Років у 12 я мріяла стати головним редактором такого журналу, який би цікавим був для всіх – жінок, чоловіків, дітей… Але для того, щоб видання трималося на гребені хвилі, треба відчувати настрої публіки.
Отож з нагоди Дня журналіста України, який спільнота відзначила минулої суботи, ми поспілкувалися з читачами, обмінялися думками – які ж теми найбільш цікаві, хвилюючі для них…
Також приємно відмітити, що аудиторія «Зорі» виходить за межі Лохвиччини – тепер є й ті, які чекають газету і в Чорнухинському районі, як наприклад, жителька села Пізники Тетяна ЛІТВІНЕНКО, яка, перебуваючи на заслуженому відпочинку, уподобала лохвицьку «Зорю»: «Я люблю вашу газету за насиченість інформацією! А не лише, що робить влада і хто вмер. Найбільше подобається читати привітання, подяки, людські історії. Оголошення переглядаю, от недавно дивилася, де бичків приймають…»
Катерина ЮЩЕНКО, учасниця художньої самодіяльності Харківецького СБК, Безсали:
– На даний час, я думаю, що всі теми – актуальні. Та хочеться завжди чогось позитивного, теплого, приємного. Наприклад, гарна тема кохання – жіноча половина завжди в захваті від таких історій… Вітаю із Днем журналіста!
Руслан КОРОПЕЦЬ, спеціаліст відділу освіти, культури, спорту та туризму Сенчанської ОТГ:
– У цей важкий для українців період особливо актуально висвітлювати теми, які викликають позитивні емоції, теми, які давали б надію на краще майбутнє, а також людям цікаво, що відбувається у їхній громаді, які готуються проекти, досягнення громади на місцевому та регіональному рівнях, пропозиції по працевлаштуванню.
А взагалі, головне – довіра людей!
Вітаю із професійним святом, бажаю творчого натхнення і цікавих подій!
Наталія МАСАЛИГА, приватний підприємець, Лохвиця:
– На мій погляд, цікаві статті, які спонукатимуть жителів району до турботи про природу та довкілля, адже необхідне залучення громади до екологічних проектів , таких, як чистота навколишнього середовища, насадження дерев батьками разом із дітьми, очищення криниць, джерел.
Тетяна БОГОСЛАВСЬКА, кадровик філії «Лохвицький райавтодор»:
– Мені все подобається! Можна більше друкувати корисних порад. Вони кожному потрібні, особливо молодим людям, які створюють сім’ї, починають вести власне господарство, та ще багато чого не знають. Можна і кулінарні рецепти, але такі, щоб було простіше готувати, тому що часу завжди не вистачає… Для чоловіків теж публікуйте цікаві добірки рекомендацій, аби, прочитавши їх, мужчинам хотілося щось змайструвати чи поремонтувати, але кросворди обов’язково залишіть – я їх дуже люблю!
Наталія ІВАНЕНКО, громадська активістка, Сенча:
– Впевнена, що в газетах має друкуватися і патріотична поезія, адже зараз іде війна. Не варто недооцінювати вплив віршів на суспільну свідомість. Я сама пишу на тему війни в Україні:
…На мінному полі
стоїть Україна,
Із ран її кров витікає,
З сусіднього поля
кричать москалі:
«Вкраїни на світі немає»…
Наведу приклад, була на Миргорогодщині, їхала в таксі, де із приймача лунали російськомовні пісні. Я сказала водію, щоб вимкнув радіо і почала читати вірш «Сокіл», який присвятила українським воїнам. Таксист здивувався, запитав, чи це я написала і не захотів брати гроші попри всі мої намагання залишити їх в авто!
Люди почують, якщо до них правильно доносити інформацію, ідеї. Мене дивує, як в тяжкі для країни часи, коли росіяни окупували території нашої Батьківщини, можна слухати російські пісні?!.
Наталія КАРАСЬ, продавець магазину «Продукти», Лохвиця:
– На мою думку, треба підіймати тему роботи та працевлаштування в Лохвиці, районі, адже зараз дуже багато безробітних, яким немає, де застосувати свої знання і вміння!
Друга тема, яка мене хвилює, це – навчання: яким воно буде надалі? Якщо карантин триватиме, то перед батьками постане питання, на кого залишити дітей під час роботи?
Третя тема – дозвілля у Лохвиці. Наша молодь відвідує всілякі паби, нічні клуби, де вживає алкоголь… У нашому районі вистачає підприємців, які можуть скинутися грошима аби відкрити нові спортивні заклади, побудувати басейн, кінотеатр, атракціони…
Пригадую, який був майданчик у парку Перемоги, як там каталася на оглядовому колесі, яке в народі називали «чортовим», як ходила в кінотеатр. Пам’ятаю, йшов показ нового фільму з Віктором Цоем у головній ролі «Игла». Його перегляд дозволявся особам від 18+. А я була мала, та спасибі мамі, яка переконала працівників кінотеатру, що бере мене під свою відповідальність. Тож мені вдалося насолодитися фільмом!
