали ще раз у своїх виступах депутат обласної ради Микола Бондар і голова РДА Володимир Рязанов, що два роки тому, на сесії обласної ради виділялися кошти на капітальний ремонт мосту. Це було по гарячих слідах, відразу після аварії. Але тоді забракло одного голосу, щоб позитивно розв’язати цю проблему і вже забути про неї. Але то вже інша історія, що не має зворотного зв’язку.
КАМІНЬ СПОТИКАННЯ – ГІДРОШЛЮЗ
Він ще тільки в проекті і невідомо коли його збудують, бо для цього ще треба віднайти кошти, а скільки вже поламано списів навколо цієї гідроспоруди. І «вода в погребах стоятиме», і утвориться «лохвицьке море», «і все кругом затопить».
Можна зрозуміти страхи млинян, що живуть поблизу Сули, але аж ніяк не всіх жителів села. Бо вже після слухань, до мене підходили кілька мешканців села і говорили про таке:
– Чого його колотиться? В нас Сула місцями зовсім звужується, як потічок, аби хто бачив. А якщо хоч трохи воду піднімуть, то хіба це погано?
Звісно що ні. Найкраще тут навести аргументи фахівців. Але перш ніж навести їхні висловлювання, зауважу – це цьогоріч така щедра на опади виявилася весна. А згадаймо попередні роки, на що перетворювалася Сула, коли панувала засуха.
Варто лише вдуматися, що на одній лише квітучій Полтавщині за 20 років зникло півтори сотні річок і 800 ставків! Ми вступаємо в еру зневоднення!
Мабуть, убивчим є тут аргумент, який навів Анатолій Завславець, колишній голова райдержадміністрації:
– У 2012 році ми звернулися до фахівців, щоб вони дали нам прогноз по водних ресурсах регіону, в тім числі і по Сулі, – розповідає Анатолій Петрович. – І нас попередили, що якщо не вжити ніяких заходів, то у 2030 році Сула зникне. І тоді ми зайнялися цією проблемою. А найкращим засобом для порятунку річки, спеціалісти радили саме будівництво гідрошлюзів. Однак, в районі не було таких грошей, тож нами розглядалася система водних перекатів.
А що являє собою цей об’єкт детально розповів головний інженер проекту будівництва гідротехнічної споруди на річці Сула Микола Любченко.
Загальна протяжність об’їзду – 590 метрів, довжина самої греблі чи дамби – 52 метри. На ній буде встановлено два шлюзних регулятори для регулювання стоку води та 12 пропускних труб діаметром у 2 метри. Пропускна спроможність шлюзів – 200 м3 на секунду.
Поверх дамби йтиме дорога шириною 7 метрів. Зрозуміло, що цим об’їзним шляхом користуватимуться лише на час ремонту аварійного мосту. А саму споруду передадуть на баланс Полтававодгоспу.
ЯК ПОРЯТУВАТИ ПОСУЛЛЯ?
Головний інженер державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Дніпродніпроводгосп» Державного агентства водних ресурсів України Віктор Дем’янов, заступник начальника Полтавського обласного управління водних ресурсів Володимир Кириленко, заступник начальника Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА Олександр Ткаченко настільки деталізували всі запити із залу, що на мій погляд, навіть у песимістів, які задавалися запитанням «навіщо нам та гідроспоруда?» або «ми не проти неї, але не в нашому селі» повинні були зникнути всі перестороги.
Наприклад, щодо повені, яку постійно висували як аргумент. За словами вищевказаних спеціалістів цьогорічна повінь була всього на рівні 80 метрів кубічних води за секунду, а Сула знала й більше 700 метрів кубічних! Оце тоді річка себе оновлювала мало не повністю.
Тому за словами проектантів, завдання стоїть хоча б відновити рівень води, що був у попередні роки. Як говорить Віктор Васильович Дем’янов:
– Нам хоча б затримати весняну воду, щоб вона дала можливість відновити водний баланс болотів, які потім у спеку почнуть віддавати вологу. Це раз, а по-друге, відновити екосистему, флору і фауну Посулля.
А як горять торф’яники і як їх щороку гасять лохвицькі пожежники розповів і продемонстрував на кадрах хроніки начальник районного відділу ДСНС Олександр Селютін.
Тому, якщо вдасться реалізувати цей проект, то шкоди Сулі і її берегам, напевно, точно не буде. А можливо, на деякий час навіть вдасться зберегти екосистему, що нині змінюється на очах. І про це ще раз нагадали прибулі до Лохвиці фахівці. Та, власне, ми вже й самі спостерігаємо сьогодні «херсонський» клімат на наших широтах.
А можливо, будівництво такої гідроспоруди у майбутньому дасть можливість виробництва альтернативної електроенергії, як це вже є на Полтавщині. Зокрема, голова Великобагачанської райдержадміністрації Командар Іскяндар Огли Байрамов поділився досвідом спорудження на таких гідроперекатах електростанцій. У Великій Багачці будують вже другу.
І насамкінець, висновок з ходу громадських слухань, що тривали більше п’яти годин (чому й не реально передати все те, про що говорилося протягом цього часу в одній газетній публікації).
Отож, там, де громада робить все, щоб на її території будувалося, зводилося, втілювалися у життя важливі для майбутнього соціальні проекти, до неї і ставлення інше у високих кабінетах. Про це не раз говорили на слуханнях запрошені гості.
А в нас же є спільна проблема – аварійний міст у Млинах. Чому б гуртом і не взятися над її розв’язанням, якщо ми дійсно любимо свій рідний край?..
О. МОСКАЛЕНКО
Фото Б. Левченка
