25 жовтня у Лохвицькому РБК відбулося святкування 100-літнього ювілею Лохвицького краєзнавчого музею імені Григорія Сковороди.
Вітання, побажання, нагороди, подарунки, пісні, танці, вірші та віртуальна мандрівка музейними залами – ось чим була насичена ювілейна гостина, яка зібрала поціновувачів Історії та Мистецтва!
«24 ИЮНЯ 1919 ГОДА… В ЛОХВИЦЕ ОРГАНИЗУЕТСЯ МУЗЕЙ!»
«Музеї – це дзеркало суспільства», «Музеї завжди були центрами збереження та популяризації історико-культурної спадщини, візитними картками держави»… Із такими істинами в сентенціях гості заходу ознайомлювалися на міні-виставці «Наші на карті світу» в холі Будинку культури, яку підготували працівники Лохвицької районної бібліотеки та художник-оформлювач краєзнавчого музею-ювіляра Володимир Дробченко. А на одному із представлених стендів – аркуш, пожовтілий від спітнілих рук вічного бігуна-Часу. На столітньому папірці таке:
«24 июня 1919 года. ВОЗЗВАНИЕ. Товарищи и граждане г. Лохвицы и уезда!.. Молодое поколение захочет узнать, чем и как жил до него народ, как страдал и как, наконец, стал свободным. Товарищи, помните, что сейчас мы можем потерять то, чего уже не сможем вернуть. Да не будет этого! Сбережём же всё, что можно.
В Лохвице организуется музей!..
Это приучит широкие массы видеть и чувствовать во многом красоту, понимать историческую ценность предметов, уважать и преклоняться перед трудом, как духовного мыслительного, так равно и физического творчества каждого человека…
Граждане! Сносите коллекции монет, металлов, минералов, если имеется, то и по одному экземпляру древних оружий, старинных книг и рукописей, письма художественного значения, открытки, старые журналы с иллюстрациями, картины, статуи, вышивки с характерными украинскими и русскими узорами, всё относящееся к истории революции и нашего края.
С нашей стороны будет принесена самая глубокая благодарность всем принявшим участие в создании музея, а нуждающиеся получат соответствующее вознаграждение за ценные предметы.
Сносите все выше-упомянутые предметы и сообщайте их местонахождение по адресу: Лохвица, Центральный бульвар, здание бывш. Общества Сельских Хозяев, 2-й этаж, комната библиотеки и музея.
За заведующего Отделом Народного Образования С. Пискун».
БІОГРАФІЯ МУЗЕЮ
Так, за сприяння голови Лохвицького повітвиконкому С. К. Луценка, засновувався музей, який спочатку розташувався на Центральному бульварі міста в Будинку лохвицького товариства сільських господарів. Для новоствореного закладу було виділено приміщення, передано меблі з колишнього земства та вітрини з націоналізованих крамниць.
Велика заслуга у створенні музею його першого завідуючого, вчителя Тимофія Яковича Крестинського (1920–1937). Його на посаді змінив кандидат у члени ВКП(б) Сафонов, звільнений з посади завгоспа Свиридівського санаторію.
Для широкого загалу музей був відкритий у вересні 1920 року. А в 1922-му, з нагоди 200-річчя від дня народження Г. Сковороди, закладу присвоїли ім`я філософа-земляка.
Спочатку музей мав статус археологічного (створений був із фондів Лохвицького реального училища, яке існувало до Жовтневої революції), згодом набув історичного і краєзнавчого. Часто йому доводилося переїжджати з місця на місце: у 1932-му музей містився у колишній нотаріальній конторі Ф. Кисловського, пізніше – у приміщенні парафіяльної школи при Благовіщенській церкві, у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці. З 1947-го і донині – розташовується в Будинку колишнього повітового з`їзду, який зведений ще в 1865 році.
До речі, в цьому приміщенні знаходилася й земська управа, а в 1920–1930-х – дитячий будинок, в 1942–1943 – гітлерівці розмістили в ньому військовополонених вірменів, з яких намагалися сформувати іноземний легіон. Згодом тут працювала фотографія та майстерня з ремонту примусів, велосипедів та побутової техніки.
