Ми сьогодні тішимося, що до 700-річного ювілею древньої Лохвиці випущено пам’ятну монету. Між тим її поява – каскад і випадковостей, і закономірностей у підсумку. Про це поділився із читачами «Зорі» вчитель Лохвицької гімназії №1 Олександр Васильович Красношапка. Саме він виніс ідею виготовити до ювілею Лохвиці таку фрагментарну пам’ятну річ. І доклав багато старання і зусиль, щоб ця ідея була втілена в життя. Як це було?

З чого виник задум і як удалося його реалізувати

– Появі монети, присвяченій 700-річчю Лохвиці, передувала одна давня, але повчальна історія, – розповідає Олександр Красношапка. – Восени 2012 року до керівника Лохвицького райвійськкомату Андрія Кузіна звернулися колишні підводники з Одеси щодо біографії Героя Радянського Союзу Олександра Маринеску. Вони хотіли остаточно з’ясувати – де ж він народився – в Лохвиці чи Одесі? Я схиляюсь до думки, що Батьківщина його саме тут.
І саме в ході розмови з комісаром й виникла ідея виготовлення пам’ятної монети, присвяченої Маринеску. Кажу: «Є монети пам’яті і Кожедуба, і Ковпака, і інших Героїв другої світової. Чому б не присвятити і Маринеску? І пам’ять про нього буде, і Лохвиця прославиться».

– І чому ж тоді не вдалося, Олександре Васильовичу?

– Почав я над цією ідеєю працювати. Не пригадую вже як, але дали мені номер людини, з якою потрібно зв’язатися у Національному банку України.
Я за цим номером зателефонував. На іншому кінці обізвалася жіночка. Я представився і виклав суть мого прохання.
Що мене вражає до цього часу, що вона мені повірила, повірила зовсім незнайомій людині, не послалася на якісь бюрократичні забаганки, та просто не відфутболила, як це в нас буває. Бо саме ця жінка відіграє свою важливу роль і у виготовленні пам’ятної монети до 700-річчя Лохвиці.
Ця працівниця НБУ назвала необхідний перелік документів, серед яких потрібне було і подання від Полтавської обласної ради.
Звернувся я до одного з її керівників, він обіцяв підтримати, та так і проволокитив безрезультатно.

А щодо Лохвиці, то знаєте, ідею підказала і надихнула програма «Українська хвиля – на українському радіо». Пригадуєте, там був такий перелік назв міст: «Чернігів, Київ, Переяслав … і наприкінці так тихенько – Лохвиця». Значить нас знають!
До того ж було випущено пам’ятні монети приурочені ювілейним датам Полтави, Ромен.

Навчений попереднім досвідом, я заздалегідь звернувся до очільника Лохвицької міськради Віктора Івановича Радька. Я прийшов із буклетом і монетою, приуроченими 400-річчю Мгарського монастиря. Тож, схопившись за ідею, кажу: «Якби це вдалося, то Лохвиця стане першим райцентром на Полтавщині, якому НБУ присвятив пам’ятну монету. Окрім того, це стане дуже гарним подарунком в додаток до вшанування кращих людей Лохвицького краю».
Віктору Радьку, ідея сподобалася.
– Тільки хто платитиме? – задає запитання.
– НБУ, – відповідаю йому.

Я віднайшов знову номер телефону моєї знайомої з Національного банку України. Дарма, що пройшли роки, вона пізнала мій голос. І ідею теж, до речі, підтримала. Назвала необхідні вимоги до документів, а цього разу вони мали бути лише від Лохвицької міськради. Але наприкінці наголосила:
– Вам, щоб все задумане вдалося, потрібний гарний покровитель, який би зміг відстояти ваше місто. А якщо він ще добре знає Якова Смолія ( тодішній голова НБУ), то вважайте, що справа буде успішною.

