Попри обмаль реклами, на гонках по бездоріжжю «Сенча Off-Road fest 2021», які відбулися на березі Сули край Сенчі 29 травня, одночасно можна було побачити до 1000 глядачів та учасників. Змагання стали справжнім святом для місцевої громади та численних гостей.
Для людини, яка жодного разу не бувала на трофі-рейді, важко описати, що тут відбувається.
За сигнальним пострілом із інтервалом у півхвилини стартує кілька автомобілів. У одному заїзді беруть участь машини одного класу – «лайт», «хард» і «квадро та багі». За 1–1,5 години вони 1–5 разів (кому як пощастить) долають трасу довжиною 2 км. Шлях пролягає по нерівних луках, заздалегідь виритих та заповнених водою ямах і навіть по дну Сули. Машини застряють у ямах, їх витягують екіпажі, охочі помічники, в тому числі й суперники – у таких ситуаціях взаємовиручка домінує над конкуренцією за перемогу.
Щоб витягуватися із ям, машини обладнані тросами з електричними лебідками. Буває, під час витягування рвуться призначені для цього троси, ламаються дерева, до яких троси закріплюють. Деякі машини витягують за кілька хвилин, деякі – годинами, при цьому в болоті бовтаються екіпажі та помічники. Тих, кому не вдається виборсатися самостійно, витягують трактором.За всім цим спостерігає оманда рятувальників, до пожежної машини дехто навіть примудряється чіпляти трос і виїжджати з річки.
Натовп глядачів-уболівальників переміщується від перешкоди до перешкоди. Тут люди різного віку: від тих, хто щойно навчився ходити до пенсіонерів. На машини спрямовані десятки об’єктивів смартфонів, відеокамер, фотоапаратів і навіть дрона. Над водою в калюжах стелиться дим від моторів, які, здається, працюють далеко за межами своїх можливостей. Глядачі в моменти подолання особливо складних перешкод захоплено аплодують, кричать, верещать, дмуть у дудки для футбольних уболівальників. Іноді на глядачів та фотографів летять бризки багна. Але тут його сприймають як символ свята.
Дехто вважає, що такі трофі-рейди завдають шкоди природі. Ми задали це питання кільком гонщикам і навіть сільському голові. Всі вважають, що шкода мінімальна і природа відновиться. Викопані бульдозером перешкоди легко розрівняти, витолочена трава виросте знову. Було поламано кілька молодих верб, за які чіпляли троси. Такі дерева виростуть за 3–4 роки.У заїзді класу «лайт» узяли участь 10 екіпажів із водія та штурмана, у класі «хард» – 5 екіпажів, у класі «квадро і багі» – 5 учасників.
Серед учасників найбільше представників різних міст Полтавщини, Чернігівщини і Сумщини. З-поміж наших земляків особливо відзначилися Костянтин Демиденко і Андрій Дейнека із Заводського (І місце в номінації «лайт»), лохвичанин Ростислав Різник (1 місце у номінації «квадро і багі»).
Афіші та оголошення гонщикам не потрібні, всі вони спілкуються у соцмережах. Плата за участь символічна – 200 грн. Витрачаються всі по-різному: хто тільки на бензин, а кому й мотор доводиться міняти. Хто їде на змагання своїм ходом, кому доводиться везти гоночні машини на вантажівках.
– Із захопленням дивлюся на чоловіків, які рвуть жили на межі людських можливостей, у крові яких кипить адреналін, – говорить Світлана із Заводського, дружина гонщика. – Думаю, в екстремальних умовах у чоловіків виробляються саме ті феромони, які нас приваблюють. Активно підтримуємо чоловіків, які присвячують свої здобутки нам. Усе, що відбувається на таких змаганнях – дуже круто, дуже класно. Ми беремо участь у різних «покатушках», наприклад, 9 травня купили квітів і відвідали Шумейкове та низку пам’ятників нашим захисникам і прикордонникам. Доки чоловіки гомонять про техніку та інші аспекти свого захоплення, ми, дружини, спілкуємося по-своєму. Так подружилися, що свідки зустрічі думають, нібито ми знайомі багато років чи навіть куми.
Коли змагалися квадроциклісти, водії класу «хард» лагодили техніку.
