Як приклад можна навести цей сезон. Дві команди Лохвицької гімназії № 1 представляли Миргородський район у змаганнях із волейболу серед дівчат. Одна команда дівчат 9–11 класів, а інша – 5–9 класів. Дуже здібні дівчатка, з хорошими наставниками, грали на рівних з сильними суперниками, гідно представляли район, але трішки не пощастило. Молодші «Борсуки» (таку назву носять команди) – другі, а старші «Борсуки» – треті.
Веду до того, що якби хоч одна з цих команд виграла обласний етап, то відразу дві команди з Лохвицької громади представляли б наш край на Всеукраїнському етапі. Бо право виступити там виборола команда «Чорний гриф» із Лохвицької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 з футболу серед юнаків 9–11 класів. І це трапилося вперше!
Про те, як команда долала шлях до головного фіналу, розповів учитель фізичної культури даного навчального закладу Олександр Шульга. Він, як і його колега по школі Вадим Репецький, є одним із фундаторів цього успіху.
– Олександре Володимировичу, давайте пригадаємо, як усе розпочиналося…
– Перший етап змагань «Пліч-о-пліч» відбувся на нашому шкільному майданчику, де мали визначити кращу шкільну команду Лохвицької громади. Якраз у фіналі зібралися команди всіх трьох шкіл міста. Напруженою у нас була гра з гімназистами, але і їх, і команду з третьої школи ми перемогли.
Наступний етап – районний. Проходив він у Миргороді. Наші хлопці не залишили жодних шансів шкільним колективам Гадяцького опорного ліцею імені Лесі Українки, Миргородського ліцею, Заводського ліцею № 2. Таким чином нам випало захищати честь Миргородського району на обласному етапі. А значить тут ще сильніші команди і напруга тільки зростає. Так у підсумку і вийшло.
На шляху до фіналу ми обіграли команду Полтавського ліцею з рахунком 4:2 в першій грі. І цей рахунок нам дуже допоміг.
– Чому?
– Бо команда Козельщинського ліцею (дуже сильна команда, зауважу) теж обіграла полтавчан тільки з рахунком 3:1. А наша очна гра з Козельщиною завершилася унічию – 2:2. Однак за рахунок більшої кількості голів ми вийшли до фіналу, де зустрілися з командою Оржицької ЗОШ І–ІІІ ступенів імені І. Франка.
Суперники були гідні один одного. Основний час так і не виявив переможця, нічия – 1:1. Все мали вирішити пенальті, а це завжди лотерея. Але фортуна знову була на нашому боці – наші хлопці забили два пенальті з трьох, а суперники – лише один. Ми у Всеукраїнському фіналі!
– Коли він відбудеться?
– Ще невідомо. Можливо, наприкінці червня, коли учні складуть Національний мультипредметний тест.
– До речі, команда другої школи ще торік могла досягти такого успіху. Чи не так?
– Так, але тоді ми програли у фіналі команді з Полтави. Але цього року, буду відвертим, у нас підібрався дуже сильний склад.
– Це ж Ваша заслуга?
– Ні, ні. Це заслуга Олександра Харченка, тренера Лохвицької КДЮСШ. А тепер іще й Богдана Яцюка,також тренера спортшколи. У Олександра Михайловича діти займаються ще змалечку.
Моє завдання, як і колеги Вадима Івановича Репецького, направити хлопців туди куди треба.
– Хто складає основу шкільної команди?
– У нас кістяк сталий, яким ми грали на всіх етапах змагань. За команду грають п’ять випускників-одинадцятикласників. Основний воротар – Владислав Овсяник, запасний – Валерій Филь. У захисті грає В’ячеслав Овсяник. Зі Владиславом вони – брати-двійнята. До речі, їх дід, Юрій Астапов, свого часу добре грав за лохвицьку «Сулу».
Із одинадцятикласників честь нашої команди захищають також нападник Максим Кудеря і захисник Денис Репецький. Денис дуже гарно влився в нашу команду. Його родина перебралася в Лохвицю із Слов’янська, де Денис вісім років займався футболом у місцевій спортивній школі.
Далі маємо п’ятірку десятикласників. Це – Гліб Терно, Назар Койло, Данило Радіонов, Давід Кольчевський та Данило Юхно. Думаю, ці хлопці складуть основу шкільної команди і наступного навчального року.
– Що ж, Олександре Володимировичу, вже те, що команда Лохвицької другої школи у Всеукраїнському фіналі – це успіх.
Бажаємо тепер гідно представити Полтавщину на цих змаганнях і хай фортуна завжди буде на боці вашої команди!
– Для нас, звісно, це дуже відповідально, але я вірю в команду, в її характер. Будемо боротися…