Грудневе повітря пахне магією і дивами! А ще у багатьох виникає спокуса зазирнути у майбутнє.

Колись давно одна лохвичанка, утворивши дзеркальний коридор, намагалася у потойбічних закапелках розгледіти обличчя судженого. За що отримала ляпаса – чи то від нього, чи від Долі…Грудневе повітря пахне магією і дивами! А ще у багатьох виникає спокуса зазирнути у майбутнє. Колись давно одна лохвичанка, утворивши дзеркальний коридор, намагалася у потойбічних закапелках розгледіти обличчя судженого. За що отримала ляпаса – чи то від нього, чи від Долі…В студентські роки моя сусідка по кімнаті Марина наважилася вийти опівночі на Андрія з гуртожитку і запитала у першого зустрічного, як його звати (за повір’ям, таке ім’я матиме й майбутній чоловік). Провісником Долі виявився турок із сусіднього гуртожитку. Він теж, мабуть, вийшов «погадать», бо запитав: «Как тя завут, машя?». І не дожидаючись відповіді, іноземець схватив першокурсницю в гарячі обійми, з яких їй допоміг вирватися чи то святий Андрій, чи невимовний переляк…

Зустрічаючи святковий грудень, ми з лохвичанками назгадували цілий міх народної мудрості, звичаїв і ворожінь, адже 4 грудня Мати-Земля засинала, щоб набратися сил до Благовіщення, а натомість навідувався час розгадування майбутнього! Виявляється, у прикметах криється неабияка сила! Наприклад, моя колега Таня Бартош розповідає: «Бабуся, вийшовши на город і не побачивши на небі жодної хмарини, розвертається і йде у двір зі словами: «Сьогодні картоплю саджати не будемо – для гарного врожаю треба, щоб хмари були!»

Валентина ФЕДОРЯКА, бібліотекар Свиридівської бібліотеки:Валентина ФЕДОРЯКА, бібліотекар Свиридівської бібліотеки:

– Пам’ятаю, бабусі говорили, що не рекомендується саджати щось на вербному тижні, бо буде поганий урожай. Вважалося, що до Благовіщення Земля спить, і не гоже її тривожити.

Зінаїда ЛИТВИНЕНКО, голова ради ветеранів Свиридівки:

– Мене бабуся вчила, що не можна садити городину на Вербному тижні, бо виросте, «як верба», а плодів не діждешся. От гарбузи сійте у базарний день – тоді буде добрий урожай! Соняшники садила вечором у цілковитій тиші і при цьому нічого на городі не їла, щоб «не випили горобці» насіння. Картоплю висаджували тільки тоді, як розпуститься листя на березі. Листячко на дубі сповіщає про кінець заморозків, тож можна висаджувати теплолюбиві рослини. Коли жаби невгамовно квакають – сійте кукурудзу, вродить чимало і рясно! А горох сій у грязь і будеш князь!

Ми з дівчатами ворожили в гуртожитку, закривались у темній кімнаті, за допомогою свічки палили папір і уважно вдивлялися на химерні тіні на стіні, тлумачучи по них своє майбутнє. Писали на папірцях імена знайомих і не знайомих хлопців, один папірець повинен бути пустим. Клали їх у мішечок, струшували добре і – під подушку. Ранком, не підглядаючи, витягали один і дізнавались, як звати судженого. Пустий папірець значив, що дівчина ще не зустріла свого коханого.

Від бабусі чула, що дівчата варили вареники або пекли пиріжки, які кидали собаці. Чий першим пес ухватить, та дівчина першою піде заміж. А ще загадували бажання, виходили до порогу і кликали кота, вдивляючись, якою лапою кіт стає на поріг. Якщо правою – бажання здійсниться! Також брали велику миску, наливали в неї воду, зі шкаралупи волоського горіха робили кораблик, на нього ставили запалену свічку і пускали на воду. На краях миски приклеювали папірці з чоловічими іменами чи роками, до якого папірця кораблик пристане, так і буде звати судженого або в тому році заміж вийдеш. Ще й так можна: над мискою з водою розтоплювали віск і по утворених фігурках угадували своє майбутнє. Головна умова ворожіння – щоб уся сім’я і всі домашні тварини були ситі. Після ворожіння не можна розмовляти до ранку!