– На своєму джипі «Черокі» вже втретє беру участь у рейдах на Лохвиччині, – розповідає Володимир Колісник із Миргорода. – Машина допрацьована відповідно: кузов піднімається (це називається «ліфт»), установлені лебідка, шипована гума. Звісно, щоб добре підготовити машину, треба вкласти багато грошей. На повністю «заряджених» машинах не можна їздити по звичайних дорогах. Моя ж – трудівниця. Дома в мене будівництво, тож виконує всі функції. Досить лише помити після змагань і почепити дзеркало, яке ми відбили сьогодні, поміняти патрубок, який лопнув. Жодні змагання не проходять легко, щоб після них можна було приїхати й відпочивати. Машина – це «конструктор», із яким постійно треба щось робити.
Беру участь у змаганнях, коли є фінансові можливості. Минулої неділі були у Прилуках. У наступні два тижні також будуть змагання неподалік, але все охопити неможливо. Тільки заправити машину досить накладно.Сім’я по-різному сприймає моє захоплення, але треба розуміти: кожен чоловік має хобі. Рибалка, полювання чи шахи – все потребує часу і коштів. І це в будь-якому разі краще, ніж пиятика чи лежання перед екраном.
– На призове місце не претендуємо – машина «напилася води» і заглухла, – говорять Євген і Олег Ляшенки з Новооріхівки Лубенського району, їздять на «Міцубісі Л-200». – Можливо, через вихлопну трубу, адже повітря засмоктується на рівні даху.
– Якби порахував, скільки часу й сил займає підготовка, мабуть, страшно було б, – посміхається Андрій Данилейко на прізвисько Козак, долає трасу на джипі, схожому на «бобік», під прапором м. Хорола; під час церемонії нагородження отримав найбільше з-поміж усіх учасників грамот і призів. – Машину для змагань треба трохи підняти, обрізати, взути у хорошу гуму. Але якщо руки ростуть звідки треба – усе вдається. Можна було б замість цього посидіти й пива попити, але ж скільки задоволення!
Сьогоднішні змагання пройшли на високому рівні, перешкод було багато і всі складні.
Розважали публіку 2 веселі рок-гурти із Гадяча: CRAZYYY COMPANY та ІНШІ. Першу команду, яка виконує ска-панк із використанням духової секції, не раз чули наживо лохвичани. Основу репертуару складають чужі пісні. Друга – троє учасників першої зі власним репертуаром, теж близьким до панку.
Біля сцени розкинулося кілька пересувних кафе, де не лише продавали готові смаколики, а й готували різноманітні страви на відкритому вогні. Для дітлахів привезли батути.
Доки грає «божевільна компанія», організатори підписують грамоти. І ось настає урочиста мить. Першими з рук Івана Малахова та Романа Портяного грамоти отримують найактивніші учасники підготовки свята: сільська рада Сенчанської ТГ, пожежно-рятувальна частина, бульдозерист Микола Юрченко, який викопав перешкоди, тракторист Сергій Гаркуша, який витягував машини з калабані, завідувач БК Валерій Пересада, який забезпечив захід сценою і звуком. Слова вдячності звучали на адресу величезної кількості людей, які готували територію і трасу, особливо працівників комунального підприємства «Паросток» і його директора Володимира Захарченка. Найгучніше аплодували головним організаторам – Роману й Івану.
Грамотами нагородили не лише переможців і призерів, а й наймолодших учасників, тих, у кого поламався автомобіль. Низка нагород – за жагу до перемоги. Переможці та призери у трьох номінаціях отримали, крім грамот, іще й цінні для автомобілістів призи – від великих і зручних гайкових ключів до додаткових фар і підйомних пристроїв.
– Організацію ми розпочали за 2 місяці, – ділиться враженнями Роман Портяний. – Треба було домовитися з усіма – від спонсорів до сільради й пожежників. Найважче було в останні 2 дні перед гонками.
Спасибі всім, хто став спонсором і працював для цього свята безкоштовно. Наступного року плануємо залучити більше спонсорів, нині ж нам допомогли найбільше Сенчанська сільська рада, КП «Паросток», фірма «Окошко».
С. НІКОНОВ
Фото О. Горященка і автора