Під час німецько-фашистської окупації Лохвиці експонати музею були викинуті на вулицю, та завдяки працівнику музею В. С. Шульзі частина їх була врятована від знищення. Цей вчинок було інкриміновано як співпраця з окупантами. Втрачено гармату козаків Лохвицької сотні часів Б. Хмельницького, лохвицькі листи Г. Сковороди, шаблю декабриста Якова Драгоманова…
Великою подією в 1976 році стало відкриття меморіального комплексу воїнам Південно-західного фронту в урочищі Шумейкове, який став філіалом Лохвицького краєзнавчого музею.
В наш час Лохвицький краєзнавчий музей – це відомий науково-дослідний та культурно-освітній заклад.
МУЗЕЙНА МІСТИКА
Не дарма вважається, будівлі, що стали свідками того, як змінювалося обличчя історичної епохи, як покоління людей металися в павутинні різних подій, обставин, – приховують лантух таємниць, загадок.
Приміщення, де нині розташовується музей, теж одне із таких. Декотрі лохвичани пригадують, як у 1990-х містом ходили чутки, що в ньому живе чи то привид, чи то домовий. Говорили, нібито вночі ця примара душила сторожа, який після такої оказії розрахувався.
Але щось невідоме полюбляло лоскотати нерви не тільки в нічну пору, і вдень – теж. Подейкують, що працівники музею чули ходіння, дзенькіт вітрин… Думаючи, що в залах є хтось із відвідувачів, виходили, та нікого там не заставали. Кроки нагадували солдатські, до того ж, такі містичні витівки вершилися у залі, присвяченій тематиці Другої світової війни… З часом привид перебрався на сусідню вулицю, до оселі однієї пані, яку він розважав грою на гітарі, що висіла в кімнаті на стіні… Отож, свідки минулого – не завжди німі…
ВІНШУВАННЯ СЛУЖИТЕЛІВ МУЗИ ІСТОРІЇ КЛІО
Із найщирішими побажаннями до працівників краєзнавчого музею та гостей звернулася перший заступник глави Лохвицької райдержадміністрації Ольга ПАПІРНЕНКО:
– Лохвиччина – край, який володіє безцінними музейними колекціями, як історичними, художніми, так і мистецькими. Це – національна скарбниця, що сьогодні доступна всім. І саме працівники музею нашого району щоденно відкривають це багатство своїм відвідувачам…
Зичу всім діячам музейної сфери Лохвиччини успіхів у трудовій діяльності, поповнень музейних зібрань, розширення наукових та професійних доробків, здоров’я і щастя! Нехай плоди вашої діяльності завжди будуть цікавими для людей і сприятимуть зростанню їх культурної, патріотичної свідомості, не зважаючи, якого вони покоління!..
Ольга Іванівна нагородила почесною грамотою Лохвицької РДА колектив Лохвицького краєзнавчого музею за багаторічну і плідну працю, за збереження культурної спадщини району, за вагомий внесок у поповнення музейних надбань, патріотичне виховання підростаючого покоління та з нагоди відзначення 100-літнього ювілею нашого культурно-просвітницького осередку.
До привітань долучився консультант очільника районної ради Василь СОЛОНУХА:
– Завдяки самовідданій праці тих, хто присвятив своє життя розвитку музейної справи – дбайливо зберігається і примножується спадщина рідного краю, об’єднується минуле і майбутнє, виховується почуття Прекрасного. Шановні друзі! Сердечно вітаю вас із славним ювілеєм!
Почесні грамоти від Лохвицької районної ради Василь Петрович вручив музейному доглядачу Ніні ОМЕЛЬЧЕНКО, молодшому науковому працівнику Ользі ПАЛЬЧИК, художнику-оформлювачу Володимиру ДРОБЧЕНКУ.
У вітальному слові секретар Лохвицької міської ради Тетяна ДАЦЕНКО наголосила:
– Дорогі працівники музею, краєзнавці! Від імені Лохвицького міського голови Віктора РАДЬКА, виконавчого комітету та депутатського корпусу міської ради вітаю вас із 100-річчям від дня заснування унікального культурно-просвітницького закладу! Зразки декоративно-прикладного мистецтва, колекція козацької зброї, сакральні предмети, зброя, військова техніка періоду Другої світової війни і археологічні знахідки – це тільки невелика частина експонатів краєзнавчого музею, фонди якого налічують їх більше 30 тисяч!..
