В урочистостях взяли участь Лохвицький міський голова Віктор РАДЬКО, представники установ, підприємств, організацій, територіальних громад.
Ведучі – Андрій ХОРОШИЛОВ, Наталія ТИТАРЕНКО, Андрій МАКАРЕЦЬ та Юлія БГАН – заходу «Велич подвигу і трагедія урочища Шумейкове», сценарій якого розробила художній керівник Лохвицького РБК Валентина КУЛИК, нагадали присутнім хід Історії 78-річної давнини.

20 вересня в меморіальному комплексі «Урочище Шумейкове» відбувся мітинг з нагоди відзначення 78-х роковин бою воїнів Піденно-Західного фронту із переважаючими силами нацистів у Другій світовій війні. В урочистостях взяли участь Лохвицький міський голова Віктор РАДЬКО, представники установ, підприємств, організацій, територіальних громад.
Ведучі – Андрій ХОРОШИЛОВ, Наталія ТИТАРЕНКО, Андрій МАКАРЕЦЬ та Юлія БГАН – заходу «Велич подвигу і трагедія урочища Шумейкове», сценарій якого розробила художній керівник Лохвицького РБК Валентина КУЛИК, нагадали присутнім хід Історії 78-річної давнини.

Операція із захисту Києва – одна із най триваліших у Другій світовій війні. За планом «Барбаросса», військова кампанія вермахту на сході мала завершитися наприкінці липня-на початку серпня 1941-го. Фактично ж у ці дні фельдмаршал Рейхенау лише розгорнув генеральний штурм Києва. І в тому, що план взяття української столиці був зірваний – заслуга військ Південно-Західного фронту на чолі із 49-річним Михайлом КИРПОНОСОМ.
Михайло Петрович став командуючим Київського особливого військового округу, який на початку війни перейменовано в Південно-Західний фронт, у лютому 1941-го.
Свою звитягу Кирпонос виявив ще в громадянській війні, коли командував другим Богунським полком, який успішно воював проти білогвардійців за Житомир, Бердичів, визволяв Київ. Реввійськрада республіки нагородила його особистою зброєю – маузером із заводським номером 53505.

А за успішне форсування його 70-ю стрілецькою дивізією Виборзької протоки в нічний час по кризі та взяття прибережних укріплень, що порушило важливі для противника комунікації і прискорило закінчення Фінської кампанії, Михайло Кирпонос був удостоєний знання Героя Радянського Союзу.

Деякі історики пишуть, що з вини Кирпоноса війська не були своєчасно виведені на тилові оборонні рубежі, але в цьому винен лише Сталін. Кирпонос наполягав на виведенні військ, його підтримував і Георгій Жуков, та впертості Сталіна здолати не вдалося. І тільки 18 вересня ставка дозволила залишити укріпрайон. Однак, було вже пізно.

«Ніч на 18 вересня була, мабуть, найтяжчою в житті Кирпоноса, – зазначив начальник оперативного відділу штабу фронту І. Баграмян. – Він розумів безвихідь становища і думав лише про те, як уберегти війська, що опинилися в оточенні. Його, вольового, рішучого воєначальника, турбувало, чи дійшов до командирів, комкорів його наказ про відведення військ. Та й у ці тяжкі хвилини він був діяльний, зосереджений».
20 вересня в нерівному бою в урочищі Шумейкове Михайло Кирпонос був убитий зі зброєю в руках. Разом із ним загинули член військової ради фронту Бурмистенко, начштабу Тупіков, багато офіцерів штабу фронту і 5-ї армії.
Свідками загибелі командувача були його ад’ютант, майор Гнєнний та порученець члена військової ради майор Жадовський. Вони зняли з Кирпоноса Золоту зірку Героя, забрали документи і невідправлені листи, поглибили окопчик біля бруствера, в якому він заряджав свій пістолет для атаки, і поховали тіло.

Довгі роки ходила фальшива версія, що генерал-полковник Кирпонос застрелився, внаслідок чого керівництво військами розладналося і це призвело до їх загибелі.
Про високу шляхетність цієї людини, вірність присязі свідчить той факт, що Михайло Петрович двічі відмовлявся від наданих йому літаків, аби вилетіти з небезпечної зони, і пропонував їх пораненим, заявляючи, що залишиться в строю і розділить долю своїх солдатів.

Нині прах Михайла Кирпоноса почиває в Києві, у парку Вічної Слави.
В землі Шумейкового назавжди залишилися тіла солдатів і офіцерів – воїнів Південно-Західного фронту, які знайшли тут свій останній прихисток.
Також учасники мітингу поклали квіти до Вічного Вогню та вшанували пам’ять українських героїв, які віддали свої життя у війні сьогоднішній – в зоні проведення операції об’єднаних сил на території Луганської і Донецької областей.
На заході звучали пісні часів Другої світової війни у виконанні квартету «Сузір’я» Лохвицької дитячої музичної школи імені Ісаака Дунаєвського та Андрія Макарця.

Ліна ЯКОВЕНКО