Наталія ЧАЙКА, родом із Лохвиці, бібліограф Кременчуцької ЦМБ:

– Мої рідні – з Яхників, Жабок, Шмиглів. Моя бабуся зналася не тільки на вишиванні, але на травах, навіть трохи ворожила. Як казав мій другий чоловік: «В Лохвиці всі жінки – відьми»! (сміється).

Тітка розповідала, що на Андрія ворожили, кидаючи через себе за ворота чобіт – в який бік покаже, туди дівці й заміж іти. Якщо ж не перелетів через ворота –  сидіти ще в дівках. Або на тинові по палках із зав’язаними очима гадали, чи прямий, чи кривий, чи товстий буде чоловік. Теж саме: у торбу клали палички різні (короткі, довгі, криві...) – і витягували. А ще брали шапку, картуз і навмання накидали на макогон. Якщо накинеш, то «захомутаєш» жениха і – навпаки. Також кільця різної величини накидають на палицю – гра на Андрія. Ворожать і на варениках: з начинками, з чимось гірким чи солодким, на пустих і на «пурхунах» – вареники із борошном, для сміху. Наприклад, парубок надкусив –  його обсипало борошном, такого хлопця називали  «пурхун», вареник «підказував» йому, що ще на рік залишиться без жінки.

 Дізнавалися про майбутнє за допомогою воску, який нагрівали, задумуючи собі долю і виливали в холодну воду: що побачиш, те тебе й чекає. Це мій випадок –  у мене вилився віночок і тоненька фата! На Катерини, 7 грудня, ламали гілечки вишні і ставили у воду, якщо до Андрія розквітне –  100% заміж вийдеш!

Город: садили картоплю лише тоді, коли земля вже не зліплювалась у грудку, тобто прогріта була і розсипалась. Коли зозуля закує – гарбузи, дині, кавуни. Соняшник садять, щоб горобець не бачив. У минулому році насіння було багато, а в цьому, не дотримувалися народної поради – і горобцям дістався урожай, а нам – витрішки. Забобони – забобонами, але діють.

Світлана МОРОЗ, вчителька, Заводське:

– Завжди з бабусею саджали часник на Луки – 31 жовтня, щоб уродив. Бабусі вже немає, але часник саджаю на Луки, як завжди. 

З дівчатами гадали на Андрія: у першого зустрічного ім’я питали, і чоботи через хвіртку кидали.

Ірина БІЛИК, кондитер, дієтолог, Заводське:

– Я ніколи в різні прикмети не вірила і не помічала, та все ж, весь баштан саджаю на Григорія –  6 травня. І ніколи не саджу часник навесні, оскільки існує прикмета, що це – до втрати чоловіка. Не знаю, правда це чи ні, та все ж…

Тетяна БОГОСЛАВСЬКА, кадровик філії «Лохвицький райавтодор»:

– Не можна нічого саджати у Вербний тиждень, а картоплю –  ще й по середах і суботах – буде псуватися. Коли цвіте бузина, черемха – найкращий час висаджувати картоплю, квасолю. Цвіте вишня – час сіяти кукурудзу, кріп і петрушку. Соняшники краще сіяти в суботу. При цьому не можна гризти насіння. Насіння моркви треба замочити рано вранці і сіяти обов’язково без сторонніх.  Гарбуз краще – у вівторок. Горох сійте на світанку, в кінці квітня і на початку травня. Коли берези почнуть «обтрушувати» свої сережки – пора сіяти хліб. Зацвіли нарциси – сійте редиску, капусту, салати, ревінь. Цибулю – сіянку, «тиканку» потрібно висадити до того, як заквакають жаби. Коли вони закумкали – час сіяти овес. Існує повір’я,  що горобина, калина зацвітають тоді, коли вже не буде нічних заморозків, тож пора сіяти огірки і помідори, гарбузи і кабачки. Можна пересаджувати розсаду перцю, баклажанів, томатів.

