Жителі Лохвиччини пам’ятають, як навесні 2018 року рідину з домішками бурових реагентів і вибуреної породи виливали під Сенчею й навіть біля Лохвиці. Схожу рідину зі специфічним запахом 24 листопада перекачували з амбара на поле й вивозили цистернами в лісосмугу біля Сенчі. Виконавець робіт переконаний, що на цей раз рідина безпечна для довкілля.
Сенчанин Михайло Євтодій, який пропрацював у нафтогазовій галузі 35 років, уміє відрізнити буровий розчин, навіть сильно розбавлений водою, від інших рідин. 24 листопада він на місці подій зробив і виклав у Фейсбуці відеозаписи. За півтори доби основний запис переглянули більше 2300 користувачів. Разом із депутатом сільради Валентиною Мурашко вони досліджують місця виливів і доводять, що рідина має специфічний запах і вигляд, тобто це не проста вода. Калюжі налиті в лісосмузі, в полі. Насос, розміщений у кузові вантажівки, одним шлангом закачує рідину із забетонованого шламового озера, із іншого шланга вона витікає в поле. Свердловина №356 Яблунівського родовища, де це відбувається, підпорядкована ГПУ «Полтавагазвидобування».
– По-перше, рідину із амбара качали в «двір», а вона виливався на поле, – коментує свої записи й фото Михайло Дмитрович. – По-друге, цистерною вивозили рідину в лісосмугу, яка знаходиться неподалік. Хорватська компанія «Crosco» пробурила свердловину і вибралася 2 роки тому. Хорвати відповідали тільки за буріння і не відповідали за утилізацію відходів. Коли ми давали дозвіл бурити, нам обіцяли, що після завершення утилізації покажуть пусті амбари і змотану в рулони плівку з них. І тільки після цього будуть робити рекультивацію. Натомість я побачив, як буровий розчин тракторами вдавлюють у землю, а воду з нього виливають де заманеться. Навіть Полтавське управління бурових робіт таким не займалося. Розчин перевозили в амбари однієї бурової з амбарів іншої. Навіщо тоді було відкривати шламопереробний завод?
Більше 20 чоловік телефонували мені не один день, це вже друга рекультивація, планується і третя біля Лучки.
25 жовтня тендерний комітет ГПУ «Полтавагазвидобування» визнав переможцем тендеру із закупівлі послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами ТОВ «Сенча». 4 листопада ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії «Полтавагазвидобування» уклало із ТОВ «Сенча» договір про надання послуги з нейтралізації відходів буріння в шламових амбарах свердловини.
– Але на місці робіт я не побачив техніки «Сенчі», там була техніка «Полтавагазвидобування», – продовжує Михайло Дмитрович. – У цьому можна пересвідчитися, побачивши емблеми на фото. Робітники ГПУ «Полтавагазвидобування», які працювали, на питання, хто їм платить, відповіли, що отримують зарплату. Тобто виконують роботу вони, а не «Сенча».
Відеозаписи й фото Михайла Євтодія переглянули користувачі Фейсбуку. В сенчан виникла ідея влаштувати позачергову сесію сільради, але для цього потрібно 2 тижні, тому обмежилися зборами за участю депутатів і членів виконкому. Розлючені станом довкілля сенчани організовуються оперативно, тож збори відбулися наступного дня, в понеділок 25 листопада.
– Начальник Яблунівського цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» Віталій Підлісний переконував присутніх, що то проста вода, – обурюється Євтодій. – Ті, хто не розуміється в бурінні, повірили. Тим паче, ТОВ «Сенча» виливає її на своє поле. Я відповів, що вона містить сульфат алюмінію і порадив вилити собі на город. І нагадав, що земля належить не ТОВ «Сенча» і Колєсніку, а пайовикам. Депутати виїхали на місце події, але на той час рідина вже ввібралася в землю (На фото сірий осад із розчину видно на ґрунті, на гілках і листі. – Авт.). Також я запитав Віталія Анатолійовича, чому в неділю техніка працювала, а в понеділок не працює, але відповіді не отримав. У Підлісного я також цікавився, яке право ТОВ «Сенча» на утилізацію відходів і чи має на те ліцензію, чи володіє відповідною технікою. Віталій Анатолійович навів як захисний аргумент виконання робіт іншим підприємством у іншому селі.
