Лохвицькі рибалки вирішили зарибнити річку, де рибу десятиліттями винищують браконьєри, залишаючи справжнім риболовам зовсім мало шансів на улов. 79 чоловік зібрали 16,5 тис. грн, ініціатори купили і привезли рибу. Та зненацька на березі з’явилися рибінспектори й заходилися перешкоджати випусканню рибинок…

Володимир Білецький, Костянтин Голінка й Роман Сова виступили ініціаторами зарибнення річки. До речі, хоча один справжній знавець історії рідного краю й просив мене з повагою називати її Лохвиця, заради уникнення плутанини дозволю собі в цій статті використовувати назву Суха Лохвиця, тим паче вона зазначена навіть на листівці зі світлиною моста, випущеній більше 100 років тому.Отож, ініціатори планували купити й випустити всього 100–200 кг зарибків (так називають уже не малька, але ще й не дорослу рибу). Але клич у лохвицьких групах «Фейсбуку» одразу підхопили рибалки і суму назбирали чималу. Гроші передавали й перераховували ініціаторам, дрібні пожертви вкидали до скриньки в магазині «Рибалка».

Під оголошенням з’явилися як схвальні коментарі, так і претензії та запитання. Тож перш ніж розповідати про сам процес запуску рибок, відповімо на ці питання та пригадаємо новітню історію рибальства та браконьєрства на Сухій Лохвиці. Допоміг нам у цьому Володимир Білецький, заядлий рибалка, який мешкає на березі річки та бачить і чує все, що там відбувається.

Запустити рибу – половина справи– Біля себе мені ловити рибу нецікаво, їжджу на платні ставки, – розповідає Володимир за кілька днів до запуску риби.

– Із товаришами ловимо великих коропів, білих амурів. Риба цих видів, яка виросла важчою за 5 кг, несмачна, але впіймати й витягнути її – неабияке задоволення.

– 3 роки тому в Сухій Лохвиці ловилися великі карасі, а зараз на вудку непрофесіонал хіба дрібненьких верховодок і краснопірочок наловить. Звідки карасі взялися й куди поділися?

– Тоді навесні рівень води був дуже високим, на берегах затопило городи, риба зайшла із Сули на нерест (кажуть, риба із Кременчуцького водосховища допливає Сулою аж до Сенчі). А потім Суха Лохвиця пересохла і риба залишилася в нас. Зараз Суха Лохвиця трохи вище місця впадіння в Сулу практично постійно являє собою болото. Зарибнення відбулося, але замість того, щоб дати рибі розмножуватися і ловити потроху вудками, наші браконьєри виловили її сітками та «жужками».

– Знаю, що дехто з місцевих мешканців десятиріччями безкарно ловить рибу сітками не лише для власного столу, а й продає. Я чув від очевидця, нібито серед браконьєрів – навіть колишні правоохоронці (на час, коли вони били рибу струмом, були дійсними). Тож як завадити браконьєрам?

– Суть громадського зарибнення в тому, що бере участь (чи то у самому процесі, чи то фінансово) багато місцевих мешканців. Після цього вони пильніше слідкують за браконьєрами. Приміром, побачивши сусіда, який ставить сітку, я не хотів його зупиняти чи повідомляти в поліцію, щоб не сваритися. Але після участі в зарибненні я попрошу браконьєра забиратися, а якщо не допоможе – викличу поліцію, ким би не був цей злодій.Бажаючі можуть стати громадськими рибінспекторами, отримати посвідчення. Зараз ми працюємо над втіленням цього.

Браконьєрів треба не бити, а притягувати до відповідальності згідно з законом. Тобто побачив – виклич поліцію.

– Нині й рибалка з вудкою може за певних умов, не лише під час нересту, вважатися браконьєром…

– Так. Зовсім недавно у Україні почали діяти нові правила вилову риби. У водоймах (крім тих, де правила встановлюють орендарі) дозволяється ловити до 3 кг риби за винятком випадків, коли одна рибина важча. Раніше штраф за перевищення норми становив 17 грн. Тепер за кожного «понаднормового» карасика доведеться заплатити 1500 грн. За «понаднормову» щуку мають штрафувати на 3500 грн. Тепер і фото з великим уловом краще не розміщувати в Інтернеті.

