Перебираючи час від часу редакційні архіви (а вони почали формуватися в післявоєнну пору минулого століття), натрапляєш на різні документи, що несуть на собі відбиток тої епохи. Цікаві аналогії інколи вимальовуються. Суперечливі й повчальні, як озирнутися сьогодні років на 50–60 назад. Але все це наша біографія, наша історія.
Часто перебуваючи в нинішньому Заводському, ловлю себе на думці, що колись у цю пору на місцевому цукрокомбінаті був у розпалі сезон цукровиробництва. Все рухалося, пихтіло, гуділо – гігант видавав на-гора щодоби тисячі тон цукру. Сьогодні це тільки у спогадах. Але, повертаючись до теми редакційних архівів, нещодавно наткнувся на один документ, що стосується саме цукрової галузі. І Лохвицького цукрокомбінату зокрема.
Так ось, той документ зветься «Довідка про незадовільний стан збирання, вивезення, приймання і переробки цукрових буряків врожаю 1980 року».Готувалася ця довідка різними відділами для розгляду на засіданні бюро райкому партії. Зауважу на одну деталь: якщо вже в преамбулі написано «про незадовільний стан», то позитиву в такому документі ви ніколи не побачите. Тільки негатив. Уміли тоді відповідальні люди нагнітать до потрібної «кондиції».Як для прикладу. «У колгоспі «Зоря комунізму» (с. Луценки – прим. автора) буряк на площі, що збирається, рідкий, малий і дуже забур’янений – так, що не видно рядків. По цій причині залишаються не викопані буряки на половині площі. Буряк вивозиться прямо з-під комбайна, а дуже засмічений висипається прямо на поле. Жоден навантажувач не навішений.Ще гірше організоване збирання в колгоспі ім. Жданова (с. Ісківці – прим. автора) Площі не підготовлені. На різальних ножах гичкозбиральної машини використовуються побиті і пощерблені сегменти. Буряк звалюється в купи на полі і навантажується тракторною лопатою». (Передаю мовою оригіналу).
Дістається в цій довідці всім – і погано збираються, і погано вивозять, і якість буряка теж погана, і на зважуванні автомобілів на бурякоприймальних пунктах одні розбіжності. Ось я к це явище описували тоді в цьому партійному документі:«Встановлені факти порушення черговості автомобілів на визначення загальної забрудненості, невірне зважування, не заповнення всіх необхідних даних в документах свідчить про те, що керівництво заводу, робітники сировинного відділу, бурякоприймальних пунктів безвідповідально відносяться до виконання своїх службових обов’язків, що не виключає можливостей навмисного завищення загальної забрудненості буряків і їх ваги.»
Прочитавши таке, приходиш мимоволі до висновку, що бідного селянина дурили у всі віки.Ще з довідки вересня 1980 року впадає в око, що в ті часи суцільної трудозайнятості не вистачало робочої сили.Приміром, на бурякопунктах бракувало до 50 відсотків вагарів, помічників вагарів, приймальників, підборщиків буряків, машиністів бурякоукладальних машин. Навіть не вистачало 117 чоловік для комплектування змін робітниками на цукрокомбітанаті.
А ось якими були побутові умови праці на найбільшому в Європі цукрозаводі. Знову повертаюсь до оригіналу тодішнього документу.«Не всі червоні кутки по цехах приведені в належний порядок. Не вирішено питання водопостачання робітників, жоден з автоматів газводи в заводі не працює. «Блискавки», «Перчики» – не випускаються. Комітет комсомолу усунувся від цієї роботи.Незадовільно працює їдальня комбінату. Меню дуже обмежене, кількість окремих блюд не забезпечує потреби. Так на день перевірки голубців, шніцелів, котлет було лише на 30–50 порцій. Салат – лише з огірків і то в обмеженій кількості. В їдальні відсутні виделки, чайні ложки, солонки. Обмежений вибір продуктів в буфеті заводу. Відсутнє гаряче харчування, вода, безалкогольні напої в буфеті Сенчанського бурякопункту.Занедбано навчання кадрів масових професій, особливо молоді. Директор цукрокомбінату тов. Бялик Л. І. недостатньо контролює роботу підлеглих, мириться з тим, що значна частина керівних кадрів, спеціалістів безвідповідально відносяться до виконання своїх службових обов’язків, не вживає належних заходів до усунення серйозних недоліків в управлінні виробництвом.»Ось такі були тоді «нрави», про що свідчить ця архівна довідка. Як правило, після всього цього слідували «оргвисновки».
Тому в подальшому на цукрокомбінаті змінювалося керівництво підприємства.Сам же цукрокомбінат пережив період модернізації технологічного процесу, зокрема встановлення потужних апаратів датського виробництва. З уведенням в експлуатацію нового приміщення заводоуправління тут розмістилися адміністративні та інженерні служби, кабінети технічного і економічного навчання, чудова їдальня, магазин, майстерня по ремунту одягу та взуття, терапевтичний та стаматологічний кабінети, душові. Та багато чого змінилося на краще.
Далі канув у лету Радянський Союз, але завод продовжував виробляти тисячі тонн цукру, що розходився по багатьох куточках світу. Але так тривало недовго.Настала ера ринкової економіки, приватної власності, накопичення первинного капіталу. Підприємство споживало колосальну кількість газу. І вже тоді світлі голови інженерів говорили про новітню модернізацію виробництва цукру, зменшення енергозатратності. Але це потребувало величезних коштів.Однак змінювалися власники заводу, яких, звісно, цікавив кінцевий результат – прибуток, і одного дня цукровий гігант зупинився. Як виявилося – назавжди…
З архівами працював О. МОСКАЛЕНКО
