Цього року автору пощастило багато разів за купальний сезон побувати на Сулі вище Млинівського мосту. Після розчистки річки 2017-го це місце стало настільки популярним, що багато інших позаростали, ніхто туди не їздить.Цього року автору пощастило багато разів за купальний сезон побувати на Сулі вище Млинівського мосту. Після розчистки річки 2017-го це місце стало настільки популярним, що багато інших позаростали, ніхто туди не їздить.Ми поспілкувалися із Олександром Пархоменком – одним із завсідників берега Сули. А також дізналися, хто доклав зусиль для комфорту відпочиваючих.
«ДИРЕКТОР ПЛЯЖУ»
Олександра Пархоменка можна щодня зустріти в тій частині пляжу, що ближче до мосту. У 71-річному віці він виглядає струнким і бадьорим, адже багато часу займається фізкультурою і спортом. А ще доглядає за територію, аби всім було тут добре. Тому жартома чоловіка прозвали «директором пляжу».
Навколо Олександра Анатолійовича і його родини утворилася своєрідна компанія «команда здоров’я». Цей колектив збирається щодня, плаває, виконує фізичні вправи, грає в рухливі ігри.Чоловік разом із дружиною та двома нині вже дорослими доньками Олею і Лесею переїхав до Лохвиці 83-го, щоб будувати газокомпресорну станцію та працювати на ній. Прикипів до нашого краю й не повернувся до рідного Хоролу.
– Щодня тут буваю, – готується до купання, приїхавши після спекотного дня, Олександр Анатолійович. – Не лише купаюся, загоряю. Люблю просто посидіти, подихати свіжим повітрям. Адже живу в «фінському» будинку, матеріали якого виділяють у повітря токсичні речовини. Температура в середині цього літа піднімалася до 32 градусів, це посилює виділення. До речі, з екологічних міркувань я – противник кондиціонерів, як і водяних фільтрів. Адже спочатку фільтр затримує домішки, а потім віддає…
– Чи часто доводиться Вам прибирати?
– Буває. Якщо моє улюблене місце зайняте, шукаю інше. Якщо там накидано – прибираю.
– Чи робите комусь зауваження? Чи слухаються?
– Ще нікому не робив. Жодного засмічувача не впіймав «на гарячому», якось не траплялося. Якби побачив, може і зробив би…
– Чому завжди саме на цьому місці?
– Подобається відпочивати там, де немає шумних компаній, де мало людей. Тому більше 10 років приїжджаю саме сюди. Тут чисто, тихо, досить далеко від дороги, тим паче від заводів… І люди стають із кожним роком цивілізованішими. Смітників усе менше. Не прибирають за собою одиниці.
Років 20 тому ми із сім’єю їздили на береги Сули в Горошковому лісі, тобто між Млинами і Брисями на протилежному від цих сіл березі. Зараз там позаростало все, спускатися у воду не зручно. Вже і велосипедом проїхати складно, кропива вище людського зросту.
– Певно, купальний сезон у Вас довший, ніж у більшості.
– Моржуванням не займаюся і холодною водою не зловживаю. Починаю плавати пізно, у перші дні травня, й закінчую пізно восени. Наприклад, цього року погода була непевна, вперше купався аж 15 травня. Плавати багато не люблю, проплився метрів 40, освіжився – і задоволений.
Коли змінюється погода, вимірюю температуру води. Правда, записів не роблю.Буваю тут і взимку, набираю воду з ополонки.
До весни щотижня приїжджаю з 5-літровою баклажкою і привожу воду для розсади. Я займаюся городом, сам вирощую розсаду. Пробував розтоплювати сніг, але результат не найкращий, не найчистіша вода виходить. Із Сули краща.
Припускаю, що вода з нашої свердловини, яка потрапляє у водогін, «солона» й «кольорова». Ніхто мені не вірить, та гадаю, що вона в певній мірі отруйна. У річці, звісно, вода не ідеальна, але розсада свідчить, що краща за водопровідну і снігову.
