Минулого року у господарствах, що обробляють землю у Харківцях, Гаївщині, Бербеницях, змінилося не тільки керівництво, а й безпосередньо їх власники. Що змінилося з їх приходом? Яку стратегію діяльності вони сповідують? На яку перспективу розраховують? Про це ми вели мову з директором ТОВ «Гаївщина Агро», ТОВ «Стоколос» Анатолієм Петровичем Заславцем та директором ТОВ «Харківецьке» Олегом Юрійовичем Карабкою. З їхньої спільної відповіді й викристалізувалася картина господарської діяльності цих господарств у складі холдингу.
База господарювання
Земельний банк сільськогосподарського холдингу, куди входять ТОВ «Гаївщина Агро», ТОВ «Стоколос» і ТОВ «Харківецьке», загалом становить 20 тисяч гектарів землі. У нашому та сусідньому Чорнухинському районах господарства орендують до 10 тисяч гектарів. Географія доволі широка і строката навіть по Лохвиччині, бо землі розкидані по 16 сільських радах. Однак, як зазначає А.П. Заславець, є три базові, де здебільшого орендують землі пайовиків, це – Харківці, Гаївщина і Бернениці, бо в решті сільрад орендують переважно землі запасу.
Пріоритети діяльності
Політику господарювання цього агрохолдингу можна охарактеризувати таким, колись добре знайомим, висловом – політика з людським обличчям. Що мається на увазі?
Приміром, у тій же галузі рослинництва не збилися на проторений шлях вирощування лише кукурудзи і соняшнику, а як полюбляють подекуди це робити. А тут вирощують увесь спектр зернових культур. Це і пшениця, і гречка, і овес, і соя. Врожаї цьогоріч порадували, незважаючи на усі складнощі.
Чому складнощі? Тому що лохвицькі господарства холдингу до 30 відсотків задіюють у своїй діяльності землі запасу. А які вони здебільшого і де розташовуються? На пагорбах, похилах, невеликих клинах, що хтозна коли оброблялися.
– Ми до цього часу на окремих полях проводимо рекультивацію, – розповідає А.П. Заславець. – Корчуємо дерева, кущі, обробляємо дисковими боронами, вносимо після цього добрива. Зрозуміло, що від такої землі очікувати в перший рік високих врожаїв не доводиться. Окрім того, навіть на ту землю, що оброблялася, ми не мали історії полів, дотримання сівозмін і т. п. Тому потрібно робити аналіз ґрунтів, щоб знати, що туди вносити.
– Весною ми взяли курс на те, щоб висівати лише оригінальні сорти зернових. Заключали угоди безпосередньо з тими, хто їх виробляє. Звичайно, що й не обділяли землю мінеральною поживою та засобами захисту рослин. Як результат – маємо за 90 центнерів в заліку кукурудзи на зерно, – продовжує ділитися господарськими справами Анатолій Петрович.
Хоча за його словами, той же соняшник дав трохи меншу урожайність, ніж очікували. Можливо, вплинули погодні умови.
Реалізували ж вирощені зернові за потребою. Наприклад, пшеницю надавали в рахунок оплати оренди паїв. Овес йшов на корм худобі. Гречка йшла на внутрішній ринок, а соя, соняшник і кукурудза, через елеватори, на експортні поставки. Зазначу, що збутом сільгосппродукції у холдингу займаються відповідні спеціалісти. Наше завдання – виростити урожай.
На перекір скептикам
Багато хто, особливо жителі Харківець, навчені гірким досвідом, скептично розцінювали збереження в господарствах галузі тваринництва. Мовляв, мороки з ним, а зиску ніякого. Тож чи захочуть нові господарі займатися коровами?
На практиці виявилося, що благодійництвом у тваринництві, звичайно, ніхто не займатиметься. Але і відкидати його теж не збираються.
Тож на сьогодні кількість великої рогатої худоби становить 1200 голів, з них – 650 корів. Майже половина з 294 працюючих, задіяна на фермах господарств.
