Людська пам’ять… Цупка, вічна, істинна. Вона тримає в собі не лише ореол сьогодення, а й осколки минувшини, що особливо цінно з огляду нашої непростої історії. Голод 33-го – в її переліку. Пригадую, як відразу після школи, у 1975 році, привелося побувати в одній сім’ї, що мешкала у доволі давньому за віком будинку на Подолі у Полтаві. І зараз перед очима високий на зріст, лисий, як Котовський, господар того дому. Але не це так врізалося в пам’ять, як його майже посинілі, опухлі ноги, які він безперестану грів у гарячій воді.

Є герої, які вмонтовуються тільки в ту епоху, в яку вони живуть. Є герої, які залишаються і в прийдешніх поколіннях. Довженко належить саме до таких… «Півстоліття полум’яного життя в мистецтві, в житті мистецтва, в житті народу – це героїзм», – І. Козловський.

25 листопада з нагоди 83-ї річниці Голодомору 1932–1933 років відбувся траурний мітинг на Покровському кладовищі в Лохвиці.

У районному Будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства. У залі зібралися представники  всіх сільськогосподарських підприємств району, лідери виробництва.

До чергової частини Лохвицького відділу поліції надійшло повідомлення від чергової медсестри центральної місцевої лікарні, про те що за медичною допомогою звернувся 41-річний житель села Вирішальне Лохвицького району.