Висловлюю працівникам музею щиру вдячність за натхненну діяльність і вірність професії!
Почесними грамотами міського голови Тетяна Василівна нагородила в. о. директора Лохвицького краєзнавчого музею імені Григорія Сковороди Наталію СТЕПАНЕНКО, головного зберігача фондів музею Людмилу КОЗІНУ, завідуючу основного виду діяльності музею Тамару БОРШОШ, а також колектив Лохвицького краєзнавчого музею.
Начальник відділу культури і туризму Лохвицької РДА Сергій МАРЧЕНКО теж привітав своїх колег із цією знаменною подією:
– Сьогодні Лохвицький краєзнавчий музей – один із найстаріших на Полтавщині. Щороку цей храм Історії та його філіал «Шумейкове урочище» відвідує близько 47 тисяч осіб. Святкування ювілею – це час, коли потрібно підбити підсумки і обміркувати плани на найближче майбутнє. Шановні працівники музею, робота вашого закладу порівнюється із добре функціонуючим механізмом – немов годинник із безліччю різних деталей почав збиратися музей 100 років тому, а продовжили вже наступні покоління.
Ми прагнемо робити все для того, щоб дати друге дихання музею, відкрити нову сторінку його історії, яка дозволить, використовуючи сучасні методи роботи, розвиватися і в цифровому форматі. Це – лише перші 100 років, а попереду – дуже багато справ!..
Сергій Миколайович вручив почесні грамоти відділу культури і туризму РДА завідувачу меморіального комплексу «Шумейкове урочище» В’ячеславу ГВОЗДОВСЬКОМУ та завідувачці Харківецьким народним літературно-меморіальним музеєм Архипа Тесленка Ларисі ЯКОВЕНКО.
Працівники музею отримали подарунки від Лохвицької РДА, районної ради, міської ради, відділу культури і туризму: плазмовий телевізор, приставку «Т-2», люстру, чайний сервіз.
На свято прибули почесні гості – люди, які свого часу зробили значний внесок у розвиток музею, – екс-директори Сергій ЛЕСИК і Тамара БУЛАНЕНКО, а також екс-працівники краєзнавчого закладу Валентина ЛУНІЧ, Микола ТАРАПАТА, Оксана СТРИГІНА. На згадку про ювілей вони отримали пам’ятні дарунки.
До речі, краєзнавець Сергій Васильович Лесик подарував Лохвицькому музею свою історичну працю – книгу «Лохвиця: віки і факти».
Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Віктора КУДРЯШОВА, який очолював краєзнавчий музей останні 15 років, але цієї весни нитка його життя раптово обірвалася. За словами колег, Віктор Володимирович із радістю чекав на 100-літній ювілей закладу, виношував із цього приводу багато ідей… На святі були присутні його дружина Тетяна та син Антон.
Після урочистої частини ведуча заходу та художній керівник Лохвицького РБК Валентина КУЛИК запросила глядачів на віртуальну мандрівку в часі – співробітники музею підготували відеоекскурсію залами культурно-просвітницького осередку.
Звичайно, ювілей не обійшовся без пісень і музики, яку дарували народний фольклорний колектив «Пісенне джерело», капела бандуристок «Струни серця», її керівниця Тамара ФЕДОРЕНКО читала поезії, а Ярослав ТИТАРЕНКО гумореску відомої землячки-поетеси Христини Литвиненко, ансамбль Лучанської дитячої музичної школи «Веселий дударик» грав на сопілках, які виготовив наш талановитий земляк, майстер-сопілкар знаний за кордоном Іван Козаченко. Ансамбль «Лілея», виконуючи пісню «Молодіжна», нагадав про славне ім’я та неповторну музику композитора-лохвичанина Ісаака Дунаєвського.
Директор Лохвицької дитячої музичної школи імені І. Дунаєвського Едуард ЧАВДАР та її викладач Ірина ЧАВДАР заворожили глядачів мелодією пристрасного танго. Зразковий хореографічний колектив «Вернісаж» виконав запальний гуцульський танок, а директор Лохвицького ЦДЮТ Юлія ДЕРЕВ’ЯНКО – драйвову пісню. Увінчав парад музичних вітань Андрій МАКАРЕЦЬ композицією «Більше між нами розлук не буде!».
Ліна ЯКОВЕНКО
Фото Б. Левченка