Такий підхід до селянських справ лише утверджує авторитет і довіру пайовиків до господарства. Окрім всього, при розумному і ефективному господарюванні, тваринництво дає ще й прибутки. Не випадково, за минулий рік загалом галузь тваринництва принесла 11 мільйонів чистого прибутку. Ця цифра красномовний доказ господарникам-скептикам, що тваринництво не може бути на сьогодні прибутковим.
Ще один важливий аспект, який можна охарактеризувати одним висловом – замкнутий цикл. Адже продукція, вирощена на полях, згодовується худобі. Далі м’ясо врх потрапляє до підприємства, на якому виготовляють напівфабрикати (ті ж пельмені, голубці тощо). А заключає цикл – реалізація цієї продукції, як правило, за трохи меншою ціною, безпосередньо споживачам.
Назустріч пайовикам
Загалом, у холдингу проводять політику, щоб максимально задовольнити запити пайовиків. Орендна плата за пай становила торік 7 відсотків. З людьми повністю розрахувалися.
– Більше того, – говорить А.П. Заславець, – ми вже почали виплати і на 2017 рік. Чому?
Переважна більшість пайовиків тепер обирає плату за пай в грошовій формі. Наприклад, у Харківцях вона становить трохи більше 8 тисяч гривень за пай, у Гаївщині – до 10 тисяч. Людина отримує кошти і вже на власний розсуд ними розпоряджається. Однак, дехто ще захотів отримати і зерно, але кошти за пай вже вибрав. Що робити? Власник пішов на те, щоб пайовики змогли отримати ще й зерно в рахунок оплати за 2017 рік. Воно, до речі, у нас має найнижчу вартість у районі. Це теж принципова позиція власника.
Проблема в кадрах
Я поцікавився у моїх співрозмовників, яка проблема є найгострішою в їхній роботі. У відповідь почув трохи неочікуване – кадри, або правильніше гостра потреба у кваліфікованих спеціалістах різних професій.
Як цю проблему розв’язати? Поки що вирішують простим способом – переманюють спеціалістів, запропонувавши вищу зарплату, ніж там, де вони до цього працювали. Зрозуміло, що так вічно не буде. Очевидно, що кадри потрібно навчати, вкладати у них кошти. Віддача від них буде років через 5–10, але це вже буде перспектива.
А так – дилема – робота в полі чи на фермі не чекатиме до завтра, її потрібно виконувати вже сьогодні.
…А табачок порізну
Іншою проблемою є основні засоби, мається на увазі склади, гаражі, токи. Вони до цього часу перебувають на балансі КСП ім. Архипа Тесленка (про яке вже й призабулося), ТОВ «Ранок». Деяке майно, окрім всього, ще й перебуває в заставі за судовими вироками за борги.
Природно, що недоглянуте майно псується, навіть від опадів, не кажучи вже, що його потрібно ремонтувати.
От і виходить, що те ж ТОВ «Харківецьке» на землях господарює, а далі тупик. Чому? Бо, щоб ті основні засоби викупити, потрібні немалі кошти, ще й чужі борги погасити. На сьогодні власник холдингу на такий крок не готовий іти.
Щоправда, в Гаївщині гаражі і деякі господарські приміщення викупили. А в Харківцях, в силу названих причин, доведеться, мабуть, або споруджувати нове, або якимось чином розрубувати цей гордіїв вузол і зберегти ту матеріальну базу, що залишилася.
– Деяку її частину ми використовуємо, але все одно найперше треба розв’язати всі оті юридичні колізії, щоб рухатися далі. І щоб люди в селі розуміли, що не все від нас тут залежить, – роз’яснює ситуацію з майном директор А.П. Заславець.
Що в планах розвитку?
Хоча господарства холдингу працюють в районі лише рік, але свої позиції вони прагнуть закріпити. І, як я вже говорив вище, основне завдання – зміцнити матеріально-технічну базу господарювання.
