«…Жінка в кожній нації є такою, якою її прагне мужчина». Хто знає, можливо, якби Україна завжди була самодостатньою державою, то українські жінки не зіткнулися б з цією проблемою, яка взагалі не є характерною для нашого менталітету?
Саша Красовська – дочка убогої пані: Ти ж, Мар`є, знаєш, яка нам напасть! У нас хотять половину двора одібрати… Кажуть, що комори на городській землі стоять. Отож дума і позивається з мамою.
Мар`я – молодиця, служить в Красовських: Оце, Боже мій! Сказано, нікому оступиться! Хоть би ви, панночко, швидше заміж ішли!.. А то звісно – без чоловіка в хаті: швидко й хату почнуть одбирать, не то комори.
Саша: Так от, я задля комори повинна за першого чортяку йти!
Мар`я: Случиться порядна людина, так чом же не піти? Уже ж вік не будете сидіти?
Саша: А, може, й сидітиму цілий вік.
Мар`я: Оце, нехай Бог сохранить! Та й як би ви в світі жили? З чого?
Саша: Заробляла б: дітей би вчила, шиття брала б.
Мар`я: Ото вже заробітки великі! Та чи то ж вам і подобає на хліб зароблять? Богзна-що! От підете заміж, то й все гаразд буде! А то як таки – не йти! Щоб усякий чортів батько говорив: от і сіла каменем, і не взяв ніхто!
Саша: Чого ж – не взяв ніхто? Можна сказати – не пішла ні за кого.
Мар`я: Отаке! Не пішла ні за кого – значить же, ніхто не взяв.
Саша: Та ні, не сподобала нікого! Ну, невже ж таки аби тільки заміж, то треба йти, хоч і не люблячи?!
Мар`я: Е, панночко!.. Знаєте, як у пісні співається: «Не всі тії сади цвітуть, що весною розвиваються, не всі тії в парі живуть, що любляться та кохаються…». Інші любляться, та розходяться, а інші йдуть не люблячи, та поживуть, звикнуться, – і нічогісінько! Світова річ!..
[Олена Пчілка «Світова річ!»]
«…Жінка в кожній нації є такою, якою її прагне мужчина». Олена Теліга не помилилася, висловившись так. А українські мужчини справді хочуть бачити поруч рівноправних, себто незалежних, гарних, з витонченим смаком представниць тендітної статі. Таке бажання закладене ментально, як тільки в наших предків з`явилася потреба вірити в богиню Берегиню не лише домашнього вогнища, а й роду, племені. Ясна річ, функції цієї богині перенеслися і на земних жінок. На їхніх плечах лежить відповідальність за благополуччя родини, за прививання високих моральних засад дітям – майбутньому нації. А ще в суспільстві за жінкою закріплена роль миротвориці. На мою думку, питання гендерної нерівності в нашій країні виникло через те, що Україна довгий час перебувала під гнобленням чужих держав, які, відповідно, нав`язували українцям свої звичаї, традиції та культуру, в тому числі й моделі поведінки чоловіків і жінок в суспільстві.
Хто знає, можливо, якби Україна завжди була самодостатньою державою, то українські жінки не зіткнулися б з цією проблемою, яка взагалі не є характерною для нашого менталітету?
Так, в середині ХІХ ст. М. Костомаров у дослідженні «Дві руські народності» пише про те, що для росіян, на відміну від українців, притаманна закоханість у «тілесну красу», а жіноча краса «рідко коли підноситься понад матерію» і «рідко коли їх пісні нагадують про високі прикмети й повагу до жіночої душі». А М. Гоголь, у свою чергу, в повісті «Страшний кабан» відзначив, що «девушки в Малороссии имеют гораздо более свободы, нежели где-либо, и потому не должно показаться удивительным, что красавица наша без ведома отца, принимала у себя гостя».
Сьогодні наша нація повертається до власних витоків. Впевнена, погляд сучасних чоловіків на роль жінки в родині та суспільстві сподобався б Саші Красовській:
- ВОЛТОРНІСТ Микола, 70 років, пенсіонер:
«Жінкою бути легко, бо вона – начальник! Наді мною – так точно. Вони як хочуть, так і керують! Особливо вдома. Змінити українок – абсолютно неможливо! Це вже в них у крові. Та запитайте будь-якого чоловіка і він вам відповість, що отака вдома ситуація: як жінка сказала – так і буде! Але, менше з тим, жінки – добрі, без них тяжко було б!»
- ВОЛТОРНІСТ Олександр, 17 років, учень Лохвицької гімназії №1:
«В наш час все більш-менш урівнялося в стосунках сильної і прекрасної статі. Деякі питання жінка вирішує, деякі – чоловік. Він – мисливець, вона – берегиня. Жінка не повинна бути рабинею для нього.»
- СТРОЙ Віталій, 37 років, продавець:
«Я вважаю, щоб жінкам було легко, треба робити все з чоловіками навпіл. Салони краси їм відвідувати потрібно – кожна жінка, яка себе поважає, повинна це робити. Ще зичу жінкам терпіння, терпіння і ще раз терпіння! І краси, щоб розцвітали, як оце зараз весна!»
- ПІКАЛО Сергій, 29 років, охоронник, м. Лубни:
«На мою думку, якщо в родині пануватиме взаєморозуміння, тоді всім буде легко, і не доведеться шукати, хто в домі хазяїн. Біля плити чоловік теж може почаклувати. Я такий, що можу. Тут немає нічого складного. Бажаю всім дівчатам і жінкам, щоб завжди були здорові, щасливі, а головне – терплячі, бо ми, чоловіки, часто буваємо балувані і не досить ніжні.»
- БОЖКО Олександр, 26 років, оператор:
«Я вважаю, що жінки заслуговують на те, щоб ні в чому собі не відмовляти. Чоловіки завжди мають їх підтримувати, дарувати подарунки, квіти. За покупками до магазину треба ходити разом. В нашій країні – рівноправність. Жінки заробляють не менше, ніж чоловіки, і часто можуть постояти за себе. Тож зичу їм любові, щастя, благополуччя, взаєморозуміння в сім`ях, щоб кохали одне одного і не ображали – це головне!»
- ДЕМИДЕНКО Олександр, поет-пісняр, член Національної спілки письменників України, Київ:
«Жінками бути в рази важче, ніж чоловіками. По-перше, всі ми забов`язані жінці життям. І якби хоч один чоловік пережив усі ті фізіологічні процеси, які випали на долю прекрасної половини людства, та ще й не тільки зробив дитину, а й зродив її, то в нього б ніколи язик не повернувся сказати, що жінкою бути легко! По-друге, діти завжди горнуться дужче до матері, аніж до батька, бо їм, як повітря, необхідні її ніжні, теплі обійми й ласка. По-третє, це ж треба так вміло розпоряджатися сімейним бюджетом! В нинішній кризовий період українки далеко не розкошують! Але все одно вміють з нічого приготувати смачні страви, вести книги по сплаті за комунальні послуги, стильно та зі смаком одягатися і виглядати королевами, бо вдалий макіяж – це справжнє мистецтво. Любі жінки, нехай вас постійно цілує сонечко!».
Отож, гендерні стереотипи, нав`язані нам, українцям, чужою культурою, відходять у сиве «домостроївське» минуле. І це вже – «Світова річ!».
