Кожен з нас прагне віднайти себе, своє призначення і своє місце на Землі, бажано, під сонцем. І тисячу разів Шекспір був правий у сентенції: «Весь світ – театр, а люди в нім – актори». Великий англієць не відав, що людству забагнеться не лише виражати емоції на театральних підмостках, а й фіксувати їх за допомогою кінокамери, аби потім, зручно вмостившись, прискіпливо розглядати свої прототипи з різних ракурсів… В життєвому кінематографі ми – не тільки виконавці ролей, а ще й часто виступаємо режисерами-постановниками: створюємо неповторний образ, підбираємо декорації, наприклад, місце навчання, роботи, відпочинку і т. д., які б гармоніювали з нашою індивідуальною картиною світу. Та інколи настають періоди, коли наше «Я», гублячись у внутрішніх конфліктах, переходить від головної ролі до другопланової…
Як і з чиєю допомогою боротися з «творчим застоєм», «Зоря» дізналася від лікаря-психіатра Лохвицької ЦРЛ Юрія ПУЧКИ.
– Юрію Володимировичу, що ж, на Вашу професійну думку, заважає яскраво, феєрично «зніматися» нам, людям, у стрічці власного виробництва? Можливо, демони, про яких казав Фрейд: «Чим бездоганніша людина ззовні, тим більше демонів має всередині»?
– Це – не ті демони, які зображені в релігійних сюжетах. Думаю, Фрейд мав на увазі лінощі, які заважають нам працювати над собою, психічні розлади, які не дають нормально функціонувати.
– Він і сам страждав від них?
– Ну, на Фрейда я нічого сказати не можу.
– Розумію, він – Ваш колега (жарт).
– Звісно (усміхається). А щоб грати феєрично – треба знати всі свої можливості. Але ж мало хто їх розкриває! Для більшості легше працювати фізично, аніж розвиватися інтелектуально чи розширювати свій кругозір, подорожуючи, наприклад.
– «Зона комфорту» не дає переступити за свої межі?
– Так! І часто вона дуже обмежена. Хочу відмітити, що зараз народ почав усвідомлювати доцільність психологічної/психіатричної допомоги. Цьому сприяють стресові фактори, число яких, на жаль, зростає. В основному, тривоги, страхи, безсоння, депресії «приводять» людей до мене. Зниження настрою, плину думок, апетиту, фізичної активності – «риси» депресії, з якими теж звертаються клієнти. Набагато легше вилікувати розлади психіки на ранніх стадіях. Зокрема, за допомогою психокорекції. Але чомусь сама фраза «візит до психіатра» – асоціюється зі страшилкою, типу після цього від тебе автоматично втече адекватність. Ця стереотипна думка не має жодного підґрунтя!
– Юрію Володимировичу, психокорекція – це певний вид тренінгу?
– Так, це тренінги з використанням різноманітних методик, тобто безмедикаментозне лікування.
– Спілкування із впливом на підсвідомість?
– Або навіювання з метою зняття психологічних бар`єрів. До кожного треба знайти унікальний підхід. Дуже добре, коли людині в процесі лікування допомагають рідні, тоді все налагоджується в рази швидше.
– Що порадите людям, в яких із внутрішнього поля зору не зникають портрети минулого – рідних, друзів, що відійшли у засвіти? Інколи на основі цього починає дошкуляти почуття провини перед ними.
– Буває й таке. Обов`язково треба звертатися до психіатра. Говорити про когось легко, а якщо чужі переживання приміряти до себе, тоді виникають нюанси, що вказують, яким чином з людиною маєш працювати.
– Ви проектуєте чужий душевний стан на себе?
– Це – як одна з методик, але в такому випадку треба добре знати людину, аби щось їй радити. Хочу донести до наших читачів, що не потрібно роками виношувати якусь проблему, вважаючи, співпрацю з психіатром чимось соромним. Звернувшись на ранніх стадіях, наприклад, з тривогою, ще можна обійтись таблетками, але коли вона переростає у безсоння чи зрив нервової системи, тоді без стаціонарного лікування – ніяк.
– Пригадую, як в універі, вивчаючи нейролінгвістичне програмування поведінки людини, ми порівнювали слов`янський та американський менталітети. Так-от, слов`яни скрупульозно вибирають друзів, яким би змогли відкрити і вилити всю душу. У США ж друзями називають і просто співбесідників, і сусідів. Тобто в нас роль психологів/психіатрів виконують друзі. Американці демонструють, що все o`key, та раптом що – мчаться до фахівця.
