…Bellissime Donne & Seniore. Sentimente Latte, picante Espresso,
emozione Pizza, Vino, Mare… Ave, Italiano AMORE!..
Sestri Levante (провінція Генуя), узбережжя Середземного моря. Лазурові хвилі цілують розпечений по-італійськи пристрасним сонцем пісок. Небезпечно-звабливі сирени спокусливими голосами плетуть солоне мереживо піни, яка розхлюпується коханням. Його бризки підхоплює невидимий пустотливий Амур, пускаючи їх за вітром… А через Uno Momento все дихає й видихає Amore: гаряча кава, вино, в якому живе істина, ароматна червоними томатами «Маргарита», експресивні італійці з італійками і… навіть лохвичани…

ЗАТОКА КАЗОК

– Ось ми в Sestri Levante, – показуючи фото з подорожі, голова Лохвицької районної громадської організації «Чорнобильці Лохвиччини» Микола Чекмез ділиться враженнями. – А з нами – представники української діаспори в Італії: голова громадської організації «Затока казок» сеньйор Бруно Канепа, його дружина Валентина Моренгі, Лоренцо Тасано… – це люди, які вже 20 років опікуються оздоровленням полтавських діток, що мають статус «постраждалих від аварії на ЧАЕС». А започаткував цю шляхетну справу священик Мікеле Коста (на жаль, він уже відійшов у засвіти. Наша делегація відвідала місце його останнього спочинку). «Затока казок» знаходить та об`єднує італійські родини, в яких щороку один місяць гостює наша юнь. Цьогоріч делегація налічувала 21 особу: 19 дітей, перекладачка і я – керівник групи.
Діє все за такою схемою: Полтавська обласна державна адміністрація укладає договір з керівництвом Італії в Римі, а далі проведення відпочинку контролює українська діаспора, яка за фінансовою підтримкою звертається до мерії Sestri Levante.

– Миколо Івановичу, розкажіть, будь ласка, про політ до Італії
– Ми годину летіли «Боїнгом» до Амстердама. Мене трішки здивували тамтешні працівники таможні – в аеропортній круговерті вони були «в`ялими», якимись занадто спокійними. Всім відомо, що в Голландії дозволяється вживання легких наркотичних засобів – то, можливо, секрет їхнього «умиротворення» криється саме в цьому… :)

– Напевно, таким чином «загартовують» стійкість нервів :).
– Там може бути все, що завгодно. Щоб дістатися з Амстердама до Мілана знадобилося 2 години. В аеропорту нас зустріли сеньйори Бруно й Лоренцо. І вже разом з ними вирушили автобусом на південь Італії (за 200 км від Мілана) – в Sestri Levante, що славиться найкращими в країні пляжами.

– Де на українських гостей зачекалися італійські родини?
– Так! Є випадки, коли сім`ї запрошують квартирувати персонально тих дітей, які вже їм добре знайомі. Наприклад, Ілону Ткаченко, з с. Риги, (вона, напевно, разів 5 приїздила на відпочинок) італійці так полюбили, що навіть взяли з собою на весілля до родичів, яке ті справляли в Голівуді!
Траплялися й кумедні ситуації. Пригадую, як Іван Бубка, з Решетилівки, перші дні ховався від хазяйки. Сеньйора Моніка бідкалася: «Що з ним? Не можу його знайти?»:).
Діти мешкали в невеличких містечках, що розташовані на Середземноморському узбережжі: Каві, Карасо, Корсо, К`явері, Лавагна... Кожне з них плавно переходить одне в одне – відстаней між ними немає. В основному, функцію сполучення виконують тунелі (а їх там дуже багато!), в яких розміщені табло, що показують температуру тунелю.
Автобус розпочинав свій маршрут з К`явері, де жили я і перекладачка. Дорогою в Sestri Levante ми «збирали» дітей, яких італійці щоранку виводили на зупинки.

