Купа перегною лежить уздовж польової дороги між Ригами та Яблунівкою. Після скарги місцевих мешканців ми дізнавалися, чому не можна було скласти послід далі від дороги і чи справді він приносить незручності.
Від імені жителів села Яблунівки до «Зорі» звернувся Олександр Карбань, який часто їздить туди до батьків велосипедом із Лохвиці. Чоловік розповів, що найкоротший шлях – ґрунтовою дорогою через Риги. Шлях досить непоганий, його більше десятка років тому привело до ладу агропідприємство «Райз» і використовувало першочергово через заборону використовувати для важкої техніки асфальтовану трасу.
Вже зо три роки узбіччя дороги приблизно за кілометр від крайніх хат Яблунівки править за склад-кагат. Точніше, свіжий курячий послід складають на ділянці узбіччя майже 100 м і коли він перегниває, вносять у ґрунт.
– Щойно удобрили – привозять нову купу, – показує Олександр. – Доки не перепріє, стоїть сморід, літають комахи. А після прибирання гною земля так просякає ним, що рослини «випалює». Тому по інший бік дороги ростуть звичайні трави, а біля кучугури – лише бур’яни. Неподалік на іншому полі теж колись лежала купа гною. Тепер там – жовта пляма, нічого не росте. То чому ж господарю не облаштувати майданчик для складування добрива далі від дороги, на своєму полі? Коли проїжджаю, затикаю ніс і швидко кручу педалі.
Сільський голова Сергій Макаренко повідомив, що на ту купу йому ніхто не скаржився, бо ґрунтову дорогу використовують переважно машини «Райзу» і «Харківецького». Але побувавши на місці найближчим часом, він зателефонує власнику. Недавно була справді проблемна ситуація – інший фермер склав гній просто в селі, люди дійсно жалілися гуртом.
– Тоді я зателефонував фермеру, і він протягом трьох днів вивіз гній, – згадує Сергій Миколайович.
Згадане поле вже 15 років обробляє фермерське господарство Володимира Зінченка. Володимир Степанович пояснив, що добриво розкидають по полю до середини серпня, бо пшениця вже зібрана. Його господарство віддає перевагу органічному добриву і вносить його навіть на ті поля, які за колгоспних часів підживлювали тільки міндобривами. Тому й зібрали цього року по 80 ц/га пшениці.
– Добриво скагатоване за кілометр від людей, запах у село донестися не може. Думаю, від того, що доводиться проїхати мимо, ніхто не постраждав. Тим паче, перепріле добриво практично не смердить. А мухи – так вони в кожному дворі розмножуються, де худоба є. Ми вивозили послід із птахофабрики взимку, коли далі від дороги висипати було неможливо. Якби не вивозило наше та інші господарства, стала б птахофабрика. І якби там накопичувався послід, запах розносився б і Лохвицею.
Розповідаючи про своє господарство, яке забезпечує людей робочими місцями, підтримує існування сіл, створило ставок на місця пустиря, Володимир Степанович із тугою говорить про спустіння сіл, де смертність у рази перевищує народжуваність. Особливо критикує господарства, які обробляють поля отрутохімікатами за допомогою авіації поруч із населеними пунктами та не попереджують людей. При цьому поки що безкарно нехтують правилами застосування авіації, бризкаючи над межами сіл. Звісно, купа гною за кілометр від села в цьому контексті не варта й уваги. Як і в порівнянні з екологічно небезпечними відходами з бурових установок.
С. НІКОНОВ