– Не всі згодні з тим, що зарибнювати річку треба карасями.

– Дехто радить заселити линів. Знаю, що линів і так багато, недавно вони нерестилися неподалік мосту. Також пропонують поселити білих амурів, щоб виїдали зайві рослини. Це добре, але амур не нереститься в наших річечках і ставках. Зарибків амура здебільшого привозять із-за кордону. Вони виростають і потім їх виловлюють. Випустив 100 штук – 100 й упіймаєш, якщо всі виживуть.Ми обрали карася через його вміння переживати найскладніші умови – здатність переживати в мулі посуху, промерзання водойми, всеїдність. Досить рік-два посторожувати річку, щоб карасі виросли й самостійно розмножувалися. Запустити рибу – половина справи. Зберегти її – основне завдання.

– Тож усе-таки сріблясті карасі?

– Випускати будемо зарибка, тобто карасиків масою 20–50 г. Вони проходять у вічка сіток, тож одразу не стануть здобиччю. Зарибок розподіляється по всій акваторії.У перші 2–3 тижні ні в якому разі не можна рибалити, хіба що спінінгом. Бо переселений мальок несамовито клює на будь-яку наживку. Треба дати рибкам розповсюдитися, поховатися в мул. Звісно, певну кількість карасиків з’їдять щуки, це природний відбір. Додамо й коропа. Правда, короп у Сухій Лохвиці росте поганенько – 900-грамові рибини збільшилися за рік на 300–400 г. Поширений «горбатий» вид примхливий, нереститься у ставках рідко. А от річковий продовгуватий короп, якого в нас помилково називають сазаном, чудово розмножується в ставках, підійде йому й Суха Лохвиця.

– Розповідають, у Сухій Лохвиці й зараз багато сіток. Пригадайте, чи покарали коли-небудь браконьєрів?

– Покарання по закону пригадати не можу. А от рибалки іноді наводять порядок. Якось вони запримітили, як річкою плаває браконьєр. Попросили припинити промисел.

«Хлопці, та в мене тут один екранчик, я бідний пенсіонер, їсти нічого»,– благав він. Тож  вирішили не заважати. За тиждень у тому місці, де цей браконьєр ставив сітки, виявили цілий арсенал. Рибалка-спінінгіст зачепився воблером (аналог блешні). Обривати було жаль, бо воблер коштує 200 грн, волосінь до 500. Довелося шукати човен, щоб відчепити. Сітка довжиною до 300 м була встановлена зигзагом. Хлопці витягли її й порізали на березі, щоб браконьєр побачив та зрозумів, що наступну купувати не варто.

– Як оцінюєте екологічний стан річки, чи могло б більше риби плодитися природним шляхом?

– Рибу в Сулі й Сухій Лохвиці винищують різними шляхами не одне десятиліття поспіль. Приміром, рідина з відстійника цукрокомбінату в Ручках (зникле село біля Білогорілки, Луки) періодично потрапляла в Сулу. Рідина з піщаного резервуару, що виник при добуванні піску, проривалася в річку. Після цього по всій річці риб’ячі голови стирчали з води, хапаючи повітря. Риби ще 30–40 років тому було дуже багато, тепер у десятки разів менше.Звісно ж, чекаю з нетерпінням на розчистку Сухої Лохвиці земснарядом. На мою думку, на початку 90-х її вбили викопуванням широкого русла не там, де текла раніше. Річка стала непроточною. Подальше втручання має бути прорахованим справжніми фахівцями.

Суху Лохвицю обіцяли почистити 20 років тому.

Нагадаємо, ідея подальшого розчищення Сухої Лохвиці й Сулиці витає в Лохвицькому районі майже 20 років. 2002 року НАК «Нафтогаз України» здавала в експлуатацію Самсонів острів біля Сенчі, при цьому беручи на себе взамін шкоди природі екологічні зобов’язання. Зокрема, чистку Сухої Лохвиці та Сулиці (Брідка) в межах Лохвиці. Разом ці роботи тоді оцінили у 12,5 млн грн, були розроблені проєктна документація, кошторис… Але компанія так і не виконала всіх обіцянок, лише почистивши Сулу біля Сенчі.

