На полі край Лохвиці, де окремі громадяни законно хочуть отримати у власність 2-гектарні ділянки для ведення особистого селянського господарства, знаходиться 181 городній наділ. Якщо городи відберуть, більше сотні сімей не матимуть де вирощувати овочі або отримають наділи далеко від дому.
Платили сільраді по 4 грн за сотку на рік
Близько 30 років лохвичани користувалися городоми на околиці міста, близько вулиць Лесі Українки (Фурманова), Богдана Хмельницького. Городи простягаються повз околицю між очисними спорудами і Мічурінською Канавою (неофіційна назва ставка). Раніше на місці городів були луки-пасовища й болота. У кінці 80-х їх розорали.
Попереднього тижня представники сімей, які обробляли городи на цьому масиві, поскаржилися «Зорі», що городи планують відібрати. Частини поля по 2 га хочуть отримати для ведення особистого селянського господарства (далі – ОСГ) громадяни, в числі яких і сусіди городників. За законом, отримати 2 га землі для ведення ОСГ може кожен громадянин України. Правда, на всіх не вистачає. Ветеранам АТО такі наділи виділяють без черги.
Згаданий масив городів – територія Ригівської сільради за межами населених пунктів. Сільрада нею не розпоряджається, відає всіма такими полями Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі – ГУ). І воно наділило бажаючим по 2 га, навіть не попередивши про це городників.
– На полі 181 город, – говорить Ригівський сільський голова Олексій Кутецький. – Городи не розпайовували. Землею розпоряджається обласне ГУ Держгеокадастру, його відділ у Лохвицькому районі (начальник Василь Ємець) дає викопіювання й погодження. Держгеокадастр розбазарює землю, а люди лишаються без городів. 30 років тому люди писали заяви, отримали наділи.
Вже 6 гектарів городів віддали у власність остаточно: громадянину Сергію Глушку – 2 га, по 2 на його тестя і дружину. Навряд ця сім’я вміє і має можливості обробляти землю – певно, здасть її у оренду і отримуватиме гроші. А інші сім’ї залишиться без городів, і картоплини не матимуть.
Я вчора зустрічався з громадою городників, вони вже поскаржилися голові РДА, в. о. голови ОДА, до депутата облради Романа Товстого і ГУ Дергжгеокадастру. Володимир Рязанов дуже стурбований і проти відбирання городів хтозна кому. Товстий також підтримує городників.
Василь Ємець вчинив не чесно. Громаді відповів: «Ми забираємо городи, тому що ви гроші платили у Ригівську сільську раду, а вона їх не оприходувала й не здавала у податкову (виходить, ніби собі в кишеню клали). Я сказав: «Не вірте цьому! Підіть у податкову й перевірте». Люди пішли, перевірили. Плата приймалася законно, сільрада сплачувала з неї податки. Плату за городи Ригівська сільрада бере чи не найнижчу в районі – 4 грн за сотку на рік. Ми плату не відміняли, але й не піднімали багато років. Не платили одиниці, їх городи ми передавали іншим бажаючим. Цей городній масив унікальний тим, що всі грядки обробляють, немає жодного наділу в бур’янах.
«Не я б забрав – забрав би хтось Інший»
На вулицю Лесі Українки я приїхав 26 вересня без попередження. Варто було сказати першій побаченій біля магазину жінці, хто я і навіщо тут – і задзвонили телефони та заговорило «сарафанне радіо». Півтора десятки сусідів, які були саме вдома, зібралися протягом 20 хвилин і вийшли до городів.
По 2 га взяли їхні сусіди Сергій Глушко, Петро Михайліченко і Людмила Михайліченко. Бо земля фактично не була у власності. Єдині документи городників – квитанції про сплату сільраді за користування.