– Крім плавання, Ви постійно крутите педалі…
– Так. Велосипед мене не витримує, долаю по кілька десятків кілометрів за день. Тричі за сезон доводиться ремонтувати. Зараз на великі відстані не катаюся, а раніше за один раз із невеликими перепочинками проїжджав по 110 км із Хорола в Полтаву. Наступного дня – назад. Не раз їздив до Решетилівки, приблизно за 70 км. Через день їздив із Хорола в Лубни – 35 км. Також під Велику Багачку.Велоспортом займаюся зі шкільних років, в нашій спортшколі була сильна велосекція. Я виступав на обласних змаганнях, але призових місць не завойовував.
– Їздите зараз просто так, чи з метою?
– Катаюся по всьому району, збираю лікарські рослини. Трави звичайнісінькі, але відшукую їх подалі від доріг та інших джерел забруднення. Легше перелічити села Лохвиччини, де я не бував, ніж ті, які відвідав. Використовую багато видів рослин, постійно читаю відповідну літературу. Правильно збираю, правильно сушу, правильно зберігаю і використовую трави.
АЛЬТАНКУ Й МАНГАЛ «ОХОРОНЯЄ» КАМЕРА
Умови на пляжі справді чудові, хоча офіційно називати його пляжем і не можна. Жителі Лохвиччини вважають, що саме тут найчистіша вода в Сулі. Бо вище за течією річка роздроблена на рукави, течія в них швидка, багатий рослинний і тваринний світ, тож відбувається природне очищення.Цього року насипали піску, зручно входити у воду на ділянці берега довжиною кілька десятків метрів. Побудували зручну переодягальню і туалет. Тож на великому піщаному пляжі завжди людно у спеку. По чистому плесу можна пропливти дистанцію 150–200 м.
Місце відпочинку стало таким завдяки Лохвицькій міськраді й за участю ранчо «Ріо».На протилежному боці галявини – маленькі, затишні місця для купання. Біля крайнього навіть альтанка є, щоб від дощу чи сонця сховатися. Аби ніхто нічого не пошкодив, не поцупив і не смітив, на вербі причеплена відеокамера із сонячною батареєю та прожектором.
– Раніше тут не зручно було у воду залазити, – розповідає Олександр Ріпка, власник земельної ділянки неподалік. – Я привіз близько 50 тонн піску, тепер спуск пологий, вийшло ще одне чудове місце. Відпочиваю тут із друзями та рідними. Залишаю мангал із шампурами та інше обладнання, щоб користувалися всі бажаючі.
ПРОСЯТЬ ЗААСФАЛЬТУВАТИ ДОРОГУ
Від багатьох людей на пляжі автору пощастило почути слова подяки за благоустрій на адресу міськради. До них додають іще й побажання: заасфальтувати дорогу від траси. Звісно, це розкіш, коли ще не всі вулиці Лохвиці заасфальтовані, та 3 місяці на рік хороша дорога тут потрібна значно більшій кількості людей. У болото затрамбовуються щебінь та будівельне сміття, які насипають періодично. Після дощу – грязюка, коли сухо – курява за машинами така, що після річки вдома купатися треба. Автомобілісти можуть кватирки закрити, а велосипедистам і пішоходам буває кепсько, особливо коли машини розминаються. Та й на рівній трасі Р-60 їм небезпечно, бо машини мчать із великою швидкістю.Ми писали про це бажання відпочиваючих 2019-го. Тоді пляж знаходився на території Гирявоісківецької сільради і для результату потрібна була співпраця двох громад. Тепер усе – територія Лохвицької ОТГ, для будівництва дороги потрібні лише кошти і бажання.До речі, на повороті дорожники накреслили суцільну лінію вздовж узбіччя. Тобто якщо дотримуватися правил, повертати треба в іншому місці.
С. НІКОНОВ
