Східцями в хол спускалися панянки, граційно тримаючись руками за ажурні перила. Благородні дівиці дружно прямували до столу, на якому їх вже чекав самовар, порцеляновий чайний сервіз і гарячі круасани. За легким обідом юні леді обговорювали передноворічний бал-маскарад у предводителя лохвицького дворянства Русинова, кому з них випаде честь стати фрейліною імператриці, а ще – чи  згадуватимуть  їх  через  століття у Лохвицькому СПТУ-27…

Валентина Миколаївна Юхименко, директор Лохвицького ПТУ-27:

– Знаєте, таку картину описує кожен, кому довелося бути нашим гостем. Ми з колегами стараємося, щоб дух епохи благородних дівиць не вивітрювався із навчального закладу. Коридори й досі освітлюють люстри ручної роботи (вони з 1889 року), східцям теж більше 100 літ! До речі, кілька місяців тому СПТУ-27 отримало облікову картку щойно виявленого об`єкту культурної спадщини. Звели цю будівлю в 1883-му і тут був казенний винний погріб, а жіноча гімназія функціонувала з 1914 по 1919-й…

Пригадую, років 10 тому до мого кабінету зайшла жінка, яка розшукувала тюрму, де на початку ХХ століття відбувала покарання її бабуся. Жінка виявилася іноземкою, приїхала із Швеції! Я її повела до нашого гуртожитку, бо саме в ньому колись і діяла тюрма. Гостя захоплено сказала: «Яка у вас охайна і красива тюрма!» Письменник Архип Тесленко теж був тут ув`язнений. Тож історію маємо цікаву!

– Валентино Миколаївно, а яке теперішнє в СПТУ-27?

– Для нас 2017-й був черговим випробуванням. Це і зміна формату фінансування, і довгоочікувані нормативні документи «Положення про стипендіальне забезпечення учнів», і розпорядження Кабміну про підвищення заробітної плати та визначення професій загальнодержавного значення. З`явилися нові процедури ліцензування і атестації, відбулося введення учнів у Єдину державну базу освіти. Видачу державних документів про освіту та перехід на регіональне замовлення проходили боляче. Все це стало справжнім іспитом на міцність колективу навчального закладу.

– А що ще тішить?

– Тішить те, що наші випускники котируються на ринку праці. Вони реалізують свої знання у сучасних перукарських салонах Полтави, Києва, Харкова. Яскравий приклад Сергій Шкиря – він працює у столиці, закінчив елітну Київську школу перукарського мистецтва Тарасюка, де його брат Дмитро є викладачем. Угоди про співпрацю СПТУ-27 має з Полтавським НТУ імені Ю. Кондратюка та з Київським НУ культури і мистецтв – ці виші запрошують наших учнів на навчання, до того ж, уже на ІІ курс!

– Дівчата, а ви відчуваєте, що ви навчаєтеся в гімназії благородних дівиць? – звертаюсь до учнів.

Аня Красношапка:

– Саме наші викладачі вміють передати цю ауру. От недавно робили виставку «Осінні зачіски», тобто з листочків дерев, бо ми якраз вивчали зачіски різних історичних епох.

– Які зачіски зараз у моді?

Аня: – Демократичні, ніби ви щойно прокинулися і не причесалися. Модна морська хвиля чи морський локон, або ще класична голлівудська хвиля. Накручені пасма не мають чіткості. Фарбування зараз дуже цікаві. Крім амбре, балаяж, ще є самбре, бебі-лайт. Цікаве тигрове око – з волосся робиться хвиля і лише на його згини наноситься фарба, а потім виходять коричневі переливи. Нам надсилають журнали моди з Київської школи перукарського мистецтва Тарасюка, так що ми в курсі відомих новинок в індустрії краси.

– Розкрийте секрети красивого волосся?

Сніжана Марущенко:

– Наприклад, не обов`язково зістригати кінчики сухого волосся. Просто робіть маски з лопуха, втирайте зволожуючі олії персика, абрикос, жожоба, використовуйте кисломолочні маски, споліскуйте волосся ромашковим настоєм. Повірте, рецепти, приготовлені власноруч кращі за куповані.

– Говорите своїм клієнтам, що зачіска, яку вони вибрали, їм не пасує?

Сніжана: – Так, але делікатно. До мене звертаються допомогти створити образ на свята, карнавали… Пропоную різні варіанти. Буває, довіряють: «Стрижіть, як знаєте». Моя професія творча і прибуткова, з нею не засумуєш – завжди нові фарби, стрижки!

– До мене теж друзі приїздять підстригтися, а ще я мрію відкрити свій салон краси, – хвалиться обраною спеціальністю Ігор Литвиненко.
Щодо новорічного манікюру, то Аліна Цалко радить зробити на нігтях котяче око з металічною пудрою.

– Чим, на ваш погляд, керуються стилісти, розкриваючи внутрішнього персонажа клієнта?

Наталія Авер`янова:

– Думаю, спочатку треба поговорити з людиною, запитати, чого вона хоче…

– Але ж часто в шоу чи модельному бізнесі клієнтів ніхто не питає, як вони себе бачать. Наприклад, приводять модель до стиліста і говорять: «З цим щось треба зробити»…

Наталія: – Тоді маємо визначити тип її темпераменту, яка вона в душі. Елементарно, запитати про її улюблений колір…

– Який образ найбільш популярний та ефектний: блондинки, брюнетки чи рудої?

Наталія: – Сьогодні спостерігається тенденція просто бути не таким, як усі. Наприклад, «озброїтися» екстравагантним капелюхом із попугаїстим пір`ям або взути грубі ботинки до ніжної сукні...