– Миколо Івановичу, а як проходив «порядок денний» на відпочинку?
– «План дій» на кожен тиждень розроблявся «Казковою затокою». Зранку до пів на першу дня – плавання в морі. По-італійському «маре», воно – неймовірне! Вода – бірюза! Солоніша ніж у Чорному морі, але чиста. Немає в ній ні солярок, ні дизелів…
Потім діти ішли до школи, вивчали італійську, брали участь у спортивних змаганнях, грали в боулінг, вправлялися в стрільбі з лука, відвідували аквапарк. У школі ми й обідали. Подавали пасту з різноманітними соусами, смажену курку, котлети. А на десерт – персики, сливи, нектарини…
В італійській церкві були, всю літургію відстояли. «Спускалися» в шахту, в якій раніше видобували марганець. Вона з 1926 року, але після того, як її назвали нерентабельною, з неї зробили ресторан-музей для туристів. Невеличкий локомотивчик катає бажаючих по трьох вимірах шахти, а його водій розважає пасажирів піснями! Гід може показати екскурсантам молоти та інші знаряддя, якими шахтарі видобували марганець. Діти цікавилися в нього, чи траплялися в цій шахті нещасні випадки, у відповідь ми почули, що загинула лише одна людина. Тож техніка безпеки в італійців на рівні.

IL FINE SETTIMANA*
*Вихідні – субота й неділя

– Якось на вихідні один сеньйор запросив мене до свого оливкового саду, який вирощує в горах. Тож туди ми діставалися серпантином – 600–700 м над рівнем моря. Оливкове володіння італійця, яке налічує близько 100 дерев, вчепилося за досить крутий схил. Їхнє сизе листя дуже схоже на вербове. Господар сам збирає зелені оливки, закриває їх, маринує.
Після екскурсії сеньйор частував щедрою вечерею: запік свиняче плічко, натерте пряними спеціями, а на друге запропонував кулінарні візитки своєї країни – пасту карбонара, піцу і нарізані дольками помідори. Італійці з великим пошанівком ставляться до томатів. Майже жодна страва не обходиться без них: соуси, аджики, салати, а ще сушать їх і додають у приправи. На десерт подавали кавун і неймовірні кульки джелато – морозиво, яке вважається найсмачнішим у світі! В Італії є кофейні, які спеціалізуються на його приготуванні.

– А чим італійці запивають?
– Червоне і біле вино – незмінні «учасники» застілля:).

– Все-таки істина у вині:)?

– Так. Італійці запивають трапезу переважно білим вином. Воно в них справді дуже смачне, його ще трішки газують. Особливо біле «пасує» морепродуктам. І від нього не п`янієш. П`яних я там не зустрічав, у нас їх можна побачити, а там – ні. Вино випив і поїхав, і ніхто нікого на дорогах не спиняє.

– Жива вода по-італійськи. Їхній потяг до кавування теж всесвітньо відомий…
– Культ кави там щиро сповідують. Одна родина пригощала яблучним пирогом і теж з вином та кавою. В мене й друзі замовляли, щоб привіз їм італійської кави. Натрапив на такі ціни за 1 кг – 4, 9 і 15 євро. Продавець сказав, що каву за 4 євро мало хто бере, за 9 – хороша, але ще не розкручена, а за 15 – це вже суперкава!
Звичайно, куштували дари моря: восьминоги, скати, креветки, равлики, різні сорти риби, особливо смачна біла риба. У нашої перекладачки чимало друзів у Італії, тож вони нас часто запрошували на вечерю в ресторани. Мені сподобався ресторан «Рибний». Син власниці цього закладу самотужки ловить рибу для приготування страв. Тут пригощали салатами, спагеті і креветками зі спеціями, мені вони нагадали наші деруни. Запивали білим вином, а завершували трапезу салат із фруктів та обов`язкові кава і джелато. Я люблю каву з молоком.
В одному з ресторанів на мене неймовірне враження справила солонина –телятина з динею. Ніде ще не зустрічав такої смакоти! Італійський суп – теж цікавий, здається, що в ньому є все: і квасоля, і горох, і тертий сир, який можеш додавати до нього скільки забажаєш. Полюбляють вони готувати картоплю фрі, картоплю, запечену в духовці, яловичину. В кожному ресторані на столиках стоїть вино. А ще подобається те, що власники закладів харчування безпосередньо працюють у них. Наприклад, син донни Негри продовжує материну справу – керує рестораном «У Негри». Доброзичливий, запросто може замінити офіціанта.

ПІКАНТНИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ І… ФУТБОЛ

– Миколо Івановичу, не втомлювало спілкування з експресивними італійцями?
– Італійці – доброзичливі й гостинні люди. Гостинністю схожі на нас, українців. Люблять один одного, друзів, туристів. І, звичайно ж, вони – екстраверти з яскравими жестами та мімікою. Свій гарячий темперамент показали італійські школярі, коли грали у футбол з нашими – обігравали моїх підопічних у суху. Гіперактивні діти! Навіть їхній тренер не витримав і сказав: «Давайте перемішаємо гравців!». Після цього з`явилася хоч якась рівновага.
У них прекрасна спортивна база, у шкільному спортзалі висять електронні табло. У містах дуже багато футбольних полів, є й з натуральним покриттям, і зі штучним. Сеньйор Бруно розповідав, що під час футбольних матчів таке робиться з уболівальниками – цілу ніч гарцюють!
Єдине, що мені не сподобалося – це «повернутість» італійців на мотоциклах. Молодь гуде ними цілу ніч!

– Республіка Італія переконала Вас у цілющості свого повітря?
– Самопочуття мав прекрасне! Вдома, наприклад, мені часто докучає головний біль (я ж теж чорнобилець), а в Італії взагалі забув за нього, та й тиск не тривожив. Від морозива горло почало турбувати, але тут морська вода стала в пригоді: відплив метрів 150 до плотика, тричі пополоскав – і запалення зникло. Ну і живописні пейзажі – теж, наче терапія: вузенькі вулички, старовинна архітектура, величні пальми, плескіт фонтанів, а біля них цвітіння клумб. Крім Середземного моря, півострів утопає в морі квітів! На балконах будинків, та навіть на дахах, вони звиваються, пахнуть, чарують очі яскравими барвами. До речі, будинки в Sestri Levante споруджують до 6-го поверху, бо місцевість належить до сейсмонебезпечної зони. В основному, 2- або 3-поверхові. Цікаво, що однокімнатних чи двокімнатних квартир там немає. 4 кімнати – це найменша кількість. Скрізь асфальтоване покриття, дороги – супер. Тільки ступив на пішохід, авто відразу стає, щоб тебе пропустити… Рівень життя захоплює. Мають досить розвинене фермерство. Цікаве спорудження однієї з ферм: заїхав, ворота закрив, і опинився ніби в колбі. Не бачив, щоб корів випасали на пастівниках, як у нас. Їхні поля не рівня нашим – якісь наділи невеличкі. Вирощують зернові, кукурудзу.
На перший погляд, море й гори – більше нічого такого вони не мають. Якщо взяти Україну, то в нас є усе, а рівень життя далеко не той…

– А італійці задоволені своїм життям?
– Говорять, що після уведення в обіг євро, фінансово стало важче – з лірою їм краще велося. Але мені це в очі не кинулося. Був на блошиному ринку, там навіть продаються фашистські фюрери – погруддя Гітлера, Муссоліні і «большака» Сталіна. Можна придбати гітлерівські каски, аусвайси, біноклі, німецькі хрести, радянські медалі «За труд», кашкети. До речі, в Італії пам`ятник Муссоліні є лише в одному місці. Я запитував у сеньйора Лоренцо, як італійці ставиться до свого дуче, той відповів, що хоч Муссоліні й фашист, але для народу зробив багато корисного. Люди його поважали, а фашистом він став, можна сказати, не з власної волі: йому Гітлер поставив ультиматум: «Або мої війська окупують Італію, або ти приєднаєшся до мене»… Я базарював півтори години, аж набридло. Дуже багато картин, посуду, меблів, антикваріату. Є знижки, футболку можна купити за 70 євро і за 10, гаманець за 5 чи за 80...

– Миколо Івановичу, Вас розпитували про війну в Україні?
– Це питання італійці постійно обговорюють. Навіть їхні діти знають, хто такий Путін, і що він – поганий. Коли малим щось не подобається, то вони викрикують: «Viva Putin!». Заступник мера Sestri Levante розказував, що Берлусконі подарував Путіну віллу неподалік К`явері. І той приїздить погостювати в ній. Але вілла для італійців, як для нас дача – нічого особливого.

– Українська та італійська – визнані наймелодійнішими мовами в світі. Частували тамтешніх друзів українською піснею з нашим колоритом і мелосом?
– Аякже! Наші дітки давали не один концерт. Виконували народні пісні, танці в національному вбранні, вишиванках. Нас зустрічали рибаки, діаспора, пенсійна організація. Виступали і в релігійній громаді, яка нас приймала в горах – метрів 700 над рівнем моря!

– Нехай українська пісня у виконанні Ваших підопічних ще безліч разів злітає чайкою над горами італійського Levanto!

Спілкувалася Л. ЯКОВЕНКО
Фото з архіву М. Чекмеза