«Приходь, викрадай і одружуйся!» – лозунг древнього єврейського свята Ту бе-Ав або Дня Кохання (7 серпня). Вдягнувши біле вбрання, хлопці й дівчата влаштовували гуляння, під час яких намагалися знайти собі пару…
Кохання… З чим тільки його не порівнюють і як лише не називають! Це і храм двох сердець, і «Будинок людського щастя, в якому дружба зводить стіни, а кохання утворює купол», – за висловом Козьми Пруткова, це і клітка, як зауважує головна героїня фільму «Сніданок у Тіффані» міс Холлі Голайтлі (Одрі Хепберн):
– Люди не бувають чиїмись. Я нікому не дозволю посадити себе в клітку!
На що її хлопець Пол Варжак (Джордж Пеппард) відповідає:
– Знаєш, що з тобою не так? Ти – боягузка. І більш нічого. Ти боїшся підняти голову і сказати: «Життя є життя»… Люди закохуються, люди хочуть належати один одному тому, бо це – єдиний шанс стати щасливими. Ти називаєш себе вільною, дикою. І ти так боїшся, що хтось посадить тебе в клітку. Мала, ти вже в клітці. Ти сама її створила… Вона завжди буде з тобою, тому що, куди б ти не втікала – ти все одно прибіжиш до себе самої...
Але, врешті-решт, кожен сам вирішує, чим для нього є це розкішне почуття…
Олександр ХАРЧЕНКО, 50 років, тренер Лохвицької спортивної школи:
«Все, що навколо ми бачимо гарне – це кохання. Та й взагалі, життя – це суцільна любов, яка рухає цілим світом. Вона проявляється до Батьківщини, до матері, до коханої і до оточуючих. Закоханість кожен відчуває з моменту народження. Людина має закохуватися впродовж всього життя. Кохання – це спалах, завдяки якому ми не згораємо, а горимо»
Андрій ХОРОШИЛОВ, 25 років, методист Лохвицького РБК:
«Кохання – це, в першу чергу, дуже високий рівень взаємного розуміння, готовність і здатність іти на компроміси в стосунках. Це щось більше, ніж хороша дружба. Думаю, кохання народжується з пристрасті, але далі, щоб таке почуття розвивалося – потрібна велика робота над собою, а партнер сам почне змінюватися, коли помітить за тобою відповідні метаморфози»
Аліна ЦИГАНСЬКА, 17 років, студентка Сумського училища будівництва та дизайну:
«Кохання – нерозгадана істина. Люди закохуються у схожих по духу, зі спільними інтересами та цінностями. Щоб підтримувати це почуття, потрібно разом крокувати по життєвій дорозі в одному напрямку, тримаючись за руки. Підтримувати один одного в тяжкі хвилини та розділяти щасливі моменти»
Марина БЕРЕЖНА, 23 роки, студентка ПНПУ ім. В. Короленка, с. Ісківці:
«Кохання – це складне явище, якому точного визначення не може дати ніхто. Коли люди кохають один одного, то вони все ділять порівно – радість, смуток, думки. Тобто ти віддаєш і нічого не чекаєш натомість. Я вважаю, що вічним кохання буває лише в книжках. Сувора буденність легко здатна зламати це почуття. Та все ж таки треба вірити і прагнути, щоб у твоєму житті воно було вічним!»
Валерій ПЕРЕСАДА, 57 років, директор Сенчанського БК:
«Любов і кохання – різні речі. Наприклад, я люблю свою Батьківщину, село, вулицю, рідну домівку, сусідів, друзів. А кохаю лише свою дружину, дітей, онуків, які дарують радість спілкування. Кохати ще можна матір, яка дала життя!»
Віра БАБЕНКО, 59 років, працівниця Пенсійного фонду:
«Кохання – це чисті почуття серця. І якщо вас справді настигло кохання – воно ніколи в житті не мине. І навіть, якщо втрачаєш людину, кохання все одно не відпускає твою душу. На жаль, молодь зараз не розбирається в коханні – якось у них все поверхово – немає Інституту Любові. Наприклад, в часи моєї юності закохані з особливим трепетом берегли свої почуття, ішли на компроміси, вирішували все ладком. Бували й сварки, бо це – життя, але завжди швидко вибачали один одному. Треба вміти десь згладити гострі кути, десь промовчати, відійти в сторону – тримайтеся золотої середини!»
Олександр БОЛОТНИЙ, 57 років, голова Бодаквянської сільської ради:
«Кохання – це чисте почуття, бо випромінюється з душі. Любити можна різні речі, наприклад, природу, ближнього свого. А кохати – жінку. Я вірю, що кохання – вічне»
Юлія ПОТАПЕНКО, 35 років, провідний фахівець ДУ «Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія», м. Заводське:
«Початком кохання є симпатія, зацікавленість, звикання до коханої людини. Коли пристрасть вщухає – базисом стосунків лишається взаємоповага. Мене охоплює зворушливість, коли бачу, як дідусь і бабуся, проживши разом 50–55 літ, тримаються за руки, турбуються один про одного…
Кохання – найрозкішніше почуття, адже охоплює широкий спектр емоцій – від ніжності до пристрасті, від ненависті до самопожертви. Я вважаю, що чоловік – набагато кращий друг, ніж жінка – подруга. З ним можна бути щирішою, відкритішою. В жіночій дружбі завжди є місце заздрості. Навіть коли говорять: «Я тобі по-доброму заздрю…», заздрість від цього не біліє»
Василь ПАШКО, 63 роки, пенсіонер, Семенівка:
«До революції 1917-го любов мала 4 значення: до Батьківщини, до коханої, до батьків і до свого ворога. А кохання – це хворобливий стан людини. І щоб досягти гармонії в ньому, треба, щоб партнер підходив вам за світоглядом, медичними показниками та сексуальною конституцією.
До речі, якщо між чоловіком та жінкою виникає сексуальний зв`язок, то їхні янголи-охоронці теж починають взаємодіяти. Секс потрібний для продовження роду людського. А насолоду можна отримати, перебуваючи в нірвані, коли зупиняється час, людина не їсть і не п`є»
Спілкувалася Л. Яковенко, фотографував Б. Левченка