– Для цього вже в найближчих планах побудова власного елеватора і оновлення машинно-тракторного парку, – говорить директор господарств А.П. Заславець і О.Ю. Карабка. – Бо кошти, які зараз ми сплачуємо за послуги елеваторів, дуже великі. Потрібен свій елеватор, а затрати на його будівництво окупляться буквально за півтора сезони.
Торік навесні в господарствах на 70% оновили тракторний парк і причіпне обладнання. Цьогоріч вже оновлюють парк вантажних автомобілів. Пішли розумним шляхом закупівлі по лізингу невеликих за тоннажністю «МАЗів», «КАМазів», таких придбано 20 одиниць. Словом, тих вантажівок, що крутяться по господарству цілий рік і не добивають місцеві шляхи, як шістдесятитонники типу «ДАФ» чи «МАН».
Закуплено в господарство 15 нових зернозбиральнихкомбайнів «Джон Дір» та 6 самохідних обприскувачів.
Для потреб людей
– За період діяльності в районі відкрили чотири магазини, в яких реалізовується власна продукція господарств, – розповідає директор ТОВ «Харківецьке» О.Ю. Карабка. – Зокрема, такі торгівельні точки відкрито в Лохвиці, Харківцях, Гаївщині і Бербеницях.
Запустили ми для зручності пайовиків автобус за маршрутом Харківці – Безсали – Мехедівка – Бербениці – Лохвиця. Такий рейс здійснюється для людей безкоштовно, один раз на тиджень. Планується запустити маршрут і до Гаївщини, – додає Олег Юрійович.
А ще висловлює слова вдячності всім працюючим, без яких були б неможливими досягнення господарств. Хотілося б виокремити роботу агрономів – Миколи Васильовича Заславця та Анатолія Борисовича Коломійця, завідуючого машино-тракторним парком Івана Петровича Писаренка, завфермою Володимира Андрійовича Золотаря.
Ще кілька штрихів до методів господарювання, які засвідчують серйозність намірів як власника, так і тих, хто його представляє на місцях.
Те, що всім пайовикам видадуть іменні книжки на 20% знижку на продукти, що реалізовується через фірмові магазини, це, звичайно, добре. А от що планують у всіх базових селах відкрити медамбулаторії, це вже серйозно. Ця сфера, як відомо, прибутків не дає. Але для людей створить додаткові зручності.
Звичайно, підкреслюють мої співрозмовники, що не все ще виходить, не все гладко, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але і вищесказане засвідчує прагнення нових господарів розвіяти той скептицизм, що мав місце, особливо в душах жителів Харківець, щодо господарювання всерйоз і надовго.
Як доказ, ще наведу слова харківецького сільського голови Л.А. Тоцької:
– У нас немає проблем із ТОВ «Харківецьке» щодо виконання соціальних угод – відгукуються вони на всі наші запити, хоча, розумію, що не все від них і залежить.
Як ось, наприклад, з ремонтом нашого харківецького музею. Але, сподіваюсь, що і цю проблему, як і інші, ми спільно вирішимо.
С.В. Сердюк, Бербеницький сільський голова:
– Коли ТОВ «Гаївщина Агро» зайшло працювати на наші землі, я, як сільський голова, поставив перед ними умову – щоб в селі був постійно трактор з різним причіпним обладнанням, плугом, культиватором, косаркою, причепом, сівалкою, словом із тим, чим селянину потрібно обробляти землю. І вони цю умову виконали.
Відкрили в селі продовольчий магазин, пустили автобус, яким щочетверга безкоштовно їздять наші люди.
Ще не було випадку, щоб вони мені відмовили, чи то на відпочинок і оздоровлення дітей, на святкові подарунки, чи забезпечення дровами сільських установ, чи виділення коштів на ремонт насосу для водонапірної башти, що забезпечує село водою.
Дороги чистять. Дай Бог, щоб така тісна співпраця була і в подальшому.
Фото Б. ЛЕВЧЕНКА