Люди зібралися немолоді, здебільшого пенсійного віку. Розповіли, що обробляють ділянки переважно вони, бо молодші члени сімей – то на роботі, то зайняті дітьми тощо. І лише у вихідні можуть працювати на землі. 30 років тому городники були молодшими і змогли «окультурити» землю. Спочатку переорані луки й болота не були родючими, бур’яни не давали рости овочам. Але за десятиріччя ручної праці, в які кожна часточка ґрунту перетерта між руками, внесені добрива, земля стала родючою. І цього року, коли в багатьох – неврожай, земля дякує господарям.
– Тому на цю ласу землю й лізуть усякі, – лунають репліки. – В нас уже нерви дають, на наш куток «швидка» тепер часто їздить,
– Забирати починають ізвідти, – показує чоловік у бік Мічурінської Канави. – Нібито там пустир, а насправді земля обробляється.
– Міський голова нічого не може вдіяти, тільки пропонує городи на землях Лохвиці. Або на іншому масиві, або можна отам сад викорчовувати. Там дерева не родять, між ними – бур’яни й кущі американського клену та бузини. Але ми вже старі, щоб знову «окультурювати» забур’янену землю або за кілька кілометрів їздити. А скільки отрути в неї вилито! Ці городи – поруч із домом. Як без них на ту мізерну пенсію прожити? У дворі городу мало, в усіх по 6 соток із будівлями. Нам грядки потрібні, щоб вижити, а не продавати ось вирощене. А ті, що беруть по 2 га, певно, зароблятимуть. Або продадуть і куплять квартири в Києві.
– Загальна площа городів – 32 га, поки що відібрали тільки 6 із них. Але кажуть, до Нового року роздадуть увесь масив. Про те, що землю планують відібрати, ми дізналися приблизно 11 вересня. Ніхто про це офіційно не оголошував. Казали, Глушко вийшов на город із документами і показував їх. Як йому не стидно дивитись нам у очі!
– Вони нам нічого не говорять. Тільки ходять, ухмиляються – і всі діла. Глушко сказав: «Не я б забрав – забрав би хтось другий».
– Голова сільради – обома руками за людей. Але не може навіть договорів із нами укласти, бо не розпоряджається землею.
– Василь Ємець каже: «Всі питання – до Полтави. Покажіть мені документи, що земля приватизована. Приватизіруйте її – я вам і слова проти не скажу. А так через Полтаву все рішається». А хіба тільки ми страждаємо через того Ємця?
– Тим, у кого не один город, вистачить і 10 соток. Головне – щоб далі не відбирали.
– А ще ми чули, нібито в документах земля числиться як пустир, який ніхто не хоче оброблять. Принаймні так наші передали в область. Тому в Полтаві й дали дозвіл на її роздавання.
Показали жителі вулиці Лесі Українки копії своїх звернень, де переповіли сказане вище. А також списки городників, де більше 180 чоловік, квитанції про сплату грошей за оренду сільраді.
Наділи можна орендувати або приватизувати
Начальник відділу в Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Василь Ємець відповів на питання городників. Дав поради, що зробити, аби користуватися городами далі. І відкинув звинувачення на свою адресу, пояснивши, що попросив обласне керівництво не роздавати решту землі.
– На нашому рівні щось змінити не під силу, це питання до Земельного кодексу та інших законодавчих актів. Рекомендації зі свого боку Головному управлінню ми надаємо. Але закон дозволяє будь-якому громадянину України скористатися правом отримати в будь-якому куточку України свої 2 га, якщо вони там є і якщо на це будуть відповідні дозволи.
На полі біля очисних споруд дійсно 3 особи отримали по 2 га. Але це не городи, а землі, які були під сінокосами. Наскільки мені відомо, ділянки на городи не зайшли. За документами це була рілля, але в зв’язку з потребою випасання і годівлі худоби ці 6 га не оралися. Лише торік восени були задисковані. Можливо, зачепили соток 10 городів, а можливо й ні.
