15 грудня в старовинній будівлі Лохвицької ЦРБ відбулися вечорниці «Хто ми? Чиїх батьків діти?». Організаторка заходу Яніна АЛЄЄВА, засновниця громадської ініціативи «Моя провінція», а головний партнер – Центр вивчення генеалогії «Пращур».
…Світилося у вікнах колишнього будинку Товариства сільських господарів Лохвиці. І хоча його представників давно немає, але мешканці та гості міста поспішали на товариські посиденьки. Одних вела сюди цікавість, інших – голос предків. Важкі двері раз у раз поскрипували, впускаючи охочих до світлиці, де панувала аура минулих століть: старовинними узорами гомоніли рушники на столах про звичаї прабатьків, глиняні горщики на полиці переварювали спогади про минувшину, у кутку замислилась прядка – це ж долі скількох поколінь довелося їй намотувати?! А символічне Дерево Роду та свічки, блимаючи вогниками, прикликали пращурів до нащадків.
ФАТУМ СЬОМОГО ПОКОЛІННЯ
Кожному з нас є про що запитати у своїх предків. Це – один із найрозповсюдженіших мотивів вивчення родоводу: з’ясування якихось спільних непояснюваних витків у долях родичів, невирішених ситуацій, що тягнуться із покоління в покоління. Ось чому важливо знати 7 поколінь свого роду.
– Є така думка, що кожне із семи поколінь випливає певним чином у наступних. – Так інтригуюче починає свою доповідь організаторка вечорниць Яніна Алєєва і роз’яснює: – Перше покоління – це ми, друге – наші батьки, які впливають на наше найближче оточення, емоційне ставлення до світу, на наш потенціал, амбіції, вміння знаходити своє місце в світі. Ми переймаємо те, як батьки реагують на певні життєві виклики, їхній емоційний стан.
В нас є 4 особи із третього покоління – це наші бабусі і дідусі. Від них ми успадковуємо інтелектуальні таланти, комунікабельність.
Четверте: від прабабусь та прадідусів ми унаслідуємо любовні сценарії, вміння жити в гармонії, рівень матеріального статку.
П’яте покоління – прапрабабусі і прапрадідусі. Вважається, що вони впливають на нашу волю, пасіонарність, тобто загальний масштаб особистості.
Шосте покоління (а це – вже аж 32 особи!) передають нам з’язок із традиціями, вченнями, принципами життя.
І нарешті сьоме покоління, яке прийнято називати фатум або доля. Всі ми знаємо про благословення до сьомого покоління чи прокляття. Яскравий приклад – рід Галаганів. За переказами, полковник Галаган і його нащадки були прокляті козаками-характерниками на вимирання через те, що він зрадив мазепинців. І рід Галаганів дійсно на сьомому коліні щез…
Максимум, куди можна просунутися у своїх генеалогічних пошуках – середина XVIII століття. Одна моя знайома говорить, що вона відчуває якийсь зв’язок із Київською Руссю. Хочу вас запевнити, що до таких глибин навіть не мрійте докопатися. Це – марно.
Також Яніна наголосила, що про минувшину мало говориться, або коли й говориться, то не сприймається всерйоз, і згадала випадок під час екскурсії містом:
– Ми саме оглядали будівлю медучилища, як один юнак поцікавився, що це за туристи тут ходять, що їм потрібно, мовляв, чудні, «в нас немає на що дивитися»… А таке місто як Лохвиця має пишатися своєю історією!
ГРАЄМО СЦЕНАРІЙ, НАПИСАНИЙ ПРЕДКАМИ
Віктор ДОЛЕЦЬКИЙ – директор Центру вивчення генеалогії «Пращур» розповів про родові сценарії, які ми граємо неусвідомлено.
– Одні називають причинно-наслідкові зв’язки родовими сценаріями, інші – родовими прокляттями. Зауважу, що не в кожній сім’ї вони є.