Антоніна ХАРЧЕНКО, завідувач току у Безсалівській дільниці ТОВ «Райз-Схід»:
– Для мене всі теми – актуальні. Особливо цікаві – новини світу, природа, кохання, життєві історії людей.
Микола ВОРОНА, пенсіонер, Лохвиця:
– Я перечитую все в «Зорі»! Виписую цю газету давно – років 20. Ще раз кажу, подобається все, новини, з яких дізнаюся про життя району. Загалом, газетою я задоволений!
Микола ПІДДУБНИЙ, пенсіонер, Піски:
– Я знайомий із «Зорею» дуже давно! В 1970-му в ній з’явилася перша моя стаття «Їх руки золотими називають!». Присвятив її колегам-жінкам, з якими працював у Лохвицькому приладобудівному заводі 12 років шліфувальником скловиробів. Їх було 37 і я один серед них. Робота ця важка, брудна, руки постійно у воді з різними порошками… Мені й захотілося підбадьорити таким чином жіночок! Потім я став майстром шліфувальної дільниці – 9 років, а далі – головою профспілкового комітету заводу – 28.
Мені подобається читати критичні статті, можна підійняти полеміку на гарячі теми – дороги і т. д., матеріали про життя в ОТГ району, загальнодержавну політику, бо канали – приватні і події подають під вигідним для їхніх власників «соусом»… А взагалі, мені подобається рідна районна газета!
Людмила ЯНКО, бухгалтер у ТОВ «Харківецьке», Лохвиця:
– Наприклад, я цікавлюся всілякою екзотикою, яка прикрашає наше життя яскравими барвами, сприяє релаксу. От завела декоративних курочок, щоб звеселяли настрій… Ще – вирощую квіти, люблю прикрашати оселю в стилі «Шевченкової хати», подвір’я садовими статуетками і т. д., тому можна було б щось про дизайн інтер’єру, обійстя…
Подобається й тема кулінарії. Хочу поділитися рецептом салату «Зять», який готую для свого улюбленого зятя!
Вам знадобиться:
Для яєчних млинців треба 4 яйця, столова ложка борошна і крохмалю, дрібка солі. Збиваємо і смажимо. Достатньо 1–2 хвилини, щоб просмажився один бік млинця, перевертаємо, і обсмажуємо інший.
Наприклад, із 4 яєць виходить 5 млинців. Потім згортаємо яєчні млинці у тугий рулет і нарізаємо ножем на смужечки по 5 мм. Перекладаємо цю «лапшу» в ємність, в яку також соломкою шаткуємо огірки – 2 шт., копчену ковбасу – 100 г, додаємо моркву по-корейськи – 100 г і заправляємо майонезом. Смачного всім!
Олександр РУЩАК, кухар, тракторист вищого розряду, Лохвиця:
– Особисто мене хвилює те, що молодь, мої однолітки ведуть безцільний спосіб життя – гуляють, вживають алкоголь, палять… Буває, запитую в знайомих: чим займаєтеся? А у відповідь чую: «Та гуляю, «розволікаюся». Дивуюся, як можна в дорослому віці «просто розвлікаться»?
Думаю, що рубрика «Батьки і діти» була б корисною. Наприклад, мами й тата могли б ділитися успішним досвідом виховання дітей. Треба привчати доньок і синів до здорового способу життя – це і спорт, і змістовне дозвілля… Людина змалку повинна ставити цілі і досягати їх.
А ще мене цікавить тема «новинки техніки», в тому числі й зарубіжні.
Василь ЛИТВИНЕНКО, пенсіонер, Свиридівка:
– Я завжди з нетерпінням чекаю на «Зорю», перечитую її повністю. Дуже подобається ця газета, з якої дізнаюся про новини району. Як сільського жителя, який працює на землі, мене цікавлять публікації про те, як краще доглядати за огородніми рослинами та садом. Хотілось би більше знати про те, чим і коли краще обробляти рослини, які хімікати використовувати – думаю, треба ширше висвітлювати господарчі поради в пресі. Дуже люблю читати замітки про долі людей, які сприймаю близько до серця.
Людмила ДОВЖЕНКО, жителька с. Венслави:
– Теми можуть бути різними, навіть найболючіші, але для мене головне – правдиві! Зараз моя душа болить за наші землі. У нас вже не можливо дістатися до лісу, із трудом – до ставочка. Навіть до цвинтаря лишили невеличку доріжку. Все позасівали. По селу стелиться ядучий сморід від гербіцидів, люди хворіють, але до цього немає нікому діла, навіть сільські ради цьому «сприяють», звичайно, за «винагороду». Ось на все це дивитися страшно і боляче. Вибачте, прорвало…
