Непересічна подія у козацьких Токарях

У четвер, 23 листопада, Лохвицький район відвідав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Побував він на Сенчанському нафто-газовому конденсантному родовищі, зокрема, на щойно запущеній в роботу свердловині №354. На ній приступили до буріння в листопаді цього року і мають завершити роботи через 112 днів.

Завершилась панахида на Хрулівському цвинтарі, де минулої середи провели в останню путь солдата-розвідника Збройних Сил України Миколи Миколайовича Ларіна, який загинув в бою з кремлівськими найманцями 16 жовтня 2017 року поблизу селища Крута Балка Ясинуватського району Донецької області.

Нещодавно підійшло до завершення реформування Держпродспоживслужби. Начальником районного управління призначено Олександра Васильовича Іванину. Саме з ним ми і ведемо сьогодні розмову про новостворену службу, коло її обов’язків і повноважень.

Про трагічні події вересня 1941 року, що відбулися в урочищі Шумейкове, написана не одна стаття і видана книга. Навіть офіційно окреслено число загиблих – в межах 800 чоловік. Щовесни і щоосені тут відбуваються заходи по вшануванню полеглих у тому нерівному бою з фашистськими окупантами. Меморіальний комплекс постійно відвідують сотні туристів. Все це так. Але є й інше.

Лохвичан же безумовно цікавить те, як це реформування безпосередньо відобразиться на їхніх стосунках із медичними закладами. Чи вдасться їх зберегти у тій мережі, що є нині? Як зміняться підходи у стосунках лікар – пацієнт? Що нам взагалі очікувати від медичних реформ?

Йому виповнилося лише 25 (!) років, але вони насичені такими яскравими і зразковими моментами, яких декому бракує за все довге буття.

Лохвицький район останнім часом знову «на слуху». Жвава дискусія у мережі Інтернет, полярні думки у приватних розмовах пересічних лохвичан і куди ж ти дінешся від сарафанного «БіБіСі» (баба бабі сказала) – лише посилюють актуальність теми.  А причиною всього цього є лише ідея створення Лохвицького національного природного парку. Що він собою представляє, яку користь чи шкоду принесе – кожен трактує на свій розсуд, виходячи з власного розуміння чи зацікавленості, а подекуди – й через упередженість та необізнаність. Тож спробую і сам вникнути у суть теми, бо порозмірковувати є про що. А розглядати ситуацію лише в контексті конфлікту – значить звужувати суть проблеми. А вона лежить на поверхні, коли мова йде про збереження природи.

Минулого року у господарствах, що обробляють землю у Харківцях, Гаївщині, Бербеницях, змінилося не тільки керівництво, а й безпосередньо їх власники. Що змінилося з їх приходом? Яку стратегію діяльності вони сповідують? На яку перспективу розраховують? Про це ми вели мову з директором ТОВ «Гаївщина Агро», ТОВ «Стоколос» Анатолієм Петровичем Заславцем та директором ТОВ «Харківецьке» Олегом Юрійовичем Карабкою. З їхньої спільної відповіді й викристалізувалася картина господарської діяльності цих господарств у складі холдингу.

Якраз напередодні Нового року у козацькому селі Хрулі відбулася вікопомна подія. Тут з’явився храм Божий. І хай він невеликий за розмірами, свого роду капличка, але в цьому освяченому приміщенні можна здійснити всі церковні таїнства.