– Тут я погоджуся. В мене є знайомі як з однієї когорти, так і з іншої. Комусь стане веселіше від розмови з другом, а хтось скаже: «Розповісти другові – мені ніяково. Краще поїду на інший бік України, там у мене є психолог, з яким і поговорю». Американці розвинутіші в цьому плані, а в нас необхідно ще проводити просвітницьку роботу.
– Юрію Володимировичу, як після роботи «скидаєте» негатив?
– Мабуть, немає такого дня, щоб не було негативних емоцій, бо маєш сприяти людям у вирішенні їхніх питань. Але особливість кожної людини в покликанні, яке й веде її до обраної професії. Мене дуже виручає хобі, а релаксувати допомагають рідні. Все-таки, сім`я – найважливіше, що може бути, бо саме в родинному колі ти відчуваєш теплоту, доброзичливість і затишок домашнього вогнища.
– Підкажіть, як боротися з енергетичними вампірами, зокрема й на роботі?
– Вампіри – це тяжкі за характером люди, залежні від інших, а тому й нав`язливі. Вони позбавлені радості, самодостатності. Іпохондрія – в нас поширене явище. Треба встановлювати психологічні блоки – подумки проговорювати: «Я не піддамся на їхні уловки!», – і спілкуватися з ними не більше 2-х хвилин.
– За даними соціологів, сучасний портрет українців нагадує Шевченкових героїв: зажурені, стурбовані…
– Залежно від того, де ми живемо. Якщо поїхати у «молоді» міста, які багаті студентами, то там царитиме життєрадісна атмосфера. Звичайно, війна дається в знаки, але повальна депресія не спостерігається. Молодь зараз обізнана в багатьох аспектах.
– До речі, в інтерв`ю з бібліотекарями Лохвицької ЦРБ цікавилася, що читає молодь району. Так-от, молодіжний mustread – психологія і фентезі. Чи можна розцінювати читання фентезі як спробу на деякий час поринути поза часом і простором у космічні світи?
– Більше всього, що так. Людям хочеться відволіктись від буденності.
– Перейдімо до фобій чоловіків і жінок. Цікавить Ваш коментар на запис журналістки Ольги Фреймут, їй 36 років: «Бути прочитаною, розгаданою, викинутою, наче коробка з-під цукерок, коли шоколад уже з`їджено – ось моя фобія». Думаю, не тільки її.
– Можливо, на Олю впливає вік (усміхається).
– Під час інтерв`ю з Павлом Зібровим, запитала його, в чому загадка Роксолани-Гюрем, яка не славилася красою, але полонила султана Сулеймана. Відповідь «українського мачо» така: «Треба бути мудрою жінкою! Не лізти на рожен. Гюрем була хорошим дипломатом, тому й виграла велику битву, велике кохання і стала знаменитою постаттю в історії». А от, наприклад, модний глянець «радить» читачкам обволікатися у флер загадковості – завдяки макіяжу, одягу і т. д.
– Загадковість виправдана на початку стосунків, коли вона сприяє зацікавленості. Насправді головне – знайти людину, яка вас розумітиме. У відносинах мега-важливо все обговорювати відверто, виховувати взаємоповагу, довіряти. Без довіри – можна відразу встановлювати таймер, що відраховуватиме хвилини до розриву пари. Обов`язково прислухайтеся один до одного!
– І тоді, як говорить фраза із пісні, вам не загрожує: «Сойти с ума ещё от одного красивого лица…». А чоловіки не бояться бути «прочитаними»?
– Їх інше турбує – в них немає грошей (усміхається). Тобто переймаються забезпеченням родини.
– Виходить, або жінки – меркантильні, або ж чоловіки – не впевнені в собі. Може, як варіант, стосунки треба будувати на партнерських засадах?
– Це, дійсно, найкращий варіант міцних стосунків. Але зустрічаються різні випадки. І в цьому немає ніякої патології – така реальність, та й від нашого виховання багато залежить.
– Відомо, що данці визнані найщасливішою нацією світу, адже винайшли рецепт свого «хюґґе», себто щастя. Воно живе в домашньому затишку, умиротворенні, приємних митях, на кшталт вечері при свічах… Юрію Володимировичу, пропоную вивести «Формулу Українського Щастя». Звісно, перша її складова – мир в Україні плюс…
– Плюс здоров`я своє і всієї родини + матеріальне благополуччя (тяжко бути щасливим у холодній хаті) + любов рідних і кохання. А ще – вживайте шоколад з лимонами (вітаміни групи С), більше гуляйте, на роботі дотримуйтеся графіка. І не бійтеся психологів чи психіатрів, щоб собі допомогти!
Спілкувалася Л. ЯКОВЕНКО
Фото Б. Левченка
