Одне із найбільших відкриттів науки і техніки – радіо. Його винахідником був великий російський учений Олександр Степанович Попов. А заснувався День радіо 7 травня 1895 року.
Передача сигналу без дротів на відстань, що поклало початок розвитку світової науки і техніки – епоху розвитку радіотехніки і електроніки. Радіоаматорський рух виник в двадцяті роки – радіохвилі коротше 200 метрів тоді вважалися придатними для професійного зв’язку і їх віддали для експериментів радіолюбителів. В 50-х роках ХХ століття, в зв’язку з настанням політичної «Відлиги» і загальним добробутом народу, різко зросла цікавість до радіо. Рух «радіохуліганів» прийшовся на 1965–1975 роки. Включивши радіоприймач на середніх хвилях в районі 200 метрів, можна було приймати велику кількість любительських радіостанцій, які транслювали різну музику, пісні Аркадія Северного, Висоцького та пісні власного творіння під акомпанемент гітари. Також обмінювалися між собою новинами та давали контроль на роботу радіостанції один одному. Для виходу в ефір використовувалась передаюча приставка на одній радіолампі 6ПЗС, яка підключалась до лампового приймача (радіоли) і в простому народі називалась «шарманка».
У радіоаматорів Лохвицького району вже стало доброю традицією збиратися 7 травня на День радіо, згадувати свою молодість, юність. Той час, 60–70 роки минулого століття, коли ще школярами майстрували приставки-передавачі і без дозволу на вихід в ефір, підключали до радіоприймачів, обмінювалися новинами, інформацією. Поки радіоаматори з усього району збиралися на зустріч, хтось із присутніх уже включив радіоприймач і із флешнакопичувача «Гімн радіолюбителів», присвячений «радіохуліганам 60–70 років»:
Я в юные годы влюбился в эфир,
Любил мастерить я «шарманки»,
В бессонные ночи свободный запрос,
А утром упреки от мамки.
Не раз попадался столичным ментам,
Крутили, вязали – тираны!
И кто-то на наших навесил ярлык –
Мы – «радиохулиганы»…
На зустріч зібралося близько 20 радіоаматорів, згадували молодість, обмінювалися досвідом, схемами лінійних підсилювачів, ну і звичайно, не обійшлося без польової каші, шашлика і «наркомовських» ста грам. А із динаміка радіоприймача линув далі «Гімн радіолюбителів», як спомин про юність.
…Да, друзья, прошли те времена,
Ушли и КГБ и коммунисты.
Так нальем по кружке доброго вина
И скажем тост: «Мы пьем за вас, радисты!»
За «Незабудок», за радистов всех,
Кто прокрутил и не одну бабину,
За хлопцев, кто в условиях помех
Связать мог с Казахстаном Украину.
Немало с тех пор пролетело годков,
Уж внуки нас кличут дедами,
А на частотах полно чудаков
С седыми головами.
В чем счастье радиста, нам понятно безслов,
Спасибо тебе, Александр Попов!
В. Тужик, м. Лохвиця
Фото Б. Левченка
