У нашому інтерв’ю із Вікторією ЖИТНЬОЮ ви дізнаєтеся про її шлях із Харкова у Лохвицю, яку вона знає вже 15 років, а також про особливості професії подолога, що тільки набирає обертів в Україні.

Вважається, що людина може адаптуватися до будь-яких обставин і навчитися чого-завгодно, навіть відчувати запах війни… Про це ми поговорили із Вітою БАЙДИК – практичним психологом, викладачкою і двічі переміщеною особою із Луганщини.

Народний дім (Лохвиця) – Лохвицький районний Будинок культури – Полтавська обласна філармонія – Національний цирк України (Київ) – життєвий і творчий курс, узятий нашим багатогранним земляком Олександром КУЗЬМЕНКОМ на культурних просторах України!

Про культурні діла на селі, їхній сенс, потрібність для інших – говоримо із директором Світланою КИБКАЛО, художнім керівником Анатолієм КИБКАЛОМ та учасниками народної самодіяльності Токарівського сільського Будинку культури. А також про те, як жага творити підганяє в господарських справах!

Нова ініціатива у Сенчанській територіальній громаді – вирощування лікарських рослин для додаткових коштів…

Поточні ремонти доріг у Сенчі, Вирішальному, Корсунівці,  Жданах…

Доля Яблунівського СБК… 

Вагома підтримка медичним закладам: новий УЗД-апарат для безкоштовного обстеження жителів громади…

Будівництво стадіону… Розробка туристичного маршруту… Реконструкція бою в Шумейковому… 

Про це та інші важливі напрацювання розповіла голова Сенчанської територіальної громади Наталія СЛІПУХОВА.

День Валентина – ще один привід замислитися про таке глибоке і багатогранне почуття, як кохання! У нашій бесіді – герої діляться власним досвідом та баченням через призму своєї сфери діяльності. Тож, дорогі читачі, тут ви знайдете цікаві життєві історії і корисні лайфхаки!

23 січня Указом Президента України №24/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України» тренерові-викладачу Лохвицької комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, президенту клубу із кіокушинкай карате імені Олександра Кріптова, Заслуженому тренеру України, тренеру дорослої збірної України по карате Володимиру ПРЯДЦІ присвоєно почесне звання Заслуженого працівника фізичної культури і спорту України!

21 грудня творча група Зразкового аматорського хореографічного колективу «Вернісаж» Лохвицької дитячої музичної школи імені Ісаака Дунаєвського здобула Гран-прі у дистанційному Міжнародному фестивалі-конкурсі «Святковий передзвін», який відбувся в Харкові!

Як  лише однією постановкою юні танцюристи змогли передати загальний настрій всієї країни і як загартовувати їх на перемогу під час карантину – у нашому інтерв’ю із викладачкою хореографії Лохвицького музичного закладу Ольгою ЙОВЖІЙ

«… – Сану не зречуся, церкви не залишу, – відповів спокійно, але твердо отець Іоанн.

– Тоді забирайтеся подалі від моїх очей, – сердито кинув чиновник.

З неабиякими труднощами вдалося одержати дозвіл на перереєстрацію парафії і відкриття молитовного будинку на далекій околиці Лохвиці – Ґудзюрині…», – цитати зі статті Георгія Шибанова «Подвижництво пастиря», 1999.

Про те, як самовіддано виконував свою місію благочинний Лохвицького і Чорнухинського районів, митрофорний протоієрей Іоанн ТЕРКУН – у наступних номерах «Зорі». А в даній статті дізнаємося, яким же був Дім молитви на окраїні Лохвиці? До вашої уваги спогади архімандрита КРЕМЕНЧУЦЬКОГО АВАКУМА, надані лохвичанином Анатолієм КРИВОШЕЄМ.

Грудневе повітря пахне магією і дивами! А ще у багатьох виникає спокуса зазирнути у майбутнє.

Колись давно одна лохвичанка, утворивши дзеркальний коридор, намагалася у потойбічних закапелках розгледіти обличчя судженого. За що отримала ляпаса – чи то від нього, чи від Долі…Грудневе повітря пахне магією і дивами! А ще у багатьох виникає спокуса зазирнути у майбутнє. Колись давно одна лохвичанка, утворивши дзеркальний коридор, намагалася у потойбічних закапелках розгледіти обличчя судженого. За що отримала ляпаса – чи то від нього, чи від Долі…В студентські роки моя сусідка по кімнаті Марина наважилася вийти опівночі на Андрія з гуртожитку і запитала у першого зустрічного, як його звати (за повір’ям, таке ім’я матиме й майбутній чоловік). Провісником Долі виявився турок із сусіднього гуртожитку. Він теж, мабуть, вийшов «погадать», бо запитав: «Как тя завут, машя?». І не дожидаючись відповіді, іноземець схватив першокурсницю в гарячі обійми, з яких їй допоміг вирватися чи то святий Андрій, чи невимовний переляк…

Зустрічаючи святковий грудень, ми з лохвичанками назгадували цілий міх народної мудрості, звичаїв і ворожінь, адже 4 грудня Мати-Земля засинала, щоб набратися сил до Благовіщення, а натомість навідувався час розгадування майбутнього! Виявляється, у прикметах криється неабияка сила! Наприклад, моя колега Таня Бартош розповідає: «Бабуся, вийшовши на город і не побачивши на небі жодної хмарини, розвертається і йде у двір зі словами: «Сьогодні картоплю саджати не будемо – для гарного врожаю треба, щоб хмари були!»