Згідно з українською традицією, на Андрія Первозванного молодь збирається разом, щоб виконати обряд «кусання Калити» – хлопці повинні, не засміявшись, верхи на кочерзі підстрибнути й відкусити шматок цього коржа. Тим, кому це вдається – доля обіцяє щасливе одруження, а не вправні йшли від калити з вимазаним сажею обличчям. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити. Як тільки звечоріло, дівчата збиралися у господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці брали наливку і солодощі. Господиня ще вдень варила компот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було дочекатися півночі, щоб наворожити собі доленьку. Цього дня не можна шити, ткати і прясти. Якщо днина видавалася холодно, але сонячною – до гарного врожаю.

Ніна ЧІБАЛІН, директор Вирішальненського сільського Будинку культури №1:

– «Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію! Спідницею волочу, бо дуже заміж хочу», – з дитинства пам’ятаю таку приказку-ворожіння.Оскільки торкнулися теми прикмет, виринули з пам’яті колоритні спогади! Клечання, яким на Трійцю прикрашаємо дім, обійстя, потрібно винести з хати в середу до схід сонця, бо як проспиш – цілий рік сонним ходитимеш. Завжди забуваю це зробити (усміхається).У 1990-х працювала у Вирішальненському Будинку культури №2, зокрема «розписувала молодих», тобто реєструвала шлюб. Завжди люди, які мали малесеньких діток, навіть немовлят, приходили з ними сюди. Адже треба, щоб дитина першим побачила весілля, а не, не дай Бог, похорон. Отож, підносили дитину до нареченої. Наречена навіть могла взяти дитину на руки. 

Якщо боїшся, що після похорону може приснитися покійник, треба потримати мертвого за ногу. Минуло майже тридцять років, а моя бабуся жодного разу мені не приснилась.

А щодо Андрія, знаю, що в цей день не тільки гадали, але й негласно дозволялися деякі безчинства з боку підлітків і парубків. Парубки знімали хвіртки і заносили на край села. Підпирали кілком двері, затикали комин або запускали в нього горобців. Особливим вважалося «вміння» затягти на хату воза. Такі ритуальні гардасування творили на подвір’ях, де були дівчата на порі. Багато цікавих обрядів зникли в радянські часи. Але моїй подрузі в кінці 80-х хвірточку таки зняли! Ходила півдня тужила, бо мати дала прочуханки. 

Щодо городини, у нашій родині є прикмети, яких дотримуємося: огірки ми садимо, коли зацвітуть абрикоси або коли почнуть квакать жаби. Гарбузи – на Юрія, а ще краще – щоб на небі хмари купами були.Наприклад, сусідка все садить по «чоловічих і жіночих» днях. Капусту, квасолю – у неділю, середу, п’ятницю. Перець, буряк – у вівторок, четвер, понеділок. І на замітку: буряковий квас треба робить у «чоловічий» день.

Наталія ОСАУЛЕНКО, Лохвиця, працює за кордоном:

– У ніч на свято Андрія дівчата перед сном говорили такі слова: «Андрію, Андрію, я тобі конопельок посію. З ким я буду пожинать, з ким я буду віку доживать?». На Покрову дівчата промовляли такі слова: «Святая Покрівонько, вкрий землю сніжком, а мене – женишком». Іще пам’ятаю, як бабуня Ївга розповідала, що перед новорічними святами дівчата кидали свій чобіт через хату – в яку сторону полетить, туди дівчина й заміж вийде.

Тамара ФЕДОРЕНКО, керівник народного ансамблю бандуристок «Струни серця» Лохвицького РБК:

– Гарбузи треба саджати, щоб ніхто не бачив. Чому? Бо це – обрядове «дійство»! (усміхається). Сіяти їх повинна та жінка в родині, у якої найбільша п’ята точка. Набивши лунки для насіння, господиня має присісти над нею і промовити: «Щоб гарбузи вродили такі, як у мене …» (п’ята точка).Щоб гарно вродила цибуля і шкідники не псували, радив мамі один знаючий студент у Зінькові, необхідно, саджаючи її, класти поряд ніж чи мати його біля себе.