На думку керівника ТОВ «Сенча» Юрія Колєсніка, рідина з амбару (озера), куди скидали шлам, повністю очищена хімічним шляхом. За всі закиди і звинувачення на свою адресу Юрій Вікторович не ображається. Бо розуміє, наскільки дістали людей екологічні проблеми. Адже в попередні десятиріччя технології утилізації існували, але більшу частину шламу пригортали землею в полях. І наслідки такого захоронення відходів ми зараз відчуваємо на собі.
– Ми займаємося рекультивацією згідно затверджених і підписаних проектних рішень, – пояснює Юрій Вікторович. – У амбарі за 2 роки після завершення буріння накопичилися стічні, дощові води. Воду взяли на аналіз і згідно результатів, які показали вміст шкідливих речовин, додали до неї визначену кількість реактивів для нейтралізації. Зроблений потім аналіз показав, що воду можна розливати, використовувати для поливу. Обласна лабораторія підтвердила, що вода не шкідлива для навколишнього середовища. Підтвердженням того, що вода не є розчином бурових реагентів є те, що вона замерзає. Тоді як буровий розчин – ні (Звісно, це залежить від концентрації. – Авт.).
У роботі ми керуємося методикою, планом, затвердженим інститутом громадського здоров’я ім. М. Марзєєва. Із кожним роком технології утилізації вдосконалюються. Тверду частину шламу ми утилізуємо біологічним методом. Змішуємо із гноєм і соломою (1:2 чи 1:3), при розкладі яких шкідливі речовини теж руйнуються. Все разом стає компостом. Тому нашому підприємству й запропонували цю справу – де ще існує в такому обсязі тваринництво, щоб одразу взяти 1000 тонн гною?
Нашу роботу супроводжують екологи. Вони постійно перевіряють якість води, як діють препарати. Ми ж зацікавлені в тому, щоб процес рекультивації пройшов швидше, земля повернулася до первинного родючого стану, адже працюємо на ній. У попередні роки траплялися випадки неналежно виконаної рекультивації, тож тепер усе робимо «не просто як книжка пише, а вичитуючи її до останньої коми».
Якось твердим шламом хотіли засипати як звичайним щебенем дорогу до Кононівки (частини Сенчі). Провівши перед тим експертизу, яка б підтвердила, буцім він не токсичний. У відповідь сенчани запропонували спочатку для експерименту засипати доріжки у садибах керівників «Полтавагазвидобування», Яблунівського промислу й депутатів, які за це проголосують. Про ідею одразу забули.
На час виходу цієї статті сенчанські активісти вирішують, куди звертатися для захисту свого довкілля. Вони хочуть отримати результати незалежної експертизи хімічного складу вилитої рідини, а потім вирішувати, що робити далі.
Тим часом екологічні пристрасті, пов’язані з бурінням 20-ї свердловини Скоробагатьківського родовища за приблизно 1300 м від житла, не вщухають у Лохвиці.
ТОВ «Надра-Геоінвест» продовжує зняття родючого шару землі, не отримавши дозволу на буріння від міськради. На зняття ґрунту потрібен дозвіл Держгеокадастру, погодження із власниками землі не достатньо. Громадські активісти звернулися до міністра енергетики і захисту довкілля України Олексія Оржеля із проханням не давати дозвіл на буріння, додавши 2088 підписів лохвичан. Також активісти спонукають міську раду до активнішої протидії роботам, за фактом яких порушене кримінальне провадження.
С. НІКОНОВ
Фото М. Євтодія