Виготовлений 2017 р. на замовлення Управління комунальною власністю територіальних громад Лохвицького району за 200 тисяч гривень із нашого бюджету проєкт припадає пилом. Ним передбачається розчистка колишнього русла Сулиці довжиною 3,633 км у межах існуючого хоча б у час повноводдя водного дзеркала із відновленням природної глибини 3–5 м. Тобто заплановано викопати озеро і довгу канаву. Втілення мало коштувати 51 млн 224 тис грн, їх планували отримати з обласного екологічного фонду.

Браконьєра закидали камінням

Зарибнення було заплановане на 3 листопада, однак у цей день рибне господарство-постачальник не змогло наловити зарибків. Подія відтерміновувалася і врешті відбулася 10 листопада. Рибалки того дня повідомили, що випускання риби відбудеться із 13.20, хоча призначили початок на 14-ту.

Але чекати довелося більш ніж півтори години – машині з рибою через ДТП, що сталася на трасі раніше, довелося об’їжджати іншою дорогою. Потім згаяно було ще більше години.

Біля Тарасового містка зібрався цілий гурт рибалок із відрами, ночвами, великими каструлями, підсаками.

Доки ми чекали на машину з рибою, рибалки розповіли чимало історій про браконьєрів.Якщо тим, хто ловить рибу сітками, справжні рибалки «прощають гріхи», то ловців «електропідсаками», або, як їх іще називають, «жужками», ненавидять. Останні вночі приваблюють рибу світлом, глушать за допомогою акумуляторних пристроїв із опущеними в воду електродами і паралізовану ловлять підсаками.

В останні роки технологія змінилася і з берега не видно навіть світла, рибу заганяють електричними розрядами в сітки. Дрібнота, яка вижила після електроудару, нормально потім не розвивається й не росте. Після «жужкарів» вимирають і дрібні організми, які населяють товщу води, дно. Наприклад, численні личинки та ракоподібні, якими живиться риба.Великі карасі плавали між Сосновим парком та вулицею Береговою не тільки 3 роки тому, а й минулої весни. Та якось уранці рибалки побачили, що водорості перетолочені й ні рибинки…

Мені здалося, що говорячи про «жужкарів», рибалки могли б назвати конкретних людей. Але, певно, бояться. Бо вказують лише, що люди це забезпечені, які могли б собі купити риби, що вони мають певне положення в суспільстві та потрібні зв’язки, щоб не бути покараними по закону.Жодного випадку, щоб браконьєра покарали поліція чи рибнагляд, ніхто не пригадує. Поліцейські якось десь нібито заявили, що сітка – приватна власність, чіпати її не мають права. Звісно, чекати господаря в засідці вони не можуть фізично.

Зате пригадують рибалки, як самі проучували браконьєрів. По одному чоловікові, який ставив сітки з човна, кидали дрібними камінцями. Із погрозами, що можуть закидати великим камінням, змусили забиратися геть разом із сітками. Той дуже перелякався і втік.

Рибалки виявляють сітки й розрізають, щоб не запідозрили, що украли. А ще постійно запускають у Суху Лохвицю рибу – карасів, линів і навіть великих раків із ікрою.

«Рибу без документів випускати не можна»

– Близько 70 рибалок зібрали разом близько 16 500 грн. Скидалися, хто скільки може – від 90 грн до 2 тисяч, до скриньки в магазині вкидали й десятки, – розповідає Костянтин Голінка.

– Карасів рибне господарство продало по 15 грн/кг. Ми хотіли тонну, але  взяли тільки 600 кг – більше не змогли наловити. Тому докупили 100 кг коропів по 60 грн.Для охорони плануємо співпрацювати з громадською організацією «Річковий дозор». До неї ввійшли хлопці, які «не продаються за трьох карасів», тобто ні за яких умов і ні за яку вигоду не потакають браконьєрам. ГО видає посвідчення, з яким можна безперешкодно знімати порушення (ГО викриває не лише браконьєрів, а й рибінспекторів, які браконьєрствують, торгують вилученими сітками тощо. Відеоролики з доказами незаконної діяльності рибінспекторів ГО розмістила в «Youtube». – Авт.).

