Пандемія коронавірусу, на жаль, стрімко шириться по всьому світу. Не є вийнятком і Україна, де на сьогодні зафіксовано майже півмільйона інфікованих.Колишній Лохвицький район дуже довго, наче осторонь, залишався «чистим» від цього небезпечного вірусу. Але станом на 3 листопада (коли номер «Зорі» здавався до друку) ми мали 219 випадків захворювання на коронавірус.Триває з ним боротьба. У кожного вона своя. У попередніх публікаціях ми наводили поради медиків, в тім числі і лохвицьких. На жаль, дехто до них ставиться скептично. Тому ми до вашої уваги пропонуємо ексклюзивне інтерв’ю із людиною, яка не лише сама зіткнулася з COVID-19, а й пізнала страждання близьких їй людей.Про перебіг хвороби, як вона діє на людський організм, що потрібно робити в першу чергу, нарешті, про самовіддану роботу лохвицьких медиків розповідає начальник відділу освіти Лохвицької РДА Тетяна ЯКОВЕНКО.
– Тетяно Володимирівно, як Ви себе почуваєте, на якому етапі Ваше лікування?
– Моє лікування ще триває. Лікар призначив уколи. Скажу, що я вже подолала середину шляху. Прогнозувати – не можна, адже ця хвороба – підступна, має властивість повертатися. Єдине, в чому відчуваю полегкість – спала температура після прийому антибіотиків. Але запалення ще повністю не зникло.
– Якими були перші симптоми?
– Все почалося із температури 37,5–38,50С, яка не спадала 6 днів. Збити її практично нічим не вдавалося. Наприклад, вона знижується, а згодом миттєво підіймається знову. Я постійно була на зв’язку із сімейним лікарем Ольгою Василівною Ложечник. Це людина – професіонал своєї справи – поставила точний діагноз і почали лікування. В теорії ми знаємо, якщо температура 38 – це йде нормальний процес боротьби організму з вірусом, але самопочуття при цьому було жахливе, таке враження, що душа прощається з тілом. Біль у м’язах – прямо до змикання.
– А як Ви справлялися із задишкою? Говорять, що вона у багатьох викликає панічну атаку…
– У мене якраз той випадок, коли задишкою не страждала. Але такий стан, що, здається, от-от втратиш свідомість – навіть пройтися по кімнаті – тяжко, ноги підкошуються. Тому треба постійно себе контролювати, щоб не впасти. Практично нічого не могла робити. Лежиш, ніби мертвий. Не знаю, як ми пережили ці дні, бо захворіла не тільки я, а ще й чоловік. Спочатку у нас симптоматика спостерігалася однакова – температура 37,5–38,5˚С. А потім у чоловіка різко підскочила температура до 39 градусів і йому стало дуже зле. Відвезли в лікарню, де його госпіталізували із двохстороннім запаленням легенів.
– Тобто Ваш чоловік зараз підключений до апарату штучної вентиляції легенів?
– Ні, він знаходиться під кисневою маскою.
– А чим себе підтримувати, допоки чекаєш на результати тестів?
– Наприклад, мені призначили вживати рибний жир, цинк, вітамін С. Крім того, пила настій, ще як бабуся навчала, із гілочок малини, смородини, чай із листя малини, шипшини. Це – те, що укріплює наш імунітет, збагачуючи організм вітамінами. І питва має бути дуже багато, хоча пити зовсім не хочеться. Це не значить, що за раз треба випити 3 літри, але їх необхідно вжити ковточками протягом дня, щоб запобігти згортанню крові.
Також важливо запастися кроворозріджувачами: Лоспірин», Кардіомагніл та інші – це вже кому що лікар призначить.Чоловікові вводять кроворозріджуючі препарати через крапельницю. І, звичайно, ведеться контроль кисню.
Лікар відразу на прийомі вимірює оксиметром вміст кисню у крові, його має бути не менше, аніж 94–95%
.– А також COVID-19 загострює хронічні захворювання?
– Так. Звичайно, що всі супутні діагнози, які до цього були трішки «приспані», даються в знаки. Чоловік має серцево-судинні захворювання, тому паралельно лікарі підтримують його серце відповідними препаратами.
– Тетяно Володимирівно, що хочете сказати землякам?
– Я всіх закликаю: не нехтуйте правилами безпеки! Перш за все, дотримуйтеся дистанціювання, одягайте маски. Вже доведено, що коронавірус особливо передається повітряно-крапельним шляхом! Знаходяться ті, які сумніваються чи взагалі не вірять у користь від масок. Але, однозначно, вони захищають, створюючи бар’єрність, зокрема, у місцях загального скупчення.У нашій педагогічній лохвицькій спільноті нещодавно сталася трагедія – помер психолог Токарівської загальноосвітньої школи Сергій Анатолійович Сидоренко. У нього надто розвинулася ця хвороба і він швидко згорів…
Я вже помітила, що люди стали свідомішими – дистанціюються, попереджають одне одного і т. д. Але це, здебільшого, ті, які перехворіли чи борються з цією недугою. А такими повинні бути всі і скрізь!
Величезне спасибі хочу сказати нашим лікарям, які надають кваліфіковану медичну допомогу, не гіршу, ніж за кордоном! Наших медиків потрібно цінувати! У такий складний період вони не втрачають людяності. Днями була на прийомі у лікаря, яка нічим не захищена, крім маски і рукавичок. Навіть немає захисних шоломів. Лікар і медсестра, наражаючись на небезпеку, приймають хворих. Допоки я чекала своєї черги, до лікарки завели двох пацієнтів у напівсвідомості...
Від імені чоловіка дякую завідуючій інфекційним відділенням Аллі Вікторівні Матюшенко і її колегам-професіоналам, завідуючому реанімаційним відділенням В’ячеславу Хоцю, фтизіатру Ніні Вікторівні Кравчук, медичному персоналу, який готує для хворих.
Люди! Бережіть себе і наших лікарів! Пам’ятаймо, що ми – відповідальні один перед одним!
