1 червня у Лохвицькому міському Будинку культури відбувся фестиваль дитячої творчості «Алло, ми шукаємо таланти!» Його організатором став міський Центр дитячої та юнацької творчості. Це вже другий такий фестиваль, проведений під егідою ЦДЮТ.

А ще це – своєрідний підсумок роботи цього важливого для громади позашкільного закладу за навчальний рік. Тож чим живе Лохвицький ЦДЮТ, про миттєвості фестивалю та і загалом про позашкілля у цей непростий час ми поговорили з директором закладу Юлією Дерев’янко і культорганізатором Наталією Захаровою. Вони співзвучно, як і в їхньому вокальному дуеті «Вишиванка», поділилися своїми думками, органічно доповнюючи одна одну.

– Назва фестивалю «Алло, ми шукаємо таланти!» – це назва колись популярної телевізійної передачі. Чому обрали саме її?

– Хтось може дорікнути нас у плагіаті, але насправді це не так. Суть нашого фестивалю в тому, що ми не просто шукаємо таланти, а вони в нас уже є, ми їх знайшли, і ми їх пропагуємо, розвиваємо далі. І нинішній фестиваль іще раз продемонстрував, що ми об’єднуємо творчих дітей.

– Ви розділяєте їх за віковими категоріями?

– Ні. Це фестиваль для всіх вікових категорій, для всіх освітніх і позашкільних закладів Лохвицької громади. Розділяємо учасників лише по номінаціях.

Цього року вони були такі: вокальне, хореографічне, образотворче, театральне, декоративно-ужиткове мистецтво.

– Скількох учасників об’єднав цьогорічний фестиваль?

– Більше 200. Було 46 виступів у різних жанрах. Це вдвічі більше, ніж на першому такому фестивалі.

– Свої таланти демонстрували тільки гуртківці ЦДЮТ?

– Не тільки. У фестивалі залюбки взяли участь талановиті учні усіх трьох Лохвицьких шкіл, Гирявоісковецької, Лучанської, Токарівської, Безсалівської загальноосвітніх шкіл, Млинівської й Васильківської філій Лохвицької гімназії № 1.

Більше того, до нас долучилися юні артисти з інших громад. Зокрема, з Гільців Чорнухинської громади приїхав ансамбль ложкарів «Мрія», а з Сенчанської громади свій талант продемонстрували вихованці циркової студії та хореографічного гуртка місцевого ЦДЮТ.

Жоден учасник фестивалю не залишився обділений увагою. Всі діти були нагороджені сертифікатами відповідно до номінацій, а керівники гуртків – подяками Лохвицького ЦДЮТ.

– У фойє Будинку культури на фестивалі була чудова виставка і малюнків, і виробів декоративно-ужиткового мистецтва, що тішила око й демонструвала талановитість наших дітей…

– Так. На цій виставці були роботи не тільки наших вихованців, а й з інших шкіл громади. І там справді було багато талановитих речей.

– Одну з них Ви, до речі, подарували міському голові Віктору Радьку.

– Віктор Іванович був на нашому фестивалі. На згадку йому ми подарували оригінальну картину «Ангел Полтавщини».

– А в чому її оригінальність?

– Там складна техніка виконання. З різнокольорових джгутів паперу викладається малюнок. Техніка абсолютно нова. Ідея її втілення належить керівнику нашого гуртка Вікторії Мироненко. Вона до нас приїхала, до речі, з розбомбленого Покровська.

– Проведення такого масштабного фестивалю – це, можна сказати, своєрідний підсумок роботи Лохвицького ЦДЮТ за навчальний рік…

– Це дійсно так. Перший фестиваль, що відбувся у ЦДЮТ торік, у нас був приурочений Міжнародному дню захисту дітей. Тепер це свято перенесли на осінь.

Однак дату проведення заходу ми вирішили залишити сталою. Це і початок літа, і канікули, і завершення навчального року.

– Скільки дітей навчаються у Лохвицькому центрі дитячої і юнацької творчості?

– Більше 500. Але наші педагоги вчать прекрасному не лише в гуртках центру, а й працюють із дітьми у всіх загальноосвітніх закладах міста у групах продовженого дня. Для зручності ми вчимо декоративно-ужиткового мистецтва.

– Скільки педагогів налічується в центрі?

– Загалом 13. Але зараз склад зменшився мало не на половину. Бо у нас двоє керівничок перебувають у декретних відпустках, іще двоє служать у ЗСУ. Є також два сумісники.

– ЦДЮТ фінансують із бюджету міської ради. Чи всі потреби закладу покриті?

– Зважаючи, що країна живе в умовах військового стану, то все необхідне для роботи у нас є.

Також нас дуже підтримують батьки наших вихованців – чи то пошиття костюмів, чи придбання якогось реквізиту, чи поїздки… Та й самі керівники гуртків стають часто спонсорами.

Але все це другорядне на тлі постійних повітряних тривог, що дошкуляють нашій роботі. Діти приходять навчатися на годину, на півтори години, а тут – тривога, тож доводиться перечікувати, або й переносити заняття. Так уже хочеться перемоги і довгоочікуваного миру.

– Через війну вихованці ЦДЮТ беруть участь у різних конкурсах, як правило, дистанційно…

– На жаль, так. Хоча ніякі технічні засоби не замінять безпосереднього живого спілкування. Фестиваль «Алло, ми шукаємо таланти!» ще раз продемонстрував як діти цього хочуть. Вони спілкуються між собою, обмінюються досвідом, підтримують одне одного, вони бачать, хто і чим живе у творчості.

– Цікаво, чи в подальшому дорослому житті ваші вихованці продовжують займатися, розвивати мистецтво, якому навчилися у ЦДЮТ?

– Є такі діти. Їх, звісно, небагато. Але своє захоплення вони розвивають і здобувають різноманітні нагороди, як, приміром, Іванна Коверга.

– Діти розвиваються, це, мабуть, спонукає і вас, педагогів до саморозвитку.

– Це правда. Якщо дитині не цікаво, вона до нас не прийде. Тому ми теж у постійному пошуку.

Протягом цього навчального року, кожен місяць кожен педагог провів свій майстер-клас для решти своїх колег. Адже одні танцюють, інші – співають, малюють і т. д. І ми для себе збагнули, як це цікаво – спробувати себе у різних жанрах, опанувати щось нове і врешті запропонувати це і своїм вихованцям.

Це було так повчально, що ми обов’язково продовжимо цю практику і наступного навчального року. Адже творчі люди мають бути завжди у пошуку нових ідей і задумів…