Три роки тому в «Зорі» вийшла стаття за моїм авторством про ситуацію навколо колишньої санепідемстанції. Її штат різко скоротили (з 50 працюючих залишилося всього 12) і стали лохвичани підпорядкованим відділенням із центром у Гадячі. Викликало тоді обурення, що навіть податки із нарахованої заробітної плати працівникам, які залишилися у Лохвиці, все одно йшли до бюджету Гадяцької міської ради. А це сотні тисяч гривень на рік!
Думалося, що на цьому біди цієї служби, для якої у свій час збудували навіть спеціальне приміщення у п’ятиповерхівці, залишилися позаду. До речі, це приміщення є тепер останнім, що збудували в Україні спеціально під санепідемстанцію. 
Тож тепер цю службу хочуть ліквідувати в районі остаточно, а все майно передати, звісно ж, до Гадяча.
Що ж відбувається насправді? І що робити? З такими запитаннями я звернувся до завідувачки Лохвицького лабораторного відділення Гадяцького міжрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень Державної установи Полтавський обласний лабораторний центр Ірини Назаренко. Ірина Олександрівна повідала, що з моменту нашої останньої зустрічі у діяльності їхньої служби дещо змінилося – ось уже три роки, як вона знаходиться у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я.

– У липні цього року, – продовжує пояснювати ситуацію І. О. Назаренко, – у міністерстві з’явився наказ Уляни Супрун про оптимізацію лабораторної служби. Чи не головним завданням цієї оптимізації є передача майна структурних підрозділів на баланс органів місцевого самоврядування. Відповідно вони мають і фінансувати.

У жовтні нас попередили про скорочення.

– Всіх?

– Так. І що такі скорочення відбудуться у 15 районах нашої області, в тім числі і в Лохвицькому. Залишаються недоторканими тільки міжрайонні підрозділи. Тож ми працюємо тільки до 28 грудня цього року.

– Поясніть людям, що входило до функцій лабораторії, бо, може, в декого складається таке враження, що не дуже й потрібна ваша служба в районі.

– Ми виконували функції нагляду за дошкільними, загальноосвітніми навчальними закладами та училищами. Також за нами був закріплений нагляд за лікувальними закладами, моніторинг і аналіз за факторами зовнішнього середовища, грунтів, повітря, річок, контроль за джерелами водопостачання, в тім числі дослідження на вміст нітратів у воді, якою користуються як вагітні жінки, так і ті, в кого діти до трьох років.
На платній основі проводили лабораторні дослідження для підприємств, серед яких найбільшими замовниками є підприємства нафтогазового комплексу. Робили також дослідження і для хлібозаводу, і для елеваторів. Крім того, ми надавали послуги під час медично-профілактичних оглядів, а саме по проведенню аналізів на кишкову групу бактерій, патогенний стафілокок, гельмінти (глисти).

– Тобто роботи у вас не бракує?

– Ні. Роботи вистачає. Найприкріше, що якщо нас ліквідують, то доведеться їхати по лабораторні аналізи у сусідні райони, а це додаткові витрати для людей. Окрім усього, і саме проведення досліджень – платне.
Жаль і наших працівників, які мають стаж роботи за 20 і більше років, і майже всі мають вищу кваліфікаційну категорію.

– Хотів би дещо уточнити. Відповідні дослідження проводяться і в баклабораторії районної лікарні. Чи не виходить так, що ви зайві в цьому сегменті ринку праці?

– Ні. У них і так своєї роботи вистачає, адже лікарняна лабораторія більше діє в діагностичному напрямі, а ми – в профілактичному.
Крім того, вони не займаються дослідженнями води, повітря і грунтів.

– Який же вихід із ситуації, що склалася?

– Ми вбачаємо його у створенні госпрозрахункової установи, напевно, у тому ж підпорядкуванні районній лікарні. Спонукає до цього і сама ситуація, і нові вимоги.
Справа в тому, що з нового року утвориться нова система контролю за закладами громадського харчування і закладами харчування у навчальних, дошкільних закладах. Ця програма передбачає тотальний контроль за чистотою приміщень, здоров’ям працівників, які працюють у харчоблоках, чистотою продуктів і т. д.
Доки ми були державними, ми цей контроль здійснювали безоплатно у школах, дитсадках і т. д.
Тож може виникнути така ситуація – у разі ліквідації нашої служби школам, дитсадкам усе одно доведеться укладати угоди з лабораторіями, тільки вже в Гадячі чи в Миргороді, чи ще десь. Звісно, що туди підуть і кошти з нашого району. А врахуйте ще транспортні витрати, то вийде кругла копієчка.

– То чи не краще зберегти вашу службу в районі?

– На нашу думку, це був би правильний крок.

– Ірино Олександрівно, якщо ви все ж зважитися на те, щоб ваша структура стала госпрозрахунковою, чи осилите цю ношу?

– На початкових етапах – ні. Потрібна буде фінансова підтримка – чи то з районного бюджету, чи то спонсорів. Бо потрібні будуть кошти на акредитацію, закупівлю обладнання, щоб ми могли дуже оперативно, буквально на місці події, видавати результати лабораторних досліджень. Бо в нас, відверто кажучи, обладнання застаріле!
Знаю вже з досвіду, коли ми переходили з підпорядкування санепідемстанції до районної лікарні, то тоді перші три-чотири місяці були присвячені переважно організаційним питанням.

– А скільки людей працює в гадяцькій лабораторії?

– До тридцяти. Але по території наші райони майже однакові. І в нас 12 працівників виконували те, що у них 30.

– Це ж ви і майно маєте передати до Гадяча?

– Так, або укласти з ними договір на його оренду.

– А приміщення?

– Приміщення належить Фонду державного майна. З ним теж доведеться укладати угоду.

– Ось слухаю Вас і гірко стає за наш Лохвицький район. Розтягають його у різні боки. Раз служба входить до системи Міністерства охорони здоров’я, то по ідеї створення госпітального округу в Миргороді, то і вас би мали віднести туди, а не до Гадяча. Чи не так?

І ще одне незрозуміле при реформуванні цієї служби. У Гадячі створили відокремлений міжрайонний підрозділ. За 30 кілометрів, у Зінькові, теж створили. А у Лохвицькому районні, з якого відраховують мільярди податків до державного бюджету, подібний підрозділ не створили. Де ж логіка?

– Мені теж важко збагнути це. Мені важко усвідомлювати, коли, не дай Бог, виникне спалах небезпечних хвороб, хто і як буде убезпечувати населення нашого району.
У нас виникло два спалахи кору в цьому році. Один – у Сенчі, другий – у Ісківцях. Нам вдалося їх швидко локалізувати, з’ясувати весь ланцюжок, звідки цей кір узявся. Ми провели профілактичні заходи у школах, дитсадках, медамбулаторіях, надали вакцину, зробили щеплення осіб, хто контактував із хворими на кір.

– А раптом спалах дифтерії?

– Знаєте, у 70-х роках минулого століття вже ліквідовували нашу службу. Але коли почала дифтерія масово розповзатися по країні і стали помирати люди, тоді знову відновили санепідемслужбу.
Може, знову наступаємо на ті ж граблі?..

Розмову вів О. МОСКАЛЕНКО
Фото Б. Левченка