Ще сонце не встигло, як слід, розправити своє проміння, а «бабусі-бізнесменки» вже поспішають до центрального ринку міста Лохвиці, аби скоріше зайнятися торгівлею. А справа ця для них – «свята». В дощ і в сніг, в спеку та в холод, в будні чи в вихідні – несуть вони купецьку службу на совість… Власну ж, звичайно. Ці «бізнесменки» районного розливу мають і свою техніку: гуркотять по тротуарних вибоїнах кравчучки, навантажені всіляким добром, скриплять старі велосипеди (в декого – без педалей), обвішані десятками вузликів, великих і малих, взимку – санки катають широкий асортимент товарів домашнього виробництва.

Отож, якщо ви опинитеся на нашому базарі близько восьмої години ранку, то вже зможете застати бабусь-«магазинерок», які, мов ластівки, тісненько одна повз одну висілися рядочками біля в`їзду в ринок.

А асортимент і справді різноманітний: тут вам і сухофрукти, і квасоля кольорів веселки, і пучечки чудодійного зілля, і апетитні консервовані огірочки з помідорчиками, що зашарілися в баночках, і насіння небаченої краси квітів, і білозубий часник з огрядною цибулею, влітку – свіжі дари із власноруч випещених садів та городів… Також «акули» бізнесу піклуються про інтелектуальний розвиток своїх покупців – розпродують книги із власних бібліотек, на яких самі виховувалися в дитинстві та в юності. А інколи можна натрапити на модну радянську біжутерію, на незношені в молоді роки, але ще добротні сукні, кофтини, взуття і ще безліч всього.

Оскільки бізнес – справа доволі серйозна і «лохам» в ній не місце, то, безперечно, «бізнесменки» слідкують за коливанням валют. Так, наприклад, ціни на запропоновані товари змінюються в залежності від курсу долара. На запитання одного з покупців, чому ціна на десяток яєць зросла за добу, підприємлива бабуся відповіла: «Так і долар же подорожчав!..»

Отоварюючись якось в однієї такої крамарки, я поцікавилась, як у неї та її колежанок-конкуренток вистачає сили-волі залишати теплу домівку і за будь-яких природних умов вирушати на промисел? На що привітна бабуся відповіла: «Це вже, знаєте, у нас як, свого роду, хвороба: вставати вдосвіта й прямувати до робочих місць. До холоду ми звикли, а від грипу й застуди рятуємось «Оксоліном». А коли слизько, то тут вже й нам непереливки. Ось недавно сніжок притрусив лід, так я не вгледіла й упала, ще й руку вивихнула. Так що всяке буває… А щодо грошей… Просто хочеться допомогти дітям та онукам…»

Ось такі вони – «акули» місцевого бізнесу, в яких варто повчитися наполегливості та завзятості.