Катя Агєєва: – Чи пофарбуватися в рожеве. Тобто в кожного має бути власна родзинка.

– Катю, а ви до нас прибули аж із Миколаївської області…

– Так! На сайті знайшла інформацію про Лохвицьке СПТУ-27 і подумала, а чом би й не спробувати? Приїхала і не пошкодувала! Лохвиця мені дуже сподобалася, тут привітні і милі люди, а в училищі мене прийняли як рідну. Я в захваті від лохвицького лісу, на Миколаївщині немає такої природи.

Аня: Недавно у Чорнухах проходила виставка робітничих професій. Я там на власному прикладі пояснила випускникам, що піти на базові курси, де не вчать, а лише показують, як підстригати, коштуватиме від 30 тисяч грн. А в Лохвицькому СПТУ-27 за 2 роки можна отримати 2 спеціальності безкоштовно – соціальний працівник і перукар чи перукар-манікюрник – плюс стипендія і безкоштовний гуртожиток! Вартість курсів манікюру – тисяч 5, а в нас – безкоштовно цьому навчать! Також ми вивчаємо домашнє господарювання, догляд за хворими, лікувальні напої, ремонт одягу або як оновити старі речі. Наприклад, як зі старого светру пошити шапку…

Ці навички, які потрібні в побуті, нам прищеплюють старший викладач основ ведення домашнього господарства Світлана Сергієнко і майстер виробничого навчання, керівник гуртка із виготовлення іграшок-сувенірів Галина Михайлик. Ручна робота нині в моді, бо це завжди індивідуальність. В нас є майстер-класи по декору вікон, облаштуванню приміщень. А які подарункові солодкі тюльпани у нас «розквітають» із цукерками в бутонах! Виготовляємо мило ручної роботи, ляльки-мотанки, різні прикраси, картини з ракушок, зі стрічок, з манки… Всього не перелічити! Я навчаюся ще й у Київському НУ фізичного виховання і спорту, тобто в СПТУ діє система, яка дає змогу здобувати професію і навчатися у вишах.

– Розкажіть, як ви організували благодійну акцію на Святого Миколая...

Аня: – На День Святого Миколая ми проводили благодійну акцію в дитячому відділенні Лохвицької центральної лікарні і в Яхниківській школі-інтернаті. Наша викладачка Юлія Бруєвич напекла пряників-миколайчиків, а дівчата з Галиною Олексіївною нашили м`яких іграшок – «смішариків». Для діток учні СПТУ-27 виконали декілька художніх номерів, старшим дітлахам навіть наносили аквагрим.Свято вдалося! Також ми робили їм стрижки, це – безцінна практика.

– Ви можете бути ще й стилістами. Порадьте, як треба зустріти Жовту Земляну Собаку?

Аня: – Звичайно! Треба бути яскравими. Хоча я, наприклад, не вдягну сукню жовтого кольору. Людям, яким не до вподоби барвистий одяг, варто зробити акцент на виразному make-up: це можуть бути блискітки на повіки, золотисті аксесуари на волоссі, кольє. Кольорову гаму підбираєте до свого смаку, нехай це буде навіть юбка-олівець і блузка чи строгі брюки і футболка в паєтках, але якийсь один яскравий аксесуар і ви – в тренді! На ваш вибір всі відтінки золотого. А щоб виділитися з натовпу, вберіться у грубий светр, такі носили у 80-ті з грубими косами, «золоту» плісе-юбку і на низькому ходу грубі ботинки чи високі підбори. На голові влаштуйте легенький безпорядок

– Ще одна ваша спеціальність – соціальний працівник. Як знаходите спільну мову з пенсіонерами, дітьми?

Наталія: – До людей треба йти з відкритою душею. І на щирість відповідатимуть щирістю.

– Чого попросите у Жовтої Земляної Собаки?

Аня: – Щоб на Лохвицьке СПТУ-27 звертали увагу випускники шкіл. У нас тут стільки цікавих та корисних знань!

– Поділіться новорічними традиціями…

Аня: – Ми з друзями вже традиційно пишемо на листочках бажання, спалюємо їх, висипаємо попіл у келихи із шампанським і випиваємо під бій курантів. Можемо й по-іншому вчинити: звіряємо свої мрії папірцям, складаємо їх у пакунок і читаємо аж на наступний Новий рік. А ще ми дотримуємося звичаю з дитинства – писати лист самому собі. А потім читаємо ці листи один одному за столом. Років у 12 ти пишеш: «Я хочу робота». Боже, як це весело! Зараз ми вже дорослі, але традицію цю зберігаємо.

Записуємо у листах настанови для себе: «Я хочу піти в спортзал», «Я хочу схуднути на 6 кг», «Я хочу отримувати більшу заробітну плату» чи чогось навчитися або позбутися якоїсь шкідливої звички. Ще один давній звичай, якого дотримуємося з друзями – це листівки поштою. Навіть якщо твій друг живе через 2 хати, все одно надішли йому новорічне вітання. В наш вік Інтернету це дуже романтично і приємно. Уявіть, приходять листівки з Данії, США… Ти читаєш і аж руки тремтять від зворушливості. Знаєте, я нічого не маю проти Сходу. Там люди вміють жити в гармонії і в них є чому повчитися. Аеле в нас, слов`ян, є власний календар із нашими тваринами. 

PS: За слов`янським календарем, який має власних тварин у Сварожому Колі, зараз ми живемо у рік Хитрої Лисиці. А Новий рік – Дружелюбного Їжака – настане 22 березня – в день сонцестояння. Новорічні свята приходили до наших пращурів разом із весною.