Я дійшов висновку, що генеалогія – це один із способів лишити інформацію про себе своїм поколінням. Хтось прагнув похизуватися приналежністю до роду блакитної крові, хтось просто слідував моді. Сьогодні побутує психологічний тренд – люди хочуть дізнатися, які родові сценарії діють в їхніх сім’ях.
Є поведінка притаманна вашому роду. Анн Шутценбергер у книзі «Синдром предків» говорить: «Якщо ви вивчили свій родовий сценарій, у вас є можливість його змінити, якщо ж ні – ви швидше за все його повторите». Для чого я вивчаю родовід? Щоб жити власним життям, а не виконувати циклічний сценарій предків. Якщо ж він вам до душі – чому б його не повторити?
Найпоширеніший сценарій в українському суспільстві – в певних родинах чоловіки довго не живуть. Я зустрічав декілька родоводів, де чоловіки гинуть до 45–50 років. Інший сценарій – чоловіки йдуть із сім’ї. Чому так?
В роки репресій, під час Другої світової війни загинуло дуже багато мужчин. В певний історичний момент лишилася велика кількість жінок, які змушені були виховувать дітей самостійно. Отож, діти росли, не бачачи батька, тобто в їхній картині сім’ї він був відсутній. І коли ці хлопчики й дівчатка почали створювати власні родини, вони наслідували поведінку мами: батька нема – він не потрібен – і чоловіки починають виштовхуватись із таких родин. Комусь достатньо розлучитись, а комусь треба піти на той світ. Виявляється, як тільки чоловік запліднив жінку, він в такій сім’ї свою роль вичерпав. Мені доводилося прослідковувати подібне в 30 сім’ях, а це – чотири покоління! І це – не містика, це – психологія.
Позитивний сценарій. В одного мого клієнта є мама 1938 року народження і вона має ще чотири сестри. Найстарша Анна з 1922-го. Цікаво те, що всі сестри і досі живі. Кожна з них щасливо прожила у шлюбі більше 50 років. Я дивувався, як їм це вдалося? А пані Анну здивувало моє захоплення цим: «А хіба може бути по-іншому», – запитала мене. Їхні нащадки ще не прожили по 50 літ зі своїми сімейними партнерами: одні – 20, другі – 25, інші – 30…
Можна орієнтуватися на сценарій того з батьків – мами чи тата, – у кого він більш позитивний, або ж створити свій.
А ВИ МАЄТЕ РОДИННІ ЛЕГЕНДИ?
У 2014–2015 роках виник посилений інтерес громадян до дослідження козацьких родів. Хтось почав замислюватися над тим, що начебто має козацьке прізвище, наприклад, Вирвикишка, Звариборщ тощо. Віктор Долецький, зачепив, зокрема, тему родинних легенд:
– Часто доводиться чути фразу: «Моєму прадіду Катерина ІІ за бойові заслуги подарувала золотий годинник». А в ході генеалогічного слідства виявляється, що той прадід народився через 150 років після смерті цариці і годинник не золотий, а позолочений іменний, із гравіруванням: «От его императорского величества…» такому-то солдату Першої світової війни. А Катерину ІІ нащадки приплітали через те, що вона – найвідоміша та найодіозніша імператриця.
Створювалися родинні легенди навіть на основі популярних жіночих романів початку ХХ століття. Наприклад, як багата дівчина-єврейка ослухалася батька – власника кінного заводу, відмовившись вийти заміж за багатія, а натомість втекла із любим серцю конюхом назустріч життєвим пригодам…
Доповіді про те, як і де розшукувати відомості про своїх пращурів проводили співробітник «Пращура» Людмила Гриб, історик, археолог, дослідник Євген Калашник, історик, дослідник, аспірант Андрій Кравцов, дослідник, генеалог Олекса Балюра, лохвицький дослідник, краєзнавець Іван Дудник.
Також у пригоді стане всесвітня організація з електронною базою даних «Family search», створена мормонами, завдання якої – пошук родичів і предків.
Ліна ЯКОВЕНКО
