Данський феномен «хюґе» (вміння радіти простим речам) доводить: гормон щастя – окситоцин – може «виробляти» кожен. Данці, наприклад, роблять це за допомогою кави з ірландськими вершками та тістечками. В них навіть традиційний персонаж дитячих Днів народження – Людина-тістечко. Та краще не налягати на солодощі, а знайти хобі до душі, от як викладачка хореографії Лохвицької дитячої музичної школи імені І. Дунаєвського Євгенія ЛЯШКО. Перебуваючи в декретній відпустці, Женя своїми руками створює речі щастя і гармонії, і охочих пощупати задоволення на дотик – багато!
– Женю, Hand Made – це хобі, що переросло в роботу, чи все-таки це – мистецтво?
– Це мистецтво, яке приносить задоволення і прибуток, адже я в кожну роботу вкладаю свою душу і завжди працюю із гарним настроєм. Мистецтво – скрізь у моєму житті.
– «Робота» походить від слова «раб» і має забарвлення примусовості, а творчість – свобода. Ви можете назвати себе вільною у творчому натхненні?
– Я вільна у творчому натхненні, адже кожна моя робота індивідуальна, хоч можна сказати, що є ідентичні роботи, але це не так, адже кожен із моїх замовників – індивід, а я працюю завжди, думаючи про них.
– Розкажіть, будь-ласка, чому саме потягнуло створювати шпильки для волосся, сережки, обручі… захотілося додати яскравості в образи дівчат, жінок?
– Одного дня мені захотілось спробувати, а чому б і ні, у мене в родині – самі дівчата, то вирішила почати з малого – поробити бантики і заколочки для своїх маленьких красунь, а потім, як-то кажуть, затягло.
– А ще виготовляєте м’які іграшки, які, на Вашу думку, безпечніші для дітей?
– Так, я займаюсь в’язанням м’яких іграшок, вони – дійсно найбезпечніші для малечі, адже ними малюки не можуть травмуватися. Оскільки я сама – мама, тож із відповідальністю підходжу до вибору матеріалів, вибираю такі, щоб у діток не було алергії, «оченята» і «носики» для іграшкових героїв я використовую із безпечним кріпленням, щоб, граючись, малеча не відгризла і не проковтнула, це дуже важливо.
– Женю, як знайшли перших клієнтів? До речі, коли виготовляєте виріб на замовлення, трішки вивчаєте характер, смак замовника?
– Моїми першими замовниками були мої рідні, дякуючи їхньому поштовху, я почала масштабніше цим займатись. Дуже надихає посмішка діток, коли вони беруть у ручки мої вироби. А потім усе почала розміщувати в Інтернеті, так і розвиваюся. До кожного замовника – індивідуальний підхід, адже це – робота з людьми, і хочеться, щоб кожен був задоволений.
– Серед Ваших клієнтів є навіть песики. Як стали дизайнером одягу для тварин?
– Одного разу мій дядя попросив мене щось вигадати, зв’язати для його короткошерстого песика, який дуже мерз узимку, ось так і вийшов у мене перший комбінезон для тваринки.
– Які цікаві пропозиції отримуєте? Берете участь у конкурсах, виставках?
– Для мене кожна пропозиція – цікава, раніше дуже подобалося вивчати мультяшних персонажів. Я передивлялася мультфільми, щоб зрозуміти, якого героя мені потрібно зробити.
Зараз готуюся до конкурсу у Полтаві, а скоро розпочинається сезон свят і я надіюсь, що стану їх учасницею.
– Женю, де знаходите час на все? – бачила, що таке запитання часто задають Вам друзі у Facebook, враховуючи, що Ви недавно стали мамою?
– Я завжди говорю, в добі 24 години лише тому, що в моїй голові ідей дуже багато, а часу не вистачає! Але я встигаю щось робити тоді, коли мені моя лялечка дає, тому що зараз я залежу тільки від неї: який у неї настрій, як вона себе почуває, як спить, адже в основному я працюю під час її сну, бо коли мала не спить, «допомагає» мені – сплутує ниточки, стрічки. І звісно, дякую нашій бабусі, яка є зразковою, коли я не встигаю, вона мене завжди підмінить і побуде з онучкою.
– Що означає для Вас «чудовий день»?
– «Чудовий день» – це коли моя дитина посміхається, радіє і я цим надихаюся, а також, коли мені надсилають відгук із посмішкою малечі, в руках якої – моя іграшка.
Спілкувалася
Ліна ЯКОВЕНКО
