Державне підприємство Лохвицький спиртокомбінат (м. Заводське) вже близько 15 років не випускає ніякої продукції. Працює там лише охорона, майно поступово руйнується, борг за оренду землі збільшується. У «Фейсбуці» заводчани обговорюють тему продажу (приватизації) підприємства, сподіваються, що його придбає інвестор, який запустить виробництво, дасть роботу, активізує життя міста над Сулою.
Як повідомляють сайти privatization.gov.ua та prozorro.sale, продажу підлягає єдиний майновий комплекс державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат». Майно державного підприємства становлять виробничі та невиробничі будівлі та споруди, будівлі соціальної сфери, об’єкти інженерної інфраструктури, автотранспорт. Для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд видані Державні акти на право постійного користування 5 земельними ділянками загальною площею 19,7179 га. Основна діяльність підприємства (в минулому) – 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.Приватизація відбувається згідно з Наказом Фонду державного майна України від 13 серпня 2021 року та згідно з Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 18 липня 2021 року.До переліку об’єктів майнового комплексу входять головний корпус, заводоуправління, Будинок культури, будівля аміачної, будівля котельні, будівля гаража, будівля медпр.нов, будівля перекаточної, будівля РСУ, будівля СТО, будівля ТЕЦ, вагова будка, вентиляторна, водокачка, вуглекислотний цех, гліцериновий цех, готель, тепловозне депо, дріжджовий цех, кислотна станція, майстерня та комори ЖКО, мехмайстерня, насосна станція, погріб для ПММ, прохідна, склад для обладнання, спиртосховище, теплиця, центральний склад, цех упарювання барди.
«Покупець знайдеться, якщо влада Заводської громади піде назустріч»
На privatization.gov.ua зазначено: ОЧІКУЄТЬСЯ АУКЦІОН. Тобто на даний час торги ще не почалися.
Деталями ми поцікавилися у керівника спиртокомбінату Юрія Шершня.
– На «prozorro» спиртокомбінат то з’являється, то зникає вже більше року, – пояснює Юрій Сергійович. – Мене орієнтують, що продавати треба. Багато перспективних покупців приїжджало подивитися. Я звертав увагу на те, що територія заводу – майже 20 га. А покупці розповіли, що зараз у продажу є не набагато менш потужні підприємства розміром як половина стандартної п’ятиповерхівки. Такий спиртозавод монтують «під ключ» і коштує він порядку 50 млн грн. А в нас – старе обладнання, яке вигідніше замінити, ніж відновити. І сума боргів навіть більша. До того ж, продається тільки майно. Не зберігається його «прив’язка» ні до землі, ні до дозвільних документів. Тобто покупець отримає будівлі й те, що залишилось від обладнання. А документи на землю доведеться оформляти заново. Якби продавався контрольний пакет акцій підприємства, майно б дісталося новому власнику із земельними ділянками. Покупцю потрібно все оформити, сплатити борги, відновити виробництво й отримати прибуток. Таким чином, усі затрати доведеться помножити на два.Гадаю, покупець знайдеться, якщо міськрада Заводського з ентузіазмом піде назустріч. Мені доводилося зустрічатися з місцевою владою в інших містах, де знайомі хотіли розпочати бізнес. Приїхали в міськраду, а там – одна людина. Вона телефонує меру і повідомляє, що ми хочемо. Він призначає зустріч за півгодини, береться дати дозволи й оформити необхідні документи найближчим часом. Увесь процес потім відбувається швидко і злагоджено. На жаль, у Заводському так поки що не виходить. У «Фейсбуці» пишуть, що міський голова перешкоджає приватизації. Насправді не перешкоджає, але поки що й не допомагає. Перш ніж збирати податки, треба дати виробництву вирости, закріпитися.Орієнтовна стартова ціна майнового комплексу ЛСК складе 10–12 млн. грн. Борги підприємства – порядку 50 тис. грн.
Одну з будівель ЛСК намагалася оформити Заводська міськрада
Як повідомили в Полтавській обласній прокуратурі наприкінці жовтня минулого року, Заводська міськрада незаконно оформила право власності на будівлю вартістю понад п’ять млн грн. Це держмайно, яке перебувало на балансі «Лохвицького спиртового комбінату». Йдеться про роздягальню спортивного майданчика вартістю 5,6 млн грн. Прокуратура встановила, що Фонд державного майна України не приймав рішення щодо передачі будівлі у власність міськради. Господарський суд Полтавської області задовольнив позов Миргородської окружної прокуратури щодо визнання незаконним рішення Заводської міської ради про оформлення права власності на роздягальню спортмайданчика.Припускаю, роздягальня знадобилася міській раді, щоб зробити в ній ремонт. Якщо будівля не належить громаді, то виділення бюджетних коштів на це – злочин. Хоча й використовують роздягальню спортсмени Заводського та гості. І створити для них належні умови необхідно.
Процвітаюче підприємство занепало 98-гоЗгадки про Лохвицький спиртокомбінат нині вже відійшли в категорію ностальгійних спогадів. Бо відтоді, як перестали тут випускати спирт, дріжджі, цілу лінійку горілки та інших спиртних напоїв, виросло вже нове покоління. Пляшка горілки «Чумацький шлях» або бальзаму «Чари діброви» – вже колекційна рідкість. Можливо, в когось іще зберігся в чистому вигляді червонозаводський спирт. Утім, попри ностальгію, напої з нього виходять не надто якісні, бо спирт містить багато домішок і після його вживання похмілля гарантоване. Від похмілля порятує хіба що додаткова очистка спирту.Всю історію підприємства в одній статті згадати неможливо, але деякі віхи самі згадуються.У 90-х прості люди живуть якщо не бідно, то скромно. А спиртокомбінат процвітає. Навіть у харківських кіосках продається горілка ЛСК у 100-грамових пластикових склянках під фольгою. Спиртові дріжджі користуються неабияким попитом, чимало заводчан виживає, заробляючи на їх перепродажі.У 2000-х усе більше спирту використовують для виробництва напоїв, розширюється асортимент, зростає якість. Але до 2008-го назріла критична ситуація. 31 березня 2008 року працівники, які по 7 місяців не отримували зарплату, перекрили трасу в Млинах. Тодішній директор Бондаренко казав: «Виращівают картошку – зачєм ім дєньгі?» Кажуть, керівництво комбінату розкрадало спирт цистернами. Працівником довелося розраховуватись за згодою сторін, щоб отримувати допомогу як безробітним.2009 року на ЛСК встановлюють додаткове обладнання і з давальницької сировини кілька тижнів випускають паливо «БІО-100». Але потім виникали проблеми з додатковим переобладнанням, із сировиною. Складалося враження, що виробництво біопалива комусь (ясна справа – тому, хто має стосунок до ринку пального) дуже невигідне. Були рейдерські атаки зі спробами забрати майно з території ЛСК.Відтоді виробництво так і не вдалося знову запустити. І борги спиртокомбінат частково віддавав тільки завдяки продажу майна. Розмови про приватизацію підприємства точилися з тих пір. Можливо, якби вона відбулася одразу, ЛСК продовжив би існування в приблизно тому ж вигляді, як на момент завершення випуску «БІО-100»…
С. НІКОНОВ