Після нашої попередньої розмови з очільником Сенчанської громади Віктором Миколайовичем Лисим минуло півроку. У тому січневому інтерв’ю в сільського голови вибудовувалися чисельні плани на рік прийдешній, на перспективу. Тоді про коронавірус згадували хіба що в новинах із Китаю. І здавався він дуже далеким і недосяжним для нас. Але як круто все змінилося буквально через кілька місяців! І ось уже четвертий місяць Україна живе в умовах карантину.
Як і передбачали експерти, епідемія відбилася на багатьох аспектах нашого життя. В тім числі й діяльності громад. Сенчанська не стала винятком, навіть незважаючи на свою високу спроможність.
Про поточні справи громади поділився у розмові з нами її очільник Віктор ЛИСИЙ.
– Цей рік буде однозначно важким, – ділиться думками Віктор Миколайович. – Чому? Поперше, багато коштів із бюджетів усіх рівнів були витрачені на боротьбу з СОVID19.
Не винятком стала і Сенча. Дезінфікуючі препарати, захисні костюми, якими ми забезпечили усі установи і заклади сільської ради. Додам, що вагому допомогу тут нам надало ГПУ «Полтавагазвидобування», за що їм, безперечно, велика вдячність.
Однак не ці витрати вплинули на зменшення нашого бюджету. Всі чудово знають, що левова частка надходжень припадає на видобуток вуглеводнів. Точніше, на сплату за користування надрами. Рентні платежі для бюджету громади – це запорука її високої спроможності. Але цього року їх скоротили вдвічі.
– Яка причина?
– Причина у зменшенні ціни на газ для населення. З одного боку – це добре. Людям легше сплачувати і т. д. А з іншого – громади не мають можливості розвиватися, що теж конче необхідно для населення.
Сенчанська сільська рада лише за перше півріччя недоотримала за ренту майже 20 мільйонів гривень (!) (Для розуміння: у районі є сільські ради, де річний бюджет ледь дотягує до 2 млн грн. – Прим. автора).
Тому в порівнянні з 2019 роком, цьогоріч бюджет сільської ради буде вдвічі меншим.
– А як же з тими проектами, що ви планували реалізувати?
– Поки що будемо завершувати те, що вже розпочали. А там, за підсумками першого півріччя, можливо, внесемо якісь корективи.
– Вікторе Миколайовичу, які об’єкти потребують особливої уваги на Вашу думку?
– Наша амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Там лікуються наші люди, але і внутрішнє приміщення, і сама будівля вже давно просяться на ремонт.
Потрібно довести до логічного завершення питання водогону в Шеках. Там є ділянка старенького, її потрібно вже не латати, а замінити.
У Сенчі по вулиці Партизанській слід теж прокласти водогін. Ця вулиця залишилася єдиною, де його немає.
І, звичайно, наші дороги. Проєкти пороблені, але через брак коштів усі роботи призупинені. Ми цього року планували приступити вже до асфальтування вулиць. Оскільки торік процес покриття щебенем дорожнього полотна повністю завершили. Однак, як я вже говорив, затримка за коштами.
– Пригадую нашу розмову на початку року, коли Ви говорили, що вкладаєте гроші туди, де потім їх можна буде економити…
– Це енергозберігаючі технології. Ось зараз ми повністю оновлюємо дах, утеплюємо стіни у нашій загальноосвітній школі. Завдяки таким капіталовкладенням значно зменшаться витрати на газ для опалення даного приміщення.
Давно вже плануємо переселити наші музичну школу, центр дитячої і юнацької творчості з «панських» хат, яким по 100 років, у сучасне приміщення. Над цим працюємо.
Ви знаєте і бачили, який величезний обсяг капітальних робіт триває у двоповерховому приміщенні колишнього коопунівермагу. Там для діток будуть створені всі умови, щоб вони і надалі брали участь і перемагали у різноманітних творчих конкурсах не лише в області чи Україні, а й за кордоном прославляли нашу древню Сенчу.
– Коли плануєте відкрити двері цієї оновленої будівлі?
– Хотілося б до 1 вересня. Ще ж треба процедури пройти по тендерах на придбання хоча б тих же меблів.
– А якщо знову друга хвиля коронавірусу? Лякають же нею на осінь.
– Не знаю, як для кого, але з цим дистанційним навчанням буде біда. На мою думку, лише безпосередня робота, спілкування вчителя і учня, можуть дати ґрунтовні знання.
Можливо, до онлайннавчання ми прийдемо у майбутньому. Але до нього потрібно йти поступово, щоб це не відбивалося на якості освіти.
– Як саме ви будуєте плани громади, на що спираєтесь?
– На нагальні потреби та думку людей. Депутати на своїх округах цікавляться, що людей хвилює, що потрібно в першу чергу і т. д. Тоді і приймаємо рішення.
Ось, приміром, є побажання любителів фізкультури і спорту. У центрі села є спортивний майданчик зі штучним покриттям. Але в негоду на ньому не позаймаєшся. Чому б не зробити його критим, підвести тепло, спорудити роздягальні? Хороша ж ідея. Ось над цим проектом теж розмірковуємо. До речі, на Сенчанському стадіоні встановили штучний полив поля, такого немає не те що на жодному сільському стадіоні, а й у райцентрах.
Взагалі, можна багато чого хорошого зробити, лише б були спрогнозовані дії того ж уряду. Бо нам, наприклад, говорять: складайте перспективні плани на три роки. А що можна передбачити на три роки? Коли тут буквально за півріччя ситуація кардинально змінюється…
– Розумію, та ще коли після прийняття перспективного плану по утворенню меж ОТГ до Сенчі приєднається ще кілька сільрад і населених пунктів. Можливо, там дещо з пересторогою ставляться до майбутнього такої адміністративної одиниці.
– Ми на початку свого новоутворення надсилали пропозиції не одній сільській раді. Відгукнулася лише Шеківська Лубенського району. Що вони отримали в результаті входження до Сенчанської громади?
Збудовані водогони, де раніше їх ніколи не було. Ремонтуємо дороги, клуби, ФАПи. Встановили ігрові майданчики, щоб було комфортно і дорослим, і малим. Словом, стараємося вдихнути, як говорять, друге життя у ці віддалені села Лубенського району.
Не сумніваюся, що ми віднайдемо алгоритм дій і з тими сільськими радами, що увійдуть до нашої об’єднаної територіальної громади.
Найголовніше – щоб у нас було не тільки бажання втілювати нові проекти у життя, а й достатня кількість коштів зробити це.
Виходжу із ситуації, що склалася на сьогодні, але сподіваюсь на зміни на краще в найближчому майбутньому…