Дозволи на це надає ГУ. Воно звертається до нас по відповідну інформацію, яку ми надаємо. На сьогодні майже вся земля в Лохвицькому районі має своїх власників (орендарів). Залишилися лише «білі плями», які колись були виділені під городництво. Зокрема, на території Харківецької, Ригівської, Гирявоісковецької сільрад. Тобто це землі, які не оформлені ніяким документом. Свого часу, до мого перебування на цій посаді, у Лохвицької міськради не вистачало землі для городництва і вона звернулася про виділення її до сусідніх сільрад – Ригівської і Харківецької. До 2009 року ці землі офіційно числилися під городництвом. 2009 року цільове використання було змінене із земель городництва на землі особистого селянського господарства.
До 2003 року розпорядниками земель були сільські ради, які надавали землю і брали відповідну орендну плату без правоустановчих документів, на підставі одного тільки рішення сільської ради. З 2003 по 2013 рік розпорядником була РДА, яка також не пішла ні на які радикальні кроки. Сільські ради отримали повноваження розпоряджатися землями, люди користувалися городами. Із 2013 року й понині розпорядником став Держгеокадастр України в особі обласних ГУ.
Отож, побачивши на карті «білі плями», люди, які ще не скористалися своїм правом, звертаються до ГУ з проханням отримати свої 2 га, а ГУ задовольняє прохання.
Аналогічне питання в нас виникало стосовно земель біля так званого другого відділку Мічуріна, де земля роздана не зрозуміло яким учасникам АТО. Також – стосовно земель біля комплексу ВРХ на території Гирявоісківецької сільради. Землю, яку обробляли, не маючи відповідних правоустановчих документів, городники з Яблунівки, також отримали учасники бойових дій на Донбасі.
І от тепер залишився тільки шматок землі під Лохвицею. Кожний має право. Яким чином надається – я не готовий сказати, тому що це питання вирішує «область». Ми тільки надаємо інформацію: що це за земля, чи знаходиться вона в оренді, чи у власності, чи «немає у неї нікого». Як тільки починалася роздача землі, бажаючих отримати 2 га було дуже багато, зараз – одиниці. Випадки, коли ГУ приймало рішення самостійно, без нашої інформації, поодинокі. В цьому й подібних випадках ми повідомляли, що земля не перебуває у власності, але тут знаходяться людські городи.
Городники поросили мене надати гарантію, що далі земля роздаватися не буде. Я не можу цього зробити, бо не є її розпорядником. Я тільки можу звернутися до ГУ і надати свої пропозиції. І я звертався до ГУ з проханням, щоб воно надало роз’яснення, люди змогли оформити городні наділи і потім не боялися, що їх хтось забере.
Я пояснив людям, що можна створити кооператив. Для створення кооперативу (навіть неприбуткового) потрібні відповідальні, віддані справі люди, які стануть директором і бухгалтером. Орендувати землю в держави можна тільки на умовах аукціону.
Також можна спробувати повернути землі в городництво. Тоді люди змогли б орендувати землю, як і раніше, без аукціонів.
Не схвалюю інший варіант – щоб по 2 га городів одержали люди, яким довіряють інші городники, та щоб вони користувалися землею, як і раніше. Бо пізніше їх спадкоємці зможуть забажати продати землю чи вигідно здати в оренду.
Городники можуть приватизувати 6 чи 10 соток городу на тих же умовах, що приватизують по 2 га. Але при цьому людина втрачає право отримати до 2 га для ОСГ. І змушена буде, якщо не належить до пільгової категорії, платити податок, це порядку 3 грн за сотку на рік. Для цього потрібно подати в ГУ заяви, копії паспортів і викопіювання з карти, де вказано розташування землі (можливо, зможе надати сільрада, якщо вела чіткий облік наділів).
Подавали заяви ще троє бажаючих. Але я пояснив ГУ своє бачення і поки що воно не надаватиме цю землю.
С. НІКОНОВ