З оцими останніми словами я знову пішов до Віктора Радька і запропонував йому звернутися до Тараса Вікторовича Кутового. Що наш мер і зробив. Ось так завдячуючи цій Людині, що так рано відійшла у Вічність, ми й маємо сьогодні цю пам’ятну монету.
Скажу навіть більше, як би Тарас Кутовий був живий, нам би вдалося до монети додати ще одні яскраві штрихи. Так на гербі Лохвиці є три прапорці-флюгери. Виникла ідея зобразити їх на монеті у голубий колір. Але для цього потрібно було застосувати складний темподрук. Документи були міською радою оформлені і вчасно подано до НБУ. Але відстоювати і пробивати цю ідею вже не було кому…

– Але все одно приємно, що Лохвицю увіковічили на віки, випустивши монету, що з кожним роком додаватиме в цінності.

– Звичайно. І мені приємно, що Лохвиця звучить на всю Україну, як би це не було для когось дивним.
Не пригадую точно, але десь на початку цьго року, на сторінці в Ютубі я чисто випадково натрапив на інформацію про затверджений НБУ план випуску пам’ятних монет у 2020 році. Коментував цей план якийсь блогер. Коментував, я б сказав, фахово по розділах – історичні постаті, флора і фауна, культурна спадщина України. І ось у розділі «Старовинні міста України» підходить до монети приуроченій 700-річчю Лохвиці. Передаю дослівно його коментар, щоправда, на російській мові:
- Какой-то городишко Лохвица. Я узнал, что это на Полтавщине. Как Лохвица попала в этот список? Не могу понять!

Тепер ця історія пригадується з посмішкою, але ось такий шлях пройшла пам’ятна монета, де закарбована історія древньої Лохвиці, і яка служитиме багатьом лохвичанам ціннісною річчю у родинних зібраннях.

Коментар міського голови В. Радька

– Випуск ювілейної монети – наслідок 2 років кропіткої роботи. Це остання допомога, яку надав нам Тарас Кутовий. Він допоміг, щоб виготовлення монет включили в графік. Ми розробляли й погоджували макет. Ідею подав учитель гімназії Олександр Красношапка, який захоплюється історією рідного краю. Він приніс нам монету, присвячену ювілею Мгарського монастиря. Оь тоді й почалася кропітка підготовча робота. Важливу роль тут зіграв Тарас Вікторович. А коли монету включили в план, художники з НБУ почали працювати з міськвиконкомом та  краєзнавчим музеєм.

Лохвиця - перший райцентр Полтавщини, якому НБУ присвятило пам’ятну монету

Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену 700-річчю першої писемної згадки про місто Лохвицю.

Монета присвячена нашому славному стародавньому і вічно молодому місту — з багатою історією, розташованому на річці Лохвиці, яке вперше згадується в історичних джерелах під 1320 роком як давньоруське поселення в Переяславській землі. В середині ХVII століття місто отримало магдебурзьке право і герб.
Технічні параметри монети 5 гривень, присвяченої 700-річчю першої писемної згадки про місто Лохвицю: метал — нейзильбер; маса — 16,54 грам; діаметр монети 35 мм; гурт — рифлений.
Монета виготовлена якістю «спеціальний анциркулейтед».
Тираж 5 гривень України, срібло – 35000 штук
Ціна монети — 40 грн.
Художник: Іваненко Святослав.
Скульптор: Куц Марина.

Аверс монети:
Угорі розміщено малий Державний Герб України, під яким — рік карбування монети 2020; .
У квадраті, на дзеркальному тлі, зображено герб міста, який відображається в воді, і вертикальні написи «УКРАЇНА» (зліва від герба),
Номінал — «5 ГРИВЕНЬ» (праворуч від герба), навколо квадрата декоративний орнамент; Логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України (під написом «УКРАЇНА»).

Реверс монети:
На дзеркальному тлі зображено композицію, що складається з пам’ятників архітектури міста Лохвиця;
Вгорі праворуч — стилізований дуб і рослини, які символізують мальовничу природу краю;
Написи: «ЛОХВИЦЯ» (під рослинами), «700 РОКІВ» (праворуч від будівлі дзвіниці), «ПЕРША писемна згадка» (внизу півколом).