Раніше, ніж машина з рибою, прибувають двоє представників Полтавського рибоохоронного патруля. Пояснив мету візиту начальник рибоохоронного патруля №1, який базується у Кременчуці, Анатолій Лукіянчук. Він вважає, що перш ніж випускати рибу, треба провести дослідження водойми. Науковці мають вирішити, які види тут потрібні, які можуть нашкодити збалансованій екосистемі. Риба має бути сертифікована, з довідкою про відсутність хвороб.

Анатолій телефонував Костянтину о 8-й ранку та просив не запускати рибу. Каже, що дізнався про це з «Фейсбука». У відповідь оприлюднив пост про небезпеку несанкціонованого зарибнення збалансованих природно водойм. Однак говорити про збалансовану екосистему в Сухій Лохвиці не повертається язик. Річка майже не тече, після розширення й поглиблення більше нагадує ставок. Різні негідники зливають у воду навіть нечистоти.– Правила придумали не ми, а держава, – говорить Анатолій у відповідь на аргументи про те, що зупиняти зарибнення безглуздо, бо запустити рибу з будь-якої іншої водойми може будь-хто.

– Те, чи потрібно запускати рибу і якщо потрібно, та які види і в якій кількості, мають вирішувати вчені після дослідження водойми. А карась може зашкодити іншим видам риб, наприклад, поїдаючи ікру. Вчені враховують глибину водойми, товщину бентосу, кількість корму (зокрема, дрібних рачків тощо).Цього року ми не отримали й літра пального, та виїжджаємо на численні виклики по області. На усю область маємо у штаті 15 інспекторів, та щомісяця викриваємо сотні порушень природоохоронного законодавства.

Зарибнення провели в таємниці

Рибінспектори фільмують машину з цистерною в кузові, яка після пригод та руху в об’їзд прибуває о 14.30. Наполягають, щоб рибу не випускали. Рибалки жартують, що повезуть зарибків на базар продавати, що ліквідують шляхом утоплення. А самі по секрету передають інформацію серед надійних людей: випустимо нижче по течії, десь за кілометр. Тож ті, хто прийшов подивитися, відсіюються. Машина рушає нібито назад у рибне господарство. А люди з відрами, ночвами й бідонами різними шляхами та у різний спосіб рушають на нове місце. Там організовано виловлюють рибу підсакою через люк, кладуть у ємності та передають до води. Карасики здебільшого одразу пливуть на глибину, небагато з них залишається під берегом. А от коропці плавають або навіть просто «стоять» на мілині.

За якихось 20 хвилин 700 кг риби опиняється в річці.

Воду з цистерни зливають, виловлюючи останніх рибинок.

Рибалки розходяться, виглядаючи щасливими.

Щоб не повторити помилку

Навесні 2015 року лохвицькі рибалки зорганізувалися та запустили рибу в Гайванку. Це рукотворна частина русла Сухої Лохвиці довжиною з кілометр, яку викопали між околицями міста Лохвиці та села Западинців приблизно в кінці ХІХ століття.Частину русла відгородили сітками. Випустили 450 кг мальків карася, коропа й білого амура на суму 20 тис грн, які зібрали більше 100 лохвицьких сімей.

Щоночі чоловіки чергували по двоє, обходячи береги, спорудили навіть курінь-сторожку. У перший тиждень ганяли «жужкарів», які навідувалися за звичкою, потім браконьєри перестали приходити. Ініціатори планували пускати рибалити безкоштовно всіх бажаючих із вудками. Кажуть, регулярно стерегли Гайванку з рік. А потім браконьєри все зіпсували: порвали сітку-загорожу, винищили рибу…Тож тепер завдання рибалок і всіх небайдужих – зупиняти браконьєрів, повідомляти поліцію при їх виявленні, вимагати фіксації злочинів, проведення слідства і т. д. У разі ігнорування поліцією подібних сигналів радимо звертатися до «Зорі». Сподіваємося, разом ми зможемо зберегти Суху Лохвицю та її мешканців від подальшого знищення.

С